![](/user_photo/2706_HbeT2.jpg)
- •Політологія як система знань про політику. Становлення політології як науки і навчальної дисципліни
- •1.Політологія та інші науки про суспільство. Обєкт і предмет політології
- •2.Закономірності політології.
- •1.Марксистський
- •2.Позитивістський
- •3. Структура політології
- •4. Основні категорії, методи і функції політології.
- •2.Якщо виходити з того, що політологія є окремою, самостійною наукою про політику з притаманним лише їй предметом, то до них належать:
- •5.Становлення політології як науки і навчальної дисципліни.
- •Політичні вчення староданніх цивілізацій Сходу і Заходу. Середньовіччя і Відродження План
- •1. Політичні ідеї у країнах Стародавнього Сходу
- •2. Політичні вчення у Стародавній Греції.
- •3. Політична думка у Стародавньому Римі
- •4. Політична думка Середньовіччя.
- •5. Політичні вчення Відродження.
- •Пояснює минуле
- •Керує теперішнім
- •Там немає приватної власності, а засоби виробництва та його результати є суспільним надбанням.
- •Праця обов'язкова для всіх, робочий день триває лише 6 годин, населення забезпечується всім необхідним.
- •Панування суспільної і відсутність приватної власності виключають злочини, пов'язані з жадібністю та егоїзмом людей.
- •Військової
- •Наукової
- •Відтворення населення шляхом створення необхідних предметів споживання і виховання громадян.
- •Політичні ідеї мислителів епохи Відродження та Нового часу План
- •1. Політичні вчення періоду буржуазних революцій в Голландії і Англії (г. Гроцій, б. Спіноза, т. Гобс).
- •2. Просвітництво. Проблема природних прав людини в політичних поглядах ф. Бекона і Дж. Локка.
- •3. Раціоналістичні трактування політики в працях французьких просвітників.
- •Політики
- •Держави
- •1. Політичні вчення періоду буржуазних революцій в Голландії і Англії (г. Гроцій, б. Спіноза, т. Гобс).
- •Сімейне
- •Цивільне
- •Монархію
- •Аристократію
- •Демократію.
- •Монархію
- •Демократію
- •Аристократію.
- •2.Просвітництво. Проблема природних прав людини в політичних поглядах Дж. Локка.
- •3.Раціоналістичні трактування політики в працях французьких просвітників.
- •Уайвидатнішими діячами французького Просвітництва були Вольтер, ш. Монтеск'є, ж.-ж. Руссо, д. Дідро, п. Гольбах, к. Гельвецій. Найбільш завершені політичні вчення створили ш. Монтеск'є і ж.-ж. Руссо.
- •Законодавчу
- •Виконавчу
- •Судову.
- •Плюралізм західноєвропейської політичної думки хіх - поч. Хх століття План
- •1. Лібералізм і неолібералізм
- •Громадську думку, зосереджену в парламенті
- •Поділ і рівновагу гілок влади.
- •Абсолютизація індивідуальної свободи
- •Заперечення втручання держави в економіку й соціальні відносини
- •Прихильність до вільного ринку.
- •2. Консерватизм і неоконсерватизм.
- •3. Ліві та лівоцентристські ідеологічні доктрини.
- •Теологічну
- •Метафізичну
- •Позитивну.
- •Приватну власність
- •Нетрудові доходи
- •Майнову нерівність.
- •4. Екстремістські політико-ідеологічні доктрини.
- •Політична влада План
- •1.Влада як соціальний феномен. Ресурси влади. Класифікація влади.
- •2.Сутність політичної влади, її функції. Легітимність політичной влади.
- •3.Політичний режим, його сутність та типологія.
- •1.Влада як соціальний феномен. Ресурси влади. Класифікація влади.
- •Нормативні - соціальні норми, насамперед правові й політичні норми
- •2. Сутність політичної влади, її функції. Легітимність політичнойї влади.
- •Політична влада здійснюється
- •3.Політичний режим, його сутність та типологія.
- •6.Обмежені громадянські, політичні та особисті права і свободи, а також юридичні гарантії їх забезпечення.
- •Примітивізація політичної культури, всієї сфери гуманітарних знань.
- •Політична система суспільства План
- •Сутність, структура та функції політичної системи.
- •Типологія політичних систем. Політична модернізація.
- •Основні напрями, особливості та та проблеми розвитку політичної системи України. Сутність, структура та функції політичної системи.
- •Типологія політичних систем. Політична модернізація.
- •Основні напрями, особливості та та проблеми розвитку політичної системи України.
- •Держава в політичній системі суспільства План
- •2. Форми державного правління та державного устрою.
- •3. Вищі органи сучасної держави і поділ державної влади.
- •Політичні партії і партийні системи План
- •2.Типологія політичних партій і партійних систем.
- •3.Становлення багатопартійності в Україні. Партійна й виборча системи в Україні.
Політики
Держави
права
релігії.
З цією метою вони зверталися до ідей природного права і договірного походження держави.
Згідно з теорією природного права, держава і право створені не Богом, а суспільним договором людей відповідно до законів людського розуму. Вимоги людського розуму випливають з природи людей і складають приписи "природного права", якому має відповідати "позитивне право", тобто закони, встановлені державою.
В період ранніх буржуазних революцій сформувалися два найважливіших напрями суспільно-політичної думки лібералізм і соціалізм. Перший із них мав антифеодальну спрямованість, другий - антикапіталістичну. Ці основні напрями суспільно-політичної думки набули подальшого розвитку в наступні століття.
1. Політичні вчення періоду буржуазних революцій в Голландії і Англії (г. Гроцій, б. Спіноза, т. Гобс).
Політичні вчення в Голландії
Вагомий внесок у розробку ранньобуржуазної політико-правової ідеології зробили видатні голландські мислителі Г. Гроцій і Б. Спіноза.
Гуго Гроцій (1583-1645) - один із засновників ранньобуржуазного вчення про державу і право. Серед його численних праць з цієї проблематики чільне місце посідає трактат "Три книги про право війни і миру" (1625).
Згідно з теорією Г. Гроція, існує право природне і право волевстановлене. Джерелом першого є природа людини, людський розум, у якому закладено прагнення людей до спокійного і раціонального спілкування. Це право вимагає, зокрема, непорушності приватної власності.
Волевстановлене право автор поділяє на "божественне" і "людське". До "людського" належать:
Сімейне
Цивільне
міжнародне право
Державу у він визначає як "досконалий союз вільних людей, укладений заради дотримання права і спільної користі". В ній знаходить свій прояв властиве людській природі і представлене у природному праві розумне спілкування.
Додержавна стадія життя людей характеризується Г. Гроцієм як "природний стан", за якого не було не лише держави, а й приватної власності. Але розвиток людства і втрата ним першопочаткової "простоти" привели до поділу майна, появи приватної власності та утворення за взаємною згодою людей держави, метою якої є охорона власності кожного.
Ознакою держави Г. Гроцій вважав верховну владу, дії якої не підпорядковані ніякій іншій владі і не можуть бути відмінені на розсуд чужої влади.
Атрибутами верховної влади є:
прийняття законів
правосуддя
призначення й керівництво діяльністю посадових осіб
збирання податків
вирішення питань війни і миру
укладення міжнародних угод.
На думку Г. Гроція, форма державного правління не має суттєвого значення, оскільки джерелом будь-якої форми є суспільний договір. При створенні держави народ міг обрати ту чи іншу форму правління. Водночас мислитель негативно ставився до тиранії і віддавав перевагу одноособовій та аристократичній формам правління.
Особливу увагу Г. Гроцій приділяв питанню про право підданих чинити опір верховній владі. На його думку, піддані повинні підкорятися владі, оскільки її джерелом є суспільний договір, який мусить виконуватись і не може бути розірваний без згоди сторін. Із цього правила він робить виняток на "крайню необхідність", коли підданим загрожує велика і явна небезпека. Але навіть тоді озброєний опір припустимий лише за умови, що він не завдасть великого лиха державі й не призведе до загибелі багатьох невинних людей.
Теорії природного права і суспільного договору знайшли свій подальший розвиток у творчості великого голландського філософа й політичного мислителя Баруха (Бенедикта) Спінози (1632-1677), зокрема у його працях "Богословсько-політичний трактат" (1670) і "Політичний трактат" (1677).
У природному стані, вважав Б. Спіноза, люди мали право робити все на власний розсуд, однак реалізація цього права залежала від фактичної сили кожної людини. За відсутності у природному стані будь-якого спільного для всіх права неможливі самозбереження людей, їх безпечне існування, досягнення ними своїх бажань. Необхідність у самозбереженні штовхає людей до переходу з допомогою спільного договору від природного до громадянського стану, тобто до суспільства й держави, які Б. Спіноза не розрізняв.
Укладенням договору право і сила кожної людини були перенесені на суспільство й державу, яка приборкує пристрасті та непомірні устремління людей і примушує їх жити за "законами розуму" - у мирі й безпеці.
Відмітною ознакою громадянського стану Б. Спіноза вважає наявність верховної влади, втіленням якої є держава. Верховна влада не пов'язана ніякими законами, і всі повинні їй у всьому підкорятись.
До відання верховної влади належать:
прийняття, тлумачення і відміна законів
правосуддя
призначення посадових осіб
вирішення питань війни і миру
Водночас влада держави не поширюється на природне право, яке піддані зберігають і після укладення суспільного договору. У громадянському стані зберігається свобода совісті і слова, бо держава не в змозі примусити громадян думати й говорити саме так, а не інакше.
Відмінність між природним і громадянським станом полягає в тому, що в останньому на додаток до природного права людей з'являється ще й природне право держави, тобто загальне для всіх право, спільний гарант і захисник безпеки.
Б. Спіноза заперечував право підданих на опір верховній владі, на зміну чи порушення конституюючих державу договорів і законів. Однак він вважав, що порушення державою умов суспільного договору руйнує сам договір, викликає у підданих обурення й виправдовує їхнє природне право на опір владі.
Форми держави Б. Спіноза оцінював залежно від ступеня досягнення в них мети громадянського стану - забезпечення миру й безпеки життя.
Він розрізняє три основних форми держави: