III Особливості току крові в венах

Кров з мікроциркулярного русла поступає в вени. В них тиск низький ( в венулах 15 мм рт.ст., в кінці частини венозного русла Р=0 і менше атм.)

Руху крові венами сприяє ряд факторів:

1)робота серця - створює різницю тиску в крові в артеріальній системі та правому передсерді. Це

забезпечує венозне повернення крові до серця

2)клапанний апарат вен - сприяє руху крові в одному напрямку до серця

3)скорочення скелетних м’язів - чергування скорочення та розслаблення м’язів сприяє руху

крові венами, скорочення - стінки вен стискаються і кров рухається до серця,

розслаблення - сприяє постуванню крові з артеріальної системи у вену.

Таке нагнітання для м, язів - називається м’язовий насос, який є допомогою основного

насоса - серця. Під час руху ритмічно працює насос м, язів нижніх кінцівок, що полегшує

ходу

4)присмоктуюча функція грудної клітини - негативний внутрішньогрудний тиск особливо в

фазі вдиху сприяє венозному повернені крові до серця. Негативний тиск викликає

розширення венозних судин в області шиї і грудної порожнини, які мають тонкі та

піддатливі стінки.

КРОВ’ЯНИЙ ТИСК

- це тиск крові на стінки кровоносних судин /вимірюється в мм рт ст/

Нормальний кров*яний тиск необхідний для:

а)циркуляції крові

б)оснащення кров*ю органів та тканин

в) утворення тканинної рідини

г) для здійснення секреції і екскреції

ВЕЛИЧИНА кров’яного тиску залежить від трьох загальних чинників:

а)частоти і сили серцевих скорочень

б)величини периферичного опору /тонусу судин/

в)об’єму циркулюючої крові

Тиск крові визначається в артеріальних, венозних, капілярних судинах .

Артеріальний тиск у здорової людини є постійною величиною Але він завжди піддається невеликим коливанням залежно від фаз діяльності серця і дихання .

Розрізняють:

Систолічний тиск (максимальний)- відображає стан міокарда лівого шлуночка.

Він дорівнює 100-120 мм. рт. ст.

Діастолічний тиск (мінімальний)- характеризує ступінь тонусу артеріальних стінок.

Він дорівнює 60-80 мм. рт. ст.

Пульсовий тиск - це різниця між величинами систолічного і діастолічного тисків.

Він необхідний для відкриття клапанів аорти і легеневого стовбура під час

систоли шлуночків. Він дорівнює 35- 55мм.рт.ст.

Якщо систолічний тиск стає рівним діастолічному, рух крові буде не можливим і

наступить смерть.

Середньодинамічний тиск - дорівнює сумі діастолічного і 1/3 пульсового тиску.

Він виражає енергію безперервного руху крові і є постійною величиною для даної

судини і організму.

На величину артеріального тиску впливає:

а/ вік людини - у новонароджених мах. артеріальний тиск дорівнює 40мм.рт.ст.,

- 1міс. - 80 мм. рт. ст.,

- 14 років - 100-110 мм. рт. ст.,

- 20-40 років - 110-130 мм. рт. ст.

З віком мах. тиск(систолічний) збільшується більше ніж мінімальний /діастолічний / ;

б/ час доби - на протязі доби спостерігається коливання величини артеріального тиску :

вдень воно вище, ніж вночі;

в/ стан організму - підвищення мах. артеріального тиску спостерігається при тяжких

фізичних навантаженнях, під час спортивних змагань. Після закінчення роботи чи

змагань, артеріальний тиск швидко повертається до початкових показників;

г/ стан нервової системи.

У людини артеріальний тиск вимірюється, як правило, за методом Короткова СФІГМОНОМЕТРОМ Ріва-Рочі або СФІГМОТАНОМЕТРОМ.

Клінічне визначення артеріального тиску за методом Короткова грунтується на непрямому способі вимірювання тиску в досліджуваній артерії, яке потрібне для того, щоб ззовні здавити стінки артерій. Досягається це нагнітанням повітря у порожнисту гумову манжету, накладену на ту чи іншу частину тіла. Манжета з’єднана з ртутним манометром, за допомогою якого реєструється артеріальний тиск.

Підвищення артеріального тиску називається ГІПЕРТЕНЗІЄЮ, а зниження ГІПОТЕНЗІЄЮ

АРТЕРІАЛЬНИЙ ПУЛЬС

це ритмічні коливання стінки артерій, які спричинені підвищенням тиску в період систоли.

В нормі кількість пульсових хвиль відповідає кількості скорочень серця, у стані спокою частота пульсу дорослої людини = 60-80уд. в 1 хв.

Пульс характеризується:

а/ кількістю ударів за 1 хв.

б/ ритмічністю - правильне чергування пульсових ударів.

в/ наповненням - ступінь зміни об’єма артерій, який встановлюється за силою пульсового

удару.

г/ напругою - силу, яку необхідно прикласти, щоб здавити артерію до повного зникнення

пульсу.

Лекція №3

Механізм регуляції гемодинаміки

Іннервація кровоносних судин

Симпатичні нерви - є вазоконстрикторами (звужують судини).

Навіть в стані спокою вазоконстрикторними волокнами поступають нервові імпульси,

котрі підтримують їх тонус. Судиннозвужуючий вплив симпатичних нервів не

розповсюджується на судини:

головного мозку,

легенів.

серця та

на працюючи м’язи.

Судиннорозширюючи нерви симпатичної природи - симпатичні вазодилататори інн.

судини скелетних м’язів. Вони не беруть участі в рефлекторній регуляції АТ.

Парасимпатичні нерви - вазодилятатори ( судиннорозширюючи волокна) - йдуть у складі

УІІ пари черепно-мозкових нервів - лицевий нерв,

ІХ пари - язикоглотковий нерв,

Х пари - блукаючий нерв та тазових нервів.

В нервовій регуляції тонусу судин приймають участь:

Спинний мозок - нормалізація АТ за рахунок нейронів розташованих в бічних рогах,

поперекових сегментів, які пов’язані з судинами відповідних частин тіла.

Судиннорозширюючи волокна задніх корінців спинного мозку - розширюють судини шкіри.

Середній мозок - подразнення нейронів середнього мозку супроводжується збільшенням тонусу

судин, що приводить до збільшення АТ.

Гіпотелямічна область - подразнення відділів гіпотелямічної області приводить до пониження

тонусу судин, збільшенню їх просвіту і зниженню АТ

Стимуляція нейронів задніх відділів гіпатаоямусу, навпаки супроводжується збільшенням

тонусу судин, зменшенням їх просвіту і збільшенням АТ.

Вплив гіпотелямічної області на тонус судин здійснюється через судинно- руховий центр

довгастого мозку на судини головного мозку

Гуморальна регуляція тонусу судин

БАР можуть впливати як безпосередньо на судинну систему так і змінювати нервові впливи.

До судиннозвужуючих речовин відносяться:

а) адреналін, норадреналін - гормони мозкової речовини надниркових залоз;

б) вазопресин - гормон задньої долі гіпофізу;

в) ангіотензін (гіперетнзін) - утворюється з альфа 2 -глобуліну під впливом реніну

(протеолітичний фермент нирок);

г)серотонін - БАР, носіями якого є лаброцити з’єднувальної тканини та тромбоцити.

Всі ці речовини звужують артерії і капіляри.

До судинорозширюючих речовин відносяться:

а)гістамін - продукт білкового походження, який утворюється в лаброцитах, базофілах, в

стінці шлунка, кишках. Це активний вазодилататор, він розширює найдрібніші судини -

артеріоли та капіляри.

б) ацетилхолін - діє місцево, розширюючи дрібні артерії,

в) брадикінін - головний представник тканинних гормонів - кінінів -,

г)простогландіни.

Умовнорефлектоний механізм регуляції тонусу судин

Довгастий мозок - локалізується судиноруховий центр.

Судиноруховий центр - це парний утвір , який розміщений на дні ромбовидної ямки і займає нижню і середню її частину.

Значення судиннорухового центру -

нейрони за рахунок своєї активності :

а) регулюють діяльність судинорухових центрів, що знаходяться в прямій залежності від

його активності

б)підтримують нормальний кров’яний тиск

в)забезпечують рух крові судинами і її перерозподіл в організмі по органам і тканинам

г)впливають на процеси терморегуляції, змінюючи просвіт судин.

Лекція №

Фізико-хімічні властивості крові

І.Кров, як внутрішнє середовище організму

Внутрішнє середовище організму не контактує з зовнішнім середовищем, а відділяється від

нього так званими зовнішніми бар’єрами. До них належать:

а)шкіра,

б) слизові,

в) епітелій ШКТ.

Кров також беспосередньо не контактує з клітинами органів ( винятком є кістковій мозок і

селезінка).

З плазми крові утворюється тканинна (міжклітинна, інтерстиціальна) рідина, яка відіграє

роль безпосередньої поживної рідини клітин. Склад і властивості тканинної рідини

специфічні для окремих органів та відповідають їх структурним та фізіологічним

особливостям. В зв’язку з тим, що кров є джерелом тканинної рідини, її називають

універсальним внутрішнім середовищем організму

Фізіологічні механізми, які знаходяться між кров’ю та тканинною рідиною наз. гістогематичними бар’єрами. Морфологічно це ендотелій кровоносних капілярів, котрий

відділяє кров від клітин.

Гістогематичні бар’єри:

а) регулюють обмінні процеси між кров’ю та клітинами;

б)підтримують відносну сталість складу та фізико-хімічних властивостей

внутрішнього середовища організму.

За пропозицією вітчизняного терапевта Ланга Г.Ф. кров, а також органи, які беруть участь в утворенні та руйнуванні її клітин, разом з механізмами регуляції. об’єднують в єдину систему крові.

Важливою властивістю внутрішнього середовища організму є здатність зберігати постійність свого складу та властивостей. Разом з тим, складові частини крові надмірно рухливі і швидко відображають зміни в організмі, які спостерігаються в умовах патології та норми. Тому в практичній медицині широко використовують клінічні аналізи крові.

ІІ. Функції крові

1. транспортна - переносить гази, продукти обміну, медіатори, електроліти, ферменти. Ці

   речовиниможуть залишатися в крові незмінними або зв’язуватися білками плазми,

   утворюючи нестійкі з єднання.

2. дихальна - гемоглобін еритроцитів переносить О₂ та СО₂, крім того гази транспортуються в

   невеликій кількості в вигляді простих фізичних розчинів та хімічних з’єднянь

3. поживна - переносить основні поживні речовини від органів травлення до тканин організму

4. екскреторна (видільна) - транспорт «шлаків життя» - кінцевих продуктів обміну

   речовин(сечовини, сечової кислоти) та зайвих солей і води від тканин, до місць їх

   виділення (нирки, потові залози, легені, кишки)

5. водний баланс тканин - залежить від:

   а) концентрації солей,

   б)кількості білка в крові і тканинах, а також

   в) проникності судинної стінки (внаслідок посиленого виходу води з судин в тканини

   можуть виникати набряки, так як білок володіє здатністю затримувати воду в

   судинному руслі

6. регулює температуру тіла - за рахунок фізіологічних механізмів, які сприяють швидкому

   перерозподілу крові в судинному руслі. При потраплянні крові в капіляри шкіри

   тепловіддача збільшується, а прихід її в судини внутрішніх органів сприяє зменшенню

   тепловитрати

7. Захисна - кров є важливим фактором імунітету, це зумовлено наявність в крові:

а)антитіл - специфічних білків, що обеззаражують бактерії та продукти їх

життєдіяльності

б) ферментів і специфічних білків крові (пропердін) які володіють бактерицидними

властивостями, що відносяться до природних факторів імунітету

в) формені елементи - лейкоцити, фагоцитоз

г)згортання крові - оберігає організм від крововтрат

8)регуляторна (гуморальна) - речовини, які поступають в кров(гормони, травні гормони, солі іони

відню) безпосередньо або рефлекторно змінює діяльність органу

ІІі. Кількість крові в організмі

Загальна кількість крові в організмі дорослої людини складає 6 - 8%, або 1/13 заг. маси тіла. = 5- 6л., у дітей кількість крові відносно більша. У новонародженних вона складає 15% від маси тіла, а у дітей до 1 року 11%. В фізіологічних умова не вся кров циркулює., частина її знаходиться в депо. Загальна кількість крові в організмі зберігається на відносному постійному рівні. При необхідності поповнення циркулюючої крові ( крововтрата тощо) спеціпльні фізіологічні механізми сприяють виходу депонюючої крові в кровотік. Втрата 1/2, або 1/3 кількості крові може привести до занибелі органіхму. В цих випадках треба негайно переливати кров. або кровозамінники.

В’язкість крові обумовлена наявністю в ній білків та червоних кров’яних тілець - еритроцитів. Якщо в’язкість води = 1, то в’язкість плази = 1,7 - 2,2, а в’язкість цільної крові = 5.

Відносна плотність крові залежить в основному від:

а)кількості еритроцитів,

б) гемоглобіну та

в)білкового складу крові.

І становить 1,050 -1,060, а плазми 1,029 -1,034.Найбільш висока відносна плотність крові у новонароджених 1,060- - 1,080. У чоловіків вона трохи вища 1,057, ніж у жінок 1,053.Така розбіжність пояснюється різним вмістом еритроцитів.

Склад крові.

Плазма 55% -60% та зважені в ній формені елементи -40-45%

а)еритроцити;

б)лейкоцити;

в)тромбоцити.

Реакція крові. Визначається концентрацією гідрогенових іонів. Для визначення кислотності чи лужності середовища використовують гідрогенні показники рН. Активна реакція крові - величина, що відмічається високою постійністю. Як правило рН крові складає 7,36 (слаболужна). Зсув реакції в кислу сторону називається ацидоз, а в лужну - алкалоз.

Підтримка постійності активної реакції крові забезпечується буферними системами:

1)карбонатна буферна система (вугільна кислота Н₂СО₃, бікарбонат натрію NaНСО₃;

2)фосфатна буферна система (одноосновний NaН₂РО₄ та двоосновний Na₂НРО₄ фосфат натрію.

3)буферна система гемоглобіну

4)буферна система білків плазми

Буферні системи нейтралізують значну кількість поступаючих в кров кислот і лугів, перешкоджають тим самим зсув активної реакції крові. Буферні системи є і в тканинах., що сприяє підтриманню рН тканин на відносно сталому рівні. Головними буферами тканин є білки та фосфати.

Збереженню сталості рН сприяє і діяльність деяких органів. Так, через легені виводиться надлишок вуглекислоти. Нирки при ацидозі виділяють більше кислого одноосновного фосфату натрію; при алкалозі - більше лужних солей (двохосновного фосфату натрію і бікарбонату натрію.

Потові залози можуть виділяти в невеликих кількостях молочну кислоту.

ІУ..ПЛАЗМА, ІІ СКЛАД, ЗНАЧЕННЯ.

Складне біологічне середовище.

Склад :вода 90-92% і сухий залишок:

білки 7-8%,

вуглеводи 0,1 і

солі 0,9%

Крім того: а)небілкові азотвміщуючі з’єднання - амінокислоти, поліпептиди, сечовина, сечова

кислота, кератин, кератинін, аміак

б)ферменти і проферменти, які:

-беруть участь в процесі згортанння крові і фібринолізу(протромбін і

профібринолізин;)

-розщеплюють глікоген, жири, білки

в)неорганічні речовини - катіони Na+, Са2+, К+, Mg2+;

аніони Cl- HPO4 2-? HCO3 -

Р осм. - 7, 6- 8, 1 (60% зумовлено солями натрія)..

Р онк. - 25-30мм.рт.ст.(найбільшу участь беруть альбуміни, які в наслідок малих розмірів та

високої гідрофільності здатні притягувати воду)

Значення вуглеводів

Вони є основним джерелом енергії клітин. Їх в плазмі -4.44- 6.66 ммоль/л.

Якщо кількість глюкози знижується до 2.22ммоль/л , то різко підвищується збудливість

клітин мозку (починаються судоми).Такий стан називається гіпоглікемією.

Якщо кількість вуглеводів стає вище 6,66 ммоль/л, то розвивається гіперглікемія.

Значення солей.

Зумовлюють осмотичний тиск крові.

а) якщо Росм розчину = Росм крові, то такий розчин називається ізотонічним.

б) якщо Росм розчину вище за Росм крові ,то такий розчин називається гіпертонічним.

в) якщо Росм розчину нищий за Росм крові, то такий розчин називається гіпотонічним.

ЗНАЧЕННЯ БІЛКІВ ПЛАЗМИ КРОВІ.

( ГЛОБУЛІНИ,ПРОТРОМБІНИ,ФІБРИНОГЕН та інші).

1.Зумовлюють онкотичний тиск крові -Ронк.

2.Підтримують кислотно - лужну рівновагу внутрішнього середовища організму.

3.Приймають участь у захисних реакціях організму.

4.Підвищують в’язкість крові

5.Здійснюють транспорт гормонів, вітамінів, продуктів обміну та ін.

6.Зберігають еритроцити від аглютинації.

7.Приймають участь у регуляції еритропоезу.

8.Являються резервом амінокислот.

Лекція

Дихальна функція крові

Еритроцити

Еритроцити — високо спеціалізовані клітини. Еритроцити позбавлені ядра й мають однорідну протоплазму. Еритроцити мають форму двоввігнутого диска.

Діаметр їх дорівнює 7—8 мкм, товщина по периферії 2—2,5 мкм, у центрі — 1—2 мкм.

В 1 л крові чоловіків утримується 4,0* 10¹² —5,0 * 10 ¹²/л (4,0—5,0 млн. в 1 мм³) еритроцитів, жінок — 3,7* 10 ¹²—4, 7-7- 10 ¹²/л (3,7—4,7 млн. в 1 мм³), немовлят - до 6*10 /л (6 млн. в 1 мм³), людей похилого віку — менше 4,0* 10¹²/л (менше 4 млн. в 1 мм³).

Кількість еритроцитів змінюється під впливом факторів зовнішнього й внутрішнього середовища (добові й сезонні коливання, м'язова робота, емоції, перебування на великих висотах, втрата рідини й т.д.). Підвищення кількості еритроцитів у крові одержало назву еритроцитоз зниження – еритропенія..

Функції еритроцитів.

1. Дихальна функція виконується еритроцитами за рахунок дихального пігменту гемоглобіну,

що має здатність приєднувати до себе кисень і вуглекислий газ.

2)Живильна функція еритроцитів складається в абсорбуванні на їхній поверхні амінокислот,

які транспортуються до клітин організму від органів травлення.

3. Захисна функція еритроцитів визначається їхньою здатністю зв'язувати токсини (шкідливі,

отруйні для організму речовини) за рахунок наявності на поверхні

еритроцитів спеціальних речовин білкової природи - антитіл.

Крім того, еритроцити беруть активну участь у згортанні крові.

4)Ферментативна функція еритроцитів пов'язана з тим, що вони є носіями різноманітних

ферментів. В еритроцитах виявлений:

істинна холінестераза - фермент, що руйнує ацетилхолін;

вугільна ангідраза - фермент, що залежно від умов сприяє утворенню або

розщепленню вугільної кислоти в крові капілярів великого й малого

кола кровообігу;

метгемоглобінредуктаза - фермент, що підтримує гемоглобін у

відновленому стані.

5)Регуляція Рн крові - здійснюється еритроцитами за допомогою гемоглобіну. Гемоглобіновий

буфер - один з наймогутніших буферів, він забезпечує 70-75% буферних

властивостей крові. Буферні властивості гемоглобіну пов'язані з тим, що він

і його з'єднання мають властивості слабких кислот.