![](/user_photo/2706_HbeT2.jpg)
- •Політологія як система знань про політику. Становлення політології як науки і навчальної дисципліни
- •1.Політологія та інші науки про суспільство. Обєкт і предмет політології
- •2.Закономірності політології.
- •1.Марксистський
- •2.Позитивістський
- •3. Структура політології
- •4. Основні категорії, методи і функції політології.
- •2.Якщо виходити з того, що політологія є окремою, самостійною наукою про політику з притаманним лише їй предметом, то до них належать:
- •5.Становлення політології як науки і навчальної дисципліни.
- •Політичні вчення староданніх цивілізацій Сходу і Заходу. Середньовіччя і Відродження План
- •1. Політичні ідеї у країнах Стародавнього Сходу
- •2. Політичні вчення у Стародавній Греції.
- •3. Політична думка у Стародавньому Римі
- •4. Політична думка Середньовіччя.
- •5. Політичні вчення Відродження.
- •Пояснює минуле
- •Керує теперішнім
- •Там немає приватної власності, а засоби виробництва та його результати є суспільним надбанням.
- •Праця обов'язкова для всіх, робочий день триває лише 6 годин, населення забезпечується всім необхідним.
- •Панування суспільної і відсутність приватної власності виключають злочини, пов'язані з жадібністю та егоїзмом людей.
- •Військової
- •Наукової
- •Відтворення населення шляхом створення необхідних предметів споживання і виховання громадян.
- •Політичні ідеї мислителів епохи Відродження та Нового часу План
- •1. Політичні вчення періоду буржуазних революцій в Голландії і Англії (г. Гроцій, б. Спіноза, т. Гобс).
- •2. Просвітництво. Проблема природних прав людини в політичних поглядах ф. Бекона і Дж. Локка.
- •3. Раціоналістичні трактування політики в працях французьких просвітників.
- •Політики
- •Держави
- •1. Політичні вчення періоду буржуазних революцій в Голландії і Англії (г. Гроцій, б. Спіноза, т. Гобс).
- •Сімейне
- •Цивільне
- •Монархію
- •Аристократію
- •Демократію.
- •Монархію
- •Демократію
- •Аристократію.
- •2.Просвітництво. Проблема природних прав людини в політичних поглядах Дж. Локка.
- •3.Раціоналістичні трактування політики в працях французьких просвітників.
- •Уайвидатнішими діячами французького Просвітництва були Вольтер, ш. Монтеск'є, ж.-ж. Руссо, д. Дідро, п. Гольбах, к. Гельвецій. Найбільш завершені політичні вчення створили ш. Монтеск'є і ж.-ж. Руссо.
- •Законодавчу
- •Виконавчу
- •Судову.
- •Плюралізм західноєвропейської політичної думки хіх - поч. Хх століття План
- •1. Лібералізм і неолібералізм
- •Громадську думку, зосереджену в парламенті
- •Поділ і рівновагу гілок влади.
- •Абсолютизація індивідуальної свободи
- •Заперечення втручання держави в економіку й соціальні відносини
- •Прихильність до вільного ринку.
- •2. Консерватизм і неоконсерватизм.
- •3. Ліві та лівоцентристські ідеологічні доктрини.
- •Теологічну
- •Метафізичну
- •Позитивну.
- •Приватну власність
- •Нетрудові доходи
- •Майнову нерівність.
- •4. Екстремістські політико-ідеологічні доктрини.
- •Політична влада План
- •1.Влада як соціальний феномен. Ресурси влади. Класифікація влади.
- •2.Сутність політичної влади, її функції. Легітимність політичной влади.
- •3.Політичний режим, його сутність та типологія.
- •1.Влада як соціальний феномен. Ресурси влади. Класифікація влади.
- •Нормативні - соціальні норми, насамперед правові й політичні норми
- •2. Сутність політичної влади, її функції. Легітимність політичнойї влади.
- •Політична влада здійснюється
- •3.Політичний режим, його сутність та типологія.
- •6.Обмежені громадянські, політичні та особисті права і свободи, а також юридичні гарантії їх забезпечення.
- •Примітивізація політичної культури, всієї сфери гуманітарних знань.
- •Політична система суспільства План
- •Сутність, структура та функції політичної системи.
- •Типологія політичних систем. Політична модернізація.
- •Основні напрями, особливості та та проблеми розвитку політичної системи України. Сутність, структура та функції політичної системи.
- •Типологія політичних систем. Політична модернізація.
- •Основні напрями, особливості та та проблеми розвитку політичної системи України.
- •Держава в політичній системі суспільства План
- •2. Форми державного правління та державного устрою.
- •3. Вищі органи сучасної держави і поділ державної влади.
- •Політичні партії і партийні системи План
- •2.Типологія політичних партій і партійних систем.
- •3.Становлення багатопартійності в Україні. Партійна й виборча системи в Україні.
Законодавчу
Виконавчу
Судову.
Основна мета поділу влади полягає в тому, щоб уникнути зосередження її в одних руках і зловживання нею (різні влади повинні стримувати одна одну). Визначальною в системі поділу є законодавча влада. Ідея поділу державної влади є однією з головних не лише у вченні Ш. Монтеск'є, а й у політичній науці в цілому.
Видатний філософ і політичний мислитель Жан-Жак Руссо (1712-1778) захищав у боротьбі інтереси широких народних мас. Основна праця Ж.-Ж. Руссо - це книга "Про суспільний договір, або Принципи політичного права" (1762).
Поширені в той час ідеї природного права і суспільного договору Ж.-Ж. Руссо використав для обгрунтування глибоко демократичного вчення. Природний стан він називав "золотим віком", в якому не було приватної власності, всі люди були вільними і рівними. У цьому стані був лише один вид нерівності - фізичний, зумовлений природними відмінностями людей. Але з появою приватної власності з'являються суспільна нерівність, поділ на багатих і бідних та боротьба між ними. Введені в оману багатіями, люди поступилися своєю природною свободою, щоб набути свободу громадянську, і шляхом суспільного договору утворили державу й закони, яким мали підпорядковуватися всі.
Утворення держави привело до поглиблення суспільної нерівності. Якщо спочатку виникли майнова нерівність і право приватної власності, то встановлення державної влади доповнило економічну нерівність політичною. Нарешті, виродження влади в деспотичну призводить до крайнього ступеня нерівності, коли всі рівні перед деспотом у своєму рабстві й безправ'ї.
Політичний устрій має бути таким, щоб людина, об'єднуючись з іншими людьми в суспільство, не втрачала своїх природних прав і зберігала свободу. Обгрунтуванню цього твердження слугує ідея народного суверенітету, яка є центральною у його вченні.
Основою всякої законної влади є згода людей, виявом якої виступає суспільний договір. Сутність цього договору полягає в тому, що кожна людина віддає себе під вище керівництво загальної волі й тим самим стає її учасником. Вся влада таким чином переходить до її верховного носія, суверена, яким є всі учасники договору, тобто народ. Суверенітет належить народові. У громадянському стані люди стають більш вільними й рівними, бо якщо природна свобода обмежена силами кожної окремої людини, то громадянська свобода, яка виникла в результаті суспільного договору, обмежена загальною волею суверена.
Народний суверен - це влада, яка здійснюється загальною волею більшості і є неподільною. Суверенітет не може бути переданий окремій особі, він не може бути обмежений ніякими законами. Цим самим Ж.-Ж. Руссо заперечував ідею поділу влади і представницьку форму її здійснення. Він висував ідею прямого народоправства. Суверенна законодавча влада, на його думку, має здійснюватися лише безпосередньо самим народом-сувереном. Виконавча влада створюється не на основі суспільного договору, а самим сувереном для виконання законів та підтримки політичної і громадянської свободи.
Залежно від того, кому доручається виконавча влада - всім, декільком чи одному, Ж.-Ж. Руссо розрізняє три форми правління: демократію, аристократію і монархію. Відмінності між ними, на його думку, не мають суттєвого значення, оскільки в усіх формах правління суверенітет і законодавча влада належать народу.
Наслідуючи Ш. Монтеск'є, Ж.-Ж. Руссо вважав, що форми правління залежать від величини території: демократія є найбільш придатною для малих держав, аристократія - для середніх, а монархія - для великих.
Народ не лише має право на опір тиранам, а й може змінити форму правління, навіть розірвати сам суспільний договір і знову повернути собі природну свободу. Ця та інші демократичні ідеї мислителя відіграли надзвичайно велику роль у процесі підготовки і здійснення Французької буржуазної революції.
Ще більш радикально-демократичними, спрямованими на захист інтересів простого народу, були політичні погляди представників французького утопічного соціалізму XVIII ст. - Жана Мельє (1664-1729), Габріеля Бонно де Маблі (1709-1785), Мореллі (роки життя невідомі) і Гракха Бабефа (1760-1797).
У приватній власності вони вбачали джерело всіх соціальних бід, засуджували феодалізм, політичний абсолютизм і релігію, розробляли проекти заснованого на спільній власності комуністичного суспільного устрою і закликали народ до боротьби, як засобу переходу до нього.
У представників цього етапу розвитку соціалістичних учень так само, як і у їх попередників - Т. Мора і Т. Кампанелли, проекти комуністичного устрою передбачають тотальну регламентацію державою всіх сфер суспільного та особистого життя.