- •Політологія як система знань про політику. Становлення політології як науки і навчальної дисципліни
- •1.Політологія та інші науки про суспільство. Обєкт і предмет політології
- •2.Закономірності політології.
- •1.Марксистський
- •2.Позитивістський
- •3. Структура політології
- •4. Основні категорії, методи і функції політології.
- •2.Якщо виходити з того, що політологія є окремою, самостійною наукою про політику з притаманним лише їй предметом, то до них належать:
- •5.Становлення політології як науки і навчальної дисципліни.
- •Політичні вчення староданніх цивілізацій Сходу і Заходу. Середньовіччя і Відродження План
- •1. Політичні ідеї у країнах Стародавнього Сходу
- •2. Політичні вчення у Стародавній Греції.
- •3. Політична думка у Стародавньому Римі
- •4. Політична думка Середньовіччя.
- •5. Політичні вчення Відродження.
- •Пояснює минуле
- •Керує теперішнім
- •Там немає приватної власності, а засоби виробництва та його результати є суспільним надбанням.
- •Праця обов'язкова для всіх, робочий день триває лише 6 годин, населення забезпечується всім необхідним.
- •Панування суспільної і відсутність приватної власності виключають злочини, пов'язані з жадібністю та егоїзмом людей.
- •Військової
- •Наукової
- •Відтворення населення шляхом створення необхідних предметів споживання і виховання громадян.
- •Політичні ідеї мислителів епохи Відродження та Нового часу План
- •1. Політичні вчення періоду буржуазних революцій в Голландії і Англії (г. Гроцій, б. Спіноза, т. Гобс).
- •2. Просвітництво. Проблема природних прав людини в політичних поглядах ф. Бекона і Дж. Локка.
- •3. Раціоналістичні трактування політики в працях французьких просвітників.
- •Політики
- •Держави
- •1. Політичні вчення періоду буржуазних революцій в Голландії і Англії (г. Гроцій, б. Спіноза, т. Гобс).
- •Сімейне
- •Цивільне
- •Монархію
- •Аристократію
- •Демократію.
- •Монархію
- •Демократію
- •Аристократію.
- •2.Просвітництво. Проблема природних прав людини в політичних поглядах Дж. Локка.
- •3.Раціоналістичні трактування політики в працях французьких просвітників.
- •Уайвидатнішими діячами французького Просвітництва були Вольтер, ш. Монтеск'є, ж.-ж. Руссо, д. Дідро, п. Гольбах, к. Гельвецій. Найбільш завершені політичні вчення створили ш. Монтеск'є і ж.-ж. Руссо.
- •Законодавчу
- •Виконавчу
- •Судову.
- •Плюралізм західноєвропейської політичної думки хіх - поч. Хх століття План
- •1. Лібералізм і неолібералізм
- •Громадську думку, зосереджену в парламенті
- •Поділ і рівновагу гілок влади.
- •Абсолютизація індивідуальної свободи
- •Заперечення втручання держави в економіку й соціальні відносини
- •Прихильність до вільного ринку.
- •2. Консерватизм і неоконсерватизм.
- •3. Ліві та лівоцентристські ідеологічні доктрини.
- •Теологічну
- •Метафізичну
- •Позитивну.
- •Приватну власність
- •Нетрудові доходи
- •Майнову нерівність.
- •4. Екстремістські політико-ідеологічні доктрини.
- •Політична влада План
- •1.Влада як соціальний феномен. Ресурси влади. Класифікація влади.
- •2.Сутність політичної влади, її функції. Легітимність політичной влади.
- •3.Політичний режим, його сутність та типологія.
- •1.Влада як соціальний феномен. Ресурси влади. Класифікація влади.
- •Нормативні - соціальні норми, насамперед правові й політичні норми
- •2. Сутність політичної влади, її функції. Легітимність політичнойї влади.
- •Політична влада здійснюється
- •3.Політичний режим, його сутність та типологія.
- •6.Обмежені громадянські, політичні та особисті права і свободи, а також юридичні гарантії їх забезпечення.
- •Примітивізація політичної культури, всієї сфери гуманітарних знань.
- •Політична система суспільства План
- •Сутність, структура та функції політичної системи.
- •Типологія політичних систем. Політична модернізація.
- •Основні напрями, особливості та та проблеми розвитку політичної системи України. Сутність, структура та функції політичної системи.
- •Типологія політичних систем. Політична модернізація.
- •Основні напрями, особливості та та проблеми розвитку політичної системи України.
- •Держава в політичній системі суспільства План
- •2. Форми державного правління та державного устрою.
- •3. Вищі органи сучасної держави і поділ державної влади.
- •Політичні партії і партийні системи План
- •2.Типологія політичних партій і партійних систем.
- •3.Становлення багатопартійності в Україні. Партійна й виборча системи в Україні.
3. Ліві та лівоцентристські ідеологічні доктрини.
Родоначальником утопічного соціалізму є видатний англійський гуманіст, політичний і релігійний діяч Т. Мор. Його "Золота книга, настільки ж корисна, як і забавна, про найкращий устрій держави і про новий острів Утопія", відома під скороченою назвою "Утопія" (1516) дала назву домарксистському етапові соціалістичних учень. Подібні комуністичні ідеї висловлювали також інші представники раннього утопічного соціалізму - Т. Кампанелла, Дж. Уінстенлі, Ж. Мельє, Г. Маблі.
Вони були сучасниками вже більш-менш розвиненого капіталістичного ладу з притаманними йому соціальними суперечностями. Стало очевидним, що Велика французька революція XVIII ст. не принесла справжньої свободи трудящим. Суперечність між гаслами революції та її фактичними результатами стала висхідним пунктом ґрунтовної критики А. Сен-Сімоном, Ш. Фур'є та Р. Оуеном капіталізму як суспільного ладу, була найсильнішою стороною їхніх учень і дала їм відповідну назву.
На противагу капіталізмові критично-утопічні соціалісти розробляли проекти суспільства, яке не знатиме експлуатації і гноблення й забезпечить кожному індивідові гідне існування.
Заслугою французького соціолога Клода Анр'і де Рувруа (Сеп-Сімона) (1760-1825) вважаються: визнання закономірностей суспільного розвитку віра в неперервний прогрес людства.
А. Сен-Сімон виходив з того, що тогочасне суспільство поділяється на "непродуктивні класи" (феодалів і "посередницький клас" юристів, військових, землевласників-рантьє) і "промисловий клас" (промисловців, торговців, банкірів, селян, ремісників, робітників, учених, митців).
Цей поділ шляхом усунення "непродуктивних класів" буде подолано у процесі суспільного розвитку. Рухаючись уперед до свого досконалого стану - "золотого віку", суспільство проходить три стадії:
Теологічну
Метафізичну
Позитивну.
На першій стадії - в античному і феодальному суспільствах - панують релігійні уявлення. Друга стадія, яка охоплює період розпаду феодалізму, що завершився Французькою революцією, характеризується переважанням абстрактних філософських ідей. Третя стадія позначається переважанням позитивної науки; тут сформується справедлива суспільно-промислова система, яка забезпечить "найбільші вигоди для найбільшої кількості людей".
А. Сен-Сімон заперечував революційний шлях перетворення суспільства.
Перетворення старого ладу він пропонував розпочинати з часткових реформ, до яких відносив:
усунення спадкової знаті
викуп землі у тих власників, які її не обробляли
полегшення становища селян
Після цього потрібно здійснити політичні перетворення:
усунути від влади "непродуктивні класи"
передати керівництво державою в руки талановитих представників "промислового класу".
Введення на позитивній стадії суспільного розвитку промислової системи не вимагатиме ні усуспільнення власності, ні руйнування традиційних державних структур. Збережуться інститут монарха, уряд, представницькі установи, але вся повнота влади реально зосередиться в новоствореному парламенті - Раді промисловців.
Економічні й політичні зміни перетворять суспільство в єдину, централізовано керовану промислову асоціацію. Ця асоціація житиме відповідно до плану комбінованої виробничої діяльності всього суспільства. Планомірна координація зусиль індивідів і соціальних груп, жорсткі централізація й дисципліна дадуть можливість з максимальною ефективністю застосувати обов'язкову для всіх працю на благо суспільства.
Ці ж чинники зроблять зайвими забезпечення свободи та особистих прав як цілей суспільної організації. А. Сен-Сімон скептично ставився до ліберальної ідеї індивідуальної свободи. Істинна свобода полягає в максимально широкому й безперешкодному розвиткові матеріальних і духовних здібностей, корисних асоціації.
У промисловій системі відпаде необхідність у багатьох обтяжливих для суспільства політичних інститутах. Ця система обмежить політичне владарювання і зведе політику і діяльність державних органів до простого адміністрування управління речами й виробничими процесами.
Найсильнішою стороною вчення французького утопічного соціаліста Франсуа Марі Шарля Фур'є (1772-1837) є критика тогочасного капіталістичного суспільства. У своїх працях він викривав притаманні цьому суспільству
анархію виробництва
безробіття
нестримну конкуренцію
дух наживи
ницість інтересів
гноблення й виродження бідноти
паразитизм рантьє і торговців.
Ш. Фур'є показував, що успіхи в розвитку промисловості ведуть не до піднесення добробуту, а до посилення злиденності трудящих, прирікаючи їх на каторжну працю на капіталістичних фабриках. Сучасну йому державу він вважав слугою і захисником привілейованих і багатих у боротьбі проти бідних.
Держава озброює невелику кількість "бідних рабів" з тим, щоб тримати в покорі маси беззбройних бідняків. Демократія в буржуазному суспільстві наскрізь фальшива, а політичні права і свободи - ілюзорні. Вони нічого не варті без забезпечення права людини на працю.
Ш. Фур'є у працях "Трактат про асоціацію" (1822), "Новий господарський соціетарний світ" (1829) та інших протиставляє йому власний проект суспільного устрою. Основу цього устрою він вбачав у фалангах виробничо-споживчих товариствах, кожне з яких об'єднуватиме близько 1600 осіб: власників, робітників, селян, людей вільних професій тощо.
Фаланги успадкують від попереднього суспільства