2.Затримка проведення збудження в нервових центрах

пов’язана з великою кількістю синапсів, що передають нервові імпульси за допомогою

медіатора, на відміну від нервового волокна.

3.Сумація збудження в нервових центрах - виникає при нанесенні слабких, але ритмічних

подразнень, що повторюються (наприклад - рефлекс чхання виникає при тривалому

подразненні рецепторів слизової оболонки носа).Явище сумації в нервових волокнах було

описано Сеченовим в 1853 р.

4.Трансформація ритму збудження в нервових центрах -

на будь який ритм збудження Н.Ц. відповідає залпом імпульсів (всі скорочення скелетних

м’язів тетанічні).

5.Рефлекторна післядія - рефлекторні акти закінчуються не одночасно, з припиненням

викликавшого його подразнення, а через деякий час. Встановлено 2 механізми післядії:

1.Пов’язаний з тим, що збудження в нервових клітинах зникає не одразу після припинення

подразнення. Продовж деякого часу (соті долі секунди) нейрони продовжують давати

ритмічні розряди імпульсів. Цей механізм обумовлює короткочасну післядію.

2.Є наслідком циркуляції нервових імпульсів замкнутими нейронними ланцюгами нервового

центру ті забезпечує більш тривалу післядію

Збудження одного нейрона передається на другий, а розгалуженнями його аксона знову

повертається до першого нейрона і так далі. Циркуляція нервових імпульсів в нервовому

центрі буде тривати до тих пір, поки не виникне втома одного з синапсів, або ж активність

нейронів не буде зупинена появою гальмуючих імпульсів.

6.Нервові центри швидко втомлюються - пов’язано перш за все з порушенням передачі

збудження в синапсах, що обумовлено зменшенням запасів медіатора або зниження

чутливості до медіатора постсинаптичної мембрани нейрона..

Збудження і гальмування

В ЦНС постійно проходять процеси збудження та гальмування, які беруть участь у будь-якому рефлекторному акті.

Збудження - нервовий процес, який викликає діяльність органу, або підсилює існуючу.

При збудженні в нейронах посилюються процеси окислення. Ззовні процеси збудження

проявляються виникненням відповідних реакцій на дію подразника.

Гальмування - нервовий процес, що послаблює діяльність, перериває її, або перешкоджає її

виникненню.

При гальмуванні в нейронах зменшуються процеси окислення і ззовні процеси

гальмування проявляються зміни відповідних реакцій, або їх зупинкою.

Процес гальмування в ЦНС був відкритий 1862 р. Сеченовим в досвідах на жабах.

Виділяють дві форми гальмування:

1.Первинне гальмування - вимагає наявності спеціальних гальмівних структур (гальмівних

нейронів та гальмівних синапсів). В цьому випадку гальмування настає первинно без

передуючого збудження. Як приклад:

а) пресинаптичне гальмування - в основі лежить розвиток повільної та тривалої деполярізації

пресинаптичного закінчення, що веде зо зменшення або блокаді подальшого проведення

збудження

б) постсинаптичне гальмування - пов’язане з гіперполярізацією постсинаптичної мембрани

під впливом медіаторів (ГАМК та інші), які виділяються при збудженні гальмівних

нейронів.

2. Вторинне гальмування не потребує спеціальних гальмівних структур та розвивається

внаслідок зміни функціональної активності звичайних збудливих нейронів.

Значення гальмування:

1.Важлива роль в формуванні умовних рефлексів.

2.Визволяє ЦНС від переробки менш важливої інформації.

3. Забезпечує координацію рефлекторних реакцій.

4. Виконує охоронну функцію: захищає нервові центри від втоми та виснаження.

Принципи координації в діяльності ЦНС.

В умовах фізіологічної норми робота всіх органів і систем організму є узгодженою.

Координація - це узгоджена проява окремих рефлексів, які забезпечують виконання цілісних

робочих актів.

Принципи координації:

1.Принцип конвергенції - імпульси, котрі приходять в ЦНС різними аферентними волокнами

можуть сходитися (конвергірувати) до одних і тих же вставних та еферентних нейронів.

Це пояснюється тим, що аферентних нейронів в декілька разів більше ніж еферентних,

тому аферентні нейрони утворюють на тілах та дендритах еферентних та вставних нейронів

багаточисленні синапси.

2.Принцип ірадіцуії збудження - імпульси, які поступають в ЦНС при сильному та тривалому

подразненні рецепторів, викликають збудження не тільки даного рефлекторного центру, а й

інших нервових центрів.

Це пов’язано з наявністю в ЦНС багаточисленних розгалужень аксонів і дендритів нейронів

та ланцюгів вставних нейронів, котрі об’єднують один з одним різні нервові центри.

3.Принцип реципрокності (взаємозв’язку) в роботі нервових центрів - при збудженні одних

нервових центрів діяльність других може гальмуватися.

Це дає змогу людині оволодівати складними трудовими процесами та складними

спеціальними рухами (плавання, акробатика тощо)