§ 4. Розвиток регіональних і субрегіональних інтеграційних формувань у Латинській Америці Програмні питання

Специфіка латиноамериканських інтеграційних процесів.

Мета, етапи і проблеми інтеграції в Латинській Америці. Розвиток регіональних і субрегіональних інтеграційних формувань.

Латиноамериканська асоціація інтеграції (ЛААІ).

Латиноамериканська економічна система (ЛАЕС).

Співтовариство та спільний ринок країн Карибського басейну (КАРИКОМ). Андська група.

Центральноамериканський спільний ринок (ЦАСР).

Спільний ринок країн Південного Конусу (МЕРКОСУР).

Основні поняття

Латиноамериканське середовище

Теплий клімат

Подібність мов

Субрегіональне торгово-економічне об’єднання

Єдині тарифи

Особливості Латиноамериканського середовища розвитку інтеграційних процесів:

• наявність декількох інтеграційних блоків;

• майже усі країни мають безпосередній вихід до моря;

• багато є острівних країн;

• невелика різниця в офіційних мовах;

• більшість країн знаходиться в теплому кліматі;

• географічне сусідство з найбагатшою країною світу США;

• порівняно мала густота населення.

У наведених особливостях середовища криється величезний потенціал економічного розвитку цього регіону, який може бути реалізований у випадку вмілого об’єднання зусиль і ресурсів різних країн найбільшим за економічними показниками та за територіальним охопленням є угрупування, яке має назву Латиноамериканська асоціація інтеграції (ЛААІ) і було створене у 1980 році на базі країн, котрі до цього об’єднувались у Латиноамериканську асоціацію вільної торгівлі (ЛАВТ).

Мета створення ЛААІ:

• сприяння розвитку регіонального економічного співробітництва і торгівлі;

• підготування ґрунту для створення латиноамериканського спільного ринку;

• розширення торгово-економічних зв’язків з іншими країнами.

До ЛААІ входять: Аргентина, Болівія, Бразилія, Венесуела, Колумбія, Мексика, Парагвай, Перу, Уругвай, Чилі, Еквадор.

ЛААІ передбачає створення гнучкої системи регіональних пільгових мит. На відміну від своєї попередниці ЛАВТ не передбачає знищення тарифних і нетарифних перепон. Щоправда, в рамках ЛААІ функціонує три субрегіональних торгово-економічних об’єднання: Андська група, Ла-Платська група і Амазонський пакт, члени яких об’єднуються в більш тісні інтеграційні угруповання.

Найбільших інтеграційних результатів досягла Андська група, до якої входять: Болівія, Венесуела, Колумбія, Перу та Еквадор. Це угруповання передбачає запровадження єдиних зовнішніх тарифів, деякі обмеження на приплив іноземних інвестицій, сприяння розвитку національних промислових підприємств на основі цього субрегіонаьного ринку, інтеграцію політики в економічній та соціальній сфері. Але певні розбіжності в інтересах країн-членів Андської групи, особливо політичного характеру стоять на заваді реалізації цілей цього субрегіонального об’єднання.

Митним союзом по суті є Співтовариство та спільний ринок країн Карибського басейну (КАРИКОМ), що об’єднує в основному острівні держави. Попередником КАРИКОМ була Карибська асоціація вільної торгівлі (КАВТ), яка проіснувала з 1965 року до 1973 року. До КАРИКОМ входять: Антигуа і Барбуда, Багамські острови, Барбадос, Беліз, Домініка, Гренада, Гаяна, Монтсерра, Сент-Христофер і Невіс, Сент-Вінсент і Гренадини, Тринідад і Тобаго, Ямайка.

Перспективні плани КАРИКОМ передбачають:

• вільне переміщення в регіоні товарів і капіталу;

• вироблення єдиних тарифів;

• перегляд правил визначення походження товарів;

• гармонізацію інвестиційних стимулів;

• координацію політики розвитку торгівлі і бізнесу;

• координацію фінансової політики і створення грошово-кредитного союзу.

Подібні плани виробляються в ще одного об’єднання подібного до митного союзу – це в Центральноамериканського спільного ринку (ЦАСР), до якого входять: Гватемала, Коста-Рика, Нікарагуа, Сальвадор, але певні політичні та соціальні проблеми не дозволяють цим країнам досягнути таки же успіхів, як країнам КАРИКОМ.