Висновки до другого розділу

Молодший шкільний вік охоплює життя дитини від 7 до 10 років. Головною особливістю цього періоду є дальше зростання фізичних сил і прискорений розвиток пізнавальних здібностей дитини. Відбувається значні зміни і в характері дітей; вони поступово звільнюються від надмірної емоційності, намагаються контролювати свою поведінку. Порівняно з дошкільниками у молодших школярів рідше спостерігається різка зміна настрою, вони спокійніші, стриманіші.

Займаючись хореографією в школі, діти оволодівають засобами виразності танцю, досконально знайомляться з хореографічним мистецтвом, одержують певну танцювальну підготовку, розвивають свої танцювальні здібності. Під час занять виробляється творча активність учнів, працьовитість, у них розвивається увага, уява, виховується художній смак, зростає культура поведінки. Заняття танцями зміцнює організм дитини, виправляє деякі фізичні вади – сутулуватість, ходу з піднятими плечима, звичку ставити ноги носками всередину.

Основним змістом хореографічної підготовки учнів початкових класів загальноосвітньої школи є визначення ролі та місця хореографічного мистецтва у житті людей; вивчення мови хореографії за основними видами танцю; визначення танцю як основи хореографічної діяльності; за фольклорними джерелами вивчення особливостей хореографічного мистецтва України; усвідомлення хореографії як синтетичного виду мистецтва.

Основою хореографічної підготовки учнів є вивчення танцювальних вправ класичної системи танцю. Ці вправи послідовні, мають визначену форму, тренують м’язи дітей, надають їм легкості, невимушеності рухів.

У загальноосвітніх школах хореографію вивчають чотири роки, і тому в навчальні програми входять лише найбільш необхідні вправи з класичного тренажу. Вивчення цих вправ, їх систематичне повторення, удосконалення надають виконавцям м’язової свободи, легкості, розвивають музикальність, ритмічність, граціозність.

Основне завдання хореографічних вправ (класичних, народних та бальних танців) спрямоване на те, щоб досягти успіху в опануванні правильною технікою виконання і досягти якнайкращої координації руху в усіх частинах тіла: рук, ніг, тулуба та голови. Поряд з цим при багаторазовому їх повторенні відбувається розвиток психологічних та фізичних якостей. Після набуття відповідної техніки та виразної координації руху виконавці починають виконувати вправи, які визначенні вчителем, осмислено, з певною фантазією, натхненням, емоційно, з радісним настроєм, артистично, що є наслідком набуття образного відтворення пластики хореографічного мистецтва.

Вивчення учнем будь-якої танцювальної вправи вимагає чіткої методичної послідовності. Загальний процес оволодіння виконавцями новими руховими навиками поділяється на 4 етапи, а саме:

• ознайомлення з вправою;

• вивчення вправи;

• вдосконалення техніки у виконанні вправи;

• надбання артистичності.

Процес ознайомлення, вивчення, вдосконалення та надбання артистичності продовжується протягом всього навчання і в подальшому – протягом професійної творчої діяльності, реалізуючись у пошуках органічних, природних, різноманітних жестів, поз, різних положень тіл, специфічної ходи тощо. Проте незважаючи на загальну єдність 4-х методів викладання (ознайомлення, вивчення, удосконалення та набуття артистичності) і виходячи із суто педагогічних задач, окремі їх сторони (етапи) можна розглядати як самостійні розділи навчання.

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

Танець – особливий вид художньої діяльності, який виражає людські почуття, думки, взаємовідносини та ставлення до дійсності за допомогою усвідомлених, емоційних, художньо-образних рухів, жестів та поз в логічній послідовності та композиційній завершеності.

Хореографія виконує ті ж суспільні функції, що і мистецтво взагалі. Серед основних функції хореографічного мистецтва можна виділити такі: комунікативно-інформативна, гносеологічна, канонізуюча, евристична, естетична, етична, суспільно-перетворювальна, прагматична, гедоністична, катарсично-компенсаторна, педагогічна.

Сутність педагогічного потенціалу хореографічного мистецтва полягає у тому, що в процесі створення, виконання та споглядання людина засвоює певні норми, правила поведінки, звичаї, й традиції, зміст яких визначається безпосередньо практичними потребами даної спільноти людей чи особистості.

Реалізується педагогічний потенціал хореографічного мистецтва через: забезпечення гармонії фізичного і духовного розвитку особистості; сприяння вдосконаленню усіх її сутнісних сил, якостей і здібностей, зростанню її внутрішніх потенціалів, вдосконаленню розумових процесів та творчої діяльності; розвиток пізнавальної і творчої активності людини, її емоційну чутливість, естетичні потреби й смаки; стимулювання прагнення до самовдосконалення як основи будь-якого розвитку.

Займаючись хореографією в школі, діти оволодівають засобами виразності танцю, досконально знайомляться з хореографічним мистецтвом, одержують певну танцювальну підготовку, розвивають свої танцювальні здібності. Під час занять виробляється творча активність учнів, працьовитість, у них розвивається увага, уява, виховується художній смак, зростає культура поведінки. Заняття танцями зміцнює організм дитини, виправляє деякі фізичні вади – сутулуватість, ходу з піднятими плечима, звичку ставити ноги носками всередину.

Основним змістом хореографічної підготовки учнів початкових класів загальноосвітньої школи є визначення ролі та місця хореографічного мистецтва у житті людей; вивчення мови хореографії за основними видами танцю; визначення танцю як основи хореографічної діяльності; за фольклорними джерелами вивчення особливостей хореографічного мистецтва України; усвідомлення хореографії як синтетичного виду мистецтва.

Хореографічна підготовка, як і вивчення будь-якої танцювальної вправи вимагає чіткої методичної послідовності. Загальний процес оволодіння виконавцями новими руховими навиками поділяється на 4 етапи: ознайомлення з вправою; вивчення вправи; вдосконалення техніки у виконанні вправи; надбання артистичності.

Методичною основою ознайомлення з вправою є цілеспрямоване сполучення слова і демонстрації. Сутність його полягає у послідовному переході від назви вправи, показу до пояснення практичного і професійного застосування.

Методика вивчення хореографічних вправ полягає в спрямуванні на досягнення успіху в опануванні правильною технікою виконання і досягнення якнайкращої координації руху в усіх частинах тіла: рук, ніг, тулуба та голови, а також розвитку психологічних та фізичних якостей.

Методика удосконалення засвоєності навчального матеріалу базується на багаторазовому повторенні з поетапним і поступовим ускладненням завдань полягає в закріпленні танцювального матеріалу, з одночасним розвитком фізичних та вольових якостей, закріпленням відповідних навичок.

ЛІТЕРАТУРА

1. Аксьонова Ірина. Життєрадісність танцю / Початкова освіта №10 (298) березень 2005.

2. Антипова І. М. / Посібник №4. Танцювальний гурток у клубі. Райдуга: Репертуар. Зб. – К.: Мистецтво, 1985. – Р18 (Б-чка худож. самодіяльності).

3. Бакфи А. Философия искусства. – М.: Искусство, 1989.- С. 81

4. Бахрушин Ю. А. История русского балета. Учебн. Пособие для ин-тов культуры, театр., хореогр. и культ.-просвет. училищ. Изд. 3-е. М., “Просвещение”, 1977.

5. Бекина С. И. Музыка и движение. Из опыта работы муз. Руководителей дет. садов / Авт. сост.: С. И. Бекина, Т.П. Ломова, Е. Н. Соковнина. – М.: Просвещение, 1983. – 208 с., нот.

6. Березова Г. О. Хореографічна робота з дошкільнятами. – 2. вид. – К.: Муз. Україна, 1989. – 208 с.

7. Березова Г. О. Класичний танець у дитячих хореографічних колективах. – 2-ге вид. – К.: Муз. Україна, 1990. – 256 с.

8. Білаш П. М. Фрески, що оживляють в балеті // Музика. – К., 1996. – 2. – с. 8 – 10.

9. Бондаренко Л. А. Методика хореографической работы в школе и внешкольных заведениях. – К.: Муз. Україна, 1985. 221 с.

10. Бондаренко Л. А. Ритміка і танець у 1 – 4 класах загальноосвітньої школи. – К.: Муз. Україна, 1989. – 232 с.

11. Бондаренко Л. А. Ритміка і танець у 1 – 3 класах загальноосвітньої школи. – К.: Муз. Україна, 1972. – 160 с.

12. Борєв С.В. Эстетика: В 2 т. М., 2000.

13. Борев Ю. Б. Эстетика. – 4-е изд., доп. – М.: Политиздат, 1988. – 496 с.: ил.

14. Бочарникова Э. В., Иноземцева Г. В. Тем, кто любит балет. – М.: Русский язык, 1987. – 248 с.

15. Буц Л. М. Подвижные игры под музику. – К.: Муз. Україна, 1987. – 96с.: нот. – (В пер.) :

16. Ванслов В. В., Балети Григоровича й проблеми хореографії, 2 изд., М., 1971.

17. Василенко А. І. Державний стандарт початкової загальної освіти / Початкова освіта №2 (338) Січень 2006

18. Васильева Т. К. Секрет танца. – М., 1987.

19. Верховинець В. М. Теорія українського народного танцю. – 5-те вид., доп. – К.: Муз. Україна, 1990. – 150 с.

20. Виховання естетичної культури школярів : Навч. Посібник / І.А.Зазюн, Н.Є.Миропольська, Л.О.Хлєбнікова та ін./ – К.: ІЗМН, 1998. – 156с.

21. Вища освіта в Україні і Болонський процес: Навч. посібник / За ред. В. Кременя - Тернопіль: Навч. Книга-Богдан, 2004. - С. 2

22. Волконський С. М. Виразна людина: СПБ, 1913.

23. Герман Ш.М., В. К. Скатерщиков. Беседы об эстетике. - М.: «Знание». – 1982. – 221с.

24. Голдрич О. С. Методика роботи з хореографічним колективом. – Львів: Каменяр, 2002. – 64с.

25. Громов Ю. И., Егиазарян М. А. Программа факультета общественных профессий по подготовке руководителей хореографических коллективов. – Л., 1967. – 28 с.

26. Дем`янчук О.Н. Педагогічні основи формування художньо-естетичних інтересів школярів : Навчально-методичний посібник. – К.: ІЗМН, 1997. – 64с.

27. Дени Г., Дассвиль Л. Все танцы: Сокр. пер. с фр. – 2-е изд. – К.: Муз. Україна, 1987. – 336с.

28. Державна національна програма " Освіта " / Україна XXI століття/. - К.: Райдуга, 1994, 120 c.

29. Дмитриева Н.А. Краткая история искусств. – М., 2000.

30. Добровольская Г., Танець. Пантоміма. Балет, Л., 1975

31. Дункан А. Танець майбутнього. – М., 1908.

32. Естетика /За заг. ред. Л.Т.Левчук /. – К.: Вища школа, 1997. – 398с.

33. Задесенець М. П. Вікові особливості розвитку дітей і формування їх особистості. – К.: Вища школа, 1978. – 264 с.

34. Захаров Р. В. Слово о танце. М., “Молодая гвардия”, 1977. 160 c. с ил.

35. Звездочкин В. А. Класический танец: учебное пособие для студентов выших и средних учебных завидений искусства и культуры. – 2-е изд., испр. и перераб. – Ростов н/Д: “Феникс”, 2005. – 410 с.

36. Згурнський А. С. Методика “Танець як засіб виховання пластичної майстерності”. Навчально-методичний посібник для викладачів та виконавців хореографічного мистецтва. – К., 2006. – 168 с.

37. Ильенков Э. Об эстетической природе фантазии // Вопросы эстетики. - Вып.6. – М., 1964. - С.50

38. Каган М. Морфология искусства. – Л., 1872. – с. 184.

39. Кривохижа А. М., доцент кафедри хореографічних дисциплін КДПУ ім. В. Винниченка, народний артист України. Гармонія танцю. Навчально-методичний посібник для студентів педагогічних навчальних закладів Кіровоград: РВЦ КДПУ ім. В. Винниченка, 2006. – 90с.

40. Крутецкий В.А Психология. – М.: «Просвещение». – 1986. – 315с.

41. Лукиан. О пляске.: Собр. соч . – Т.2. – М. – Л., 1935. – с. 52. Плеханов Г. Письма без адреса. – М. , - с. 152

42. Место хореографической терминологии в языковой картине мира // Вісник Львівського університету. Серія філол. – Львів: ЛНУ імені І. Франка, 2000. – Вип. 28. – С.70-72.

43. Настюков Г. А. Народный танец на самодеятельной сцене. – М.: Профиздат, 1976. – 64 с.

44. Немов Р.С. Психологія. Навчань. для студентів вищих пед. навчань. закладів. В 3 кн. Кн. 2. Психологія освіти. – 2-е изд. – М.: Освіта: ВЛАДОС, 1995 р.

45. Ничкало Н.Г. Мистецтво у розвитку особистості: Монографія /За ред., передмова та післямова Н.Г. Ничкало. - Чернівці: Зелена Буковина, 2006. – 224 с.

46. Основи психології: Підручник / За заг. ред. О. В. Киричука, В. А. Роменця. – Вид. 5-те, стереотип. – К.: Либідь, 2002.-632 с.

47. Пасютинская В. М. Волшебный мир танца: Кн. для учащихся. – М.: Просвещение, 1985. – 223 с., ил.

48. Савченко О. Я. / Сучасний урок у початкових класах. – К.: “Магістр – S”, 1997. – 256с.

49. Сидоров А.А. Сучасний танець, М,. 1922.

50. Соболєв В. О. Програма роботи ансамблю танцю будинку і палацу піонерів. – К.: Радянська школа, 1969. – 32 с.

51. Соколов-Каминский А. А. Советский балет сегодня. – М.: Знание, 1984. – 112 с. + 8 с. вкл. – (Нар. ун-т. Фак. Литература и искусства).

52. Станішевський Ю. О. Балетний театр Радянської України, 1925 – 1985: Шляхи і пробл. розвитку. – К.: Муз. Україна, 1986. – 240 с., іл.

53. Станішевський Ю. О. Хореографічне мистецтво. – К., “Рад. школа”,1969. 100 с.

54. Суббота О.В. Жанровая типология и функции танцев как явлений художественной культуры //Педагогічна наука та мистецтвознавство на межі століть: Зб. наук. праць. - X.: Каравелла, 1999. - С.68-71

55. Ткаченко Т., Народний танець, “Искусство”,2 над., М., 1967.

56. Тригуб И. В. Хореографический кружок в общеобразовательной школе как форма воспитания детей.

57. Тригуб С. В. Творческая и организационная деятельность руководителя хореографического коллектива в общеобразовательной школе.

58. Холопова В. Музыка как вид искусства. – М.: Научно-творческий центр “Консерватория”, 1994.-С.12

59. Худеков С. Н., История танцев, ч. 1-4, СПБ, 1913-18;

60. Шереметьевская. И. Е. Російська радянська естрада, [т. 1-2], М., 1976-77.

61. Шторк К., Далькроз і його система, Л. – М., 1924.

62. Энциклопедия для детей. Том 7. Искусство. Ч. – 3. Музыка. Театр. Кино. М.: «Аванта». – 2001. – 623с.

63. Энциклопедический словарь юного художника /Сост. Н.И. Платонова, ВД. Синюков. - М.: Педагогика, 1983. - 416 с