I. Судини – види. Будова стінки артерій, вен, капілярів

Від основи серця починаються великі судинні стовбури артерії, якими кров тече від шлуночків серця до органів та тканин. Венами кров повертається до серця ( в передсердя).

Розгалуження кінцевих гілок артерій називаються артеріолами, розгалуження кінцевих гілок вен – венулами. Вони з’єднуються між собою за допомогою сітки найдрібніших судин – капілярів, внаслідок чого утворюється замкнута кровоносна система. Артеріоли, капіляри та венули утворюють мікроциркуляторне русло.

Стінка артерій складається з трьох шарів та 2 -х еластичних мембран.

1. Внутрішній (інтима) – плоскі ендотеліальні клітини.

А) внутрішня еластична мембрана.

2. М’язовий ( середній, медіа) – гладенькі м’язові волокна .

А) Зовнішня еластична мембрана.

3. Зовнішній ( сполучнотканинний) – адвентиція - пухка волокниста сполучна тканина, яка вміщує власні судини артерії та нерви.

Наявність еластичних мембран надає артеріям властивість незпадатися коли артерії запустівають.

Стінка вени – також складається з трьох шарів..

1. Інтима( внутрішній).

2.М’язовий (середній).

3.Адвентиція (зовнішній).

В ній відсутні еластичні мембрани, але м’язова оболонка має еластичні волокна.

Стінки вен більш м’які і тонкі, на внутрішній поверхні їх, особливо в нижній частині тіла та на кінцівках є клапани, які запобігають зворотному току крові.

Стінка капіляра – тонка і утворена тільки одним шаром ендотеліальних клітин і базальної

мембрани.

Їх не мають: - волосся, -нігті, - рогівка ока, - епідерміс шкіри, - тверді тканини зубів.

ІІІ. Поняття про анастомози і колатералі.

Анастомози - це перемички між артеріями, артеріями та венами або венами.

Розрізняють 4 типи анастомозів:

А) поперечні, косі, дугоподібні анастомози між двома судинами.

Б) артеріальні та венозні дуги.

В) артеріальні та венозні сплетіння.

Г) артеріальні та венозні сітки.

Коли рух крові неможливий магістральними судинами (травма, операція), утворюються колатералі, тобто обіжний (навкільний) кровообіг, який відновлює кровопостачання ушкодженої ділянки тіла.

Іу. Функціональні групи судин

Всі судини в залежності від функцій поділяють на шість груп:

І) Амортизуючи судини ( судини еластичного типу) –називають судинами компресорної камери.

До них належать: аорта, легеневий стовбур та ділянки великих артерій, що до них

прилягають. Завдяки великому діаметру вони створюють незначний опір току крові, а

наявність у їхній стінці великої кількості еластичних волокон дозволяє їм розтягуватись і

вміщувати значну порцію крові. Завдяки цьому у фазі діастоли на певному рівні

підтримується тиск крові і безперервний потік крові у кровоносних судинах, не зважаючи

на те, що при роботі серця кров виштовхується окремими порціями.

ІІ) Резистивні судини – судини опору.

По мірі зменшення діаметра артерій їхній опір току крові збільшується. Особливо

великий опір току крові спостерігається в артеріолах, діаметр яких 0,06–0,1мм.

У стінках цих судин розташовані непосмуговані м’язові волокна, орієнтовані впоперек

судин. Тому артеріоли можуть активно змінювати свій просвіт і регулювати ступінь

кровопостачання відповідної ділянки тіла, а також гідростатичний тиск у капілярах цієї

ділянки.

ІІІ) Судини-сфінктери, або прекапілярні сфінктери – це накопичення судин на початку

капілярів, які регулюють кількість відкритих капілярів, тобто площу обмінної поверхні.

ІУ) Обмінні судини – являють собою капіляри, через стінку яких відбувається обмін речовин

між кров’ю і клітинами організму.

У) Ємкісні судини – це головним чином вени, які завдяки здатності розтягуватись більше, ніж

інші судини, можуть вміщувати або викидати великий об’єм крові без істотних змін

параметрів кровообігу. У венах знаходиться до 75% циркулюючого об’єму крові, тоді як

артеріальна система і серце вміщують до 20% , капіляри – тільки 5% усього об’єму крові

Таким чином, венозні судини виконують функцію резервуара перемінного об’єму крові.

У людини, на відміну від інших видів тварин, немає справжнього депо, в якому кров могла

б затримуватись у спеціальних утворах, а при необхідності –надходити до кров’яного

русла.

УІ) Шунтуючі судини – це артеріально - венозні анастомози, по яких кров переходить з артеріол

у венули, минаючи капіляри. Розрізняють кілька типів цих судин. Знаходяться вони в

різних органах і функціонують у залежності від їхного стану.

Законономіоностоі руху крові судинами

У відповідності с законами гідродинаіки рух крові визначається двома силами:

а) різницею тиску на початку та в кінці судини (сприяє просуванню рідини судинею)

б) гідравлічним опором, який перешкоджає руху рідини.

Відношення різниці тиску до опору визначає об’ємну швидкість току рідини.

Об,ємна швидкість току рідини - це об’єм рідини, яка протікає трубами в одиницю часу,

виражається рівністю Q=(P1-P2):R

де Q-об,єм рідини,

P1-P2 - різниця тиску на початку та в кінці судини, якою тече рідина.

Ця залежність називається основеим гідродинамічним законом - кількість крові, яка протікає в одиницю часу через кровоносну систему, тим більше, чим більше різниця тиску в її артеріаль-ному та венозному кінцях і чим менший опір току крові.

Закон визначає стан кровообігу в цілому та рух крові через судини окремих органів.

Кількість крові , що проходить за 1хв. через судини великого кола кровоообігу залежить від різниці кров’яного тиску в аорті і порожнистих венах та від загального опору кровотоку.

Кількість крові , що протікає через судини малого кола кровоооберту, визначається різницею кров,яного тиску в легеневому стовбурі і венах та опором кровотоку в судинах легень.

Кількість крові, що проходить через окремий орган (м,язи, мозок, нирки) залежить від різниць тисків в артеріях і венах цього органа та опору току крові в його судинній сітці.

II Фізіолгія мікроциркуляції

В ССС центральним є мікроциркуляційне русло, основою якого є транскапілярний обмін.

Мікроциркуляторне русло представлена:

1)дрібними аартеріями

2)артеріолами

3)метартеріолами

4)капілярами

5)венулами

6)дрібними венами

7)артеріоловенулярними анастамозами - служать для зменшення опору крові на рівні

капілярної сітки. При відкритті анастомозів збільшується тиск в венозному руслі та

прискорюється рух крові венами.

Трнаскапілярний обмін відбувається в капілярах. Він можливий завдяки особливій будові капілярів, стінки яких володіть двосторонньою проникністю.

Проникність - це активний процес, який забезпечує оптимальне середовище для нормальної

життєдіяльності клітин організму.

Капіляри - відкритті та вивчені Мльпіги 1861

1)загальна кількість приблизно 2 мрд

2)протяжність 8 тис. км.

3)площа внутрішньої поверхні 25 см.2

4)поперечне січення всього капілярного русла в 500-600 разів більше поперечного січення аорти.

5)мають форму шпильки, зрізаної або повної вісімки

6)в них розрізняють артеріальне та венозне коліно, а також вставну частину

7)довжина 0,3-0,7 мм, діаметр 8-10 мкм

8)через просвіт капіляра еритроцити проходять один за іншим декілька деформуючись

9)швидкість току крові в капілярах 0,5 мм за сек. в 500 разів менше току крові в аорті.

Існують закриті та відкриті капіляри. Працюючий м’яз втягує в 30 разів більше капілярів, ніж м’яз який знаходиться в спокої.

Форма, розміри та кількість капілярів в різних органах неоднакова(серцевий м’яз має на 1мм.квалратний в 5 разів більше капілярів, ніж скелетний м’яз).

В артеріальному коліні капіляра тиск крові складає 32мм рт.ст., а в венах 15 мм рт. ст. Величина тиску в капілярах тісно пов’язана зі станом органа (спокій, активність) та його функціями.

Активність мікросудин регулюються нервовими і гуморальними механізмами. На прекапілярні сфінктери - гуморальні фактори (гістамін. серотонін).