- •1. Головні функції, принципи і методи діяльності мео, механізм управління, фінансові кошти.
- •2.Участь країн у мео як одна з форм реалізації їх суверенітету. Сучасна система мев
- •3.Інвестиційна діяльність і виробниче співробітництво в Україні.
- •4.Економічна діяльність органів оон, її рівні. Га оон.Екосор.
- •5. Міждержавні загальноекономічні і політичні організації країн що розвиваються.
- •6. Основні фактори міжнародного товарообігу
- •7. Особливості розвитку мт. Вплив нтр на структуру міжнародної торгівлі.
- •8.Міжнародні товарні номенклатури. Штрихові коди.
- •9.Монополізація світової торгівлі.
- •10. Діяльність тнк і конкурентна боротьба на світовому ринку.
- •11.Конюктура товарних ринків.
- •12. Значення світового ринку послуг.
- •13. Специфічні риси міжнародної торгівлі,її динаміка, структура і географічні напрямки.
- •14. Стан та перспективи міжнародної торгівлі ліцензіями та ноу хау.
- •15. Сучасні умови і фактори міжнародного обміну технологіями, форми їх передачі.
- •16.Міжнародний лізинг.
- •17. Роль транспорту в мев.
- •18. Види міжнародних транспортних сполучень.
- •19. Структура морських вантажів.Міжнародні вантажопотоки.
- •20. Міжконтинентальні та внутрішньоконтинентальні перевезення вантажів.
- •21.Фактори вибору транспорту для міжнародних перевезень. Міжнародні пасажирські сполучення.
- •22. Світовий фрахтовий ринок. Умови фрахтування. Чартерні угоди.
- •23. Масштаби форми і основні тенденції розвитку сучасних міграційних процесів
- •24. Основні світові ринки експортери робочої сили.
- •25. Міжнародний ринок спеціалістів високої кваліфікації. Проблеми відпливу умів
- •26. Міжнародна організація праці.
- •27. Роль нтр у розвитку міграції робочої сили.
- •28. Міжнародний рух капіталу. «Інвестицій клімат»
- •29. Види зарубіжних інвестицій. Фактори прямого міжнародного інвестування.
- •30. Зміна питомої ваги головних економічних центрів у вивозі капіталів.
- •34.Міжнародний рух технологій та механізм її передачі.
- •40. Захист інтелектуальної власності.
- •41. Поняття валюти та її види. Конвертованість валют. Валютний курс, його види. Валютий паритет.
- •42. Еволюція світової валютної системи.
- •43. Валютна система єс.
- •44. Світовий банк. Мвф
- •45. Європейський банк реконструкції та розвитку. Головні напрЯмки д-сті єббр в Україні
- •49. Глобалізація економічного розвитку і роль мев в установленні зв’язків зі сг та у формуванні елементів глобальної економіки
- •52. Головні принципи Бреттон – вудської системи.
- •53. Основні принципи Ямайської валютної системи.
- •54. Основні причини низької ефективності зовнішньоекономічної діяльності України
- •55.Охарактеризуйте Генуезьку систему золотовалютного стандарту.
- •56. Що таке євро? Позитивні наслідки запровадження євро.
- •58. Основні елементи регіональної і світової валютних систем
- •59. Які організації об’єднує сб. Їх характеристика
- •60. Суть та причини Міжнародного руху капіталу. Форми мрк.
3.Інвестиційна діяльність і виробниче співробітництво в Україні.
Світовий досвід свідчить, що країни з перехідною економікою не в змозі розвивати господарство без залучення й ефективного використання інвестицій. Акумулюючи підприємницький, державний та змішаний капітал, забезпечуючи доступ до сучасних технологій та менеджменту, інвестиції не тільки сприяють формуванню національних інвестиційних ринків, але й пожвавлюють ринки товарів та послуг. Крім того, інвестиції, як правило, сприяють заходам макроекономічної стабілізації та дозволяють вирішувати соціальні проблеми трансформаційного періоду.
До початку 90-х років в Україні категорії інвестиції не знаходилось місця як у теорії, так і на практиці. Уперше – це поняття у вітчизняній економічній літературі почало зустрічатися, коли підмінялось поняттям « капітальні вкладення». Інвестиції розглядались, як правило, в якості найважливішого економічного інструменту, який характеризував діяльність будівельного комплексу.
1. За об’єктами вкладання коштів (майна) розрізняють інвестиції реальні і фінансові. Під реальними інвестиціями розуміють вкладення коштів (майна) у реальні активи – матеріальні та нематеріальні (інновації). Фінансові інвестиції – це вкладення коштів у фінансові інструменти (активи), переважно цінні папери.
2. За характером участі у справах підприємства розрізняють прямі та портфельні інвестиції. Згідно Закону України «Про оподаткування підприємств» пряма інвестиція – це господарська операція, яка передбачає внесення коштів або майна в статутний капітал (фонд) юридичної особи в обмін на корпоративні права, емітовані такою юридичною особою. Портфельні інвестиції – це господарська операція, яка передбачає придбання цінних папері, деривативів та інших фінансових активів за грошові кошти на фондовому ринку.
3. За періодом інвестування інвестиції поділяють на короткострокові, довгострокові. Короткострокові інвестиції – це інвестиції на період до одного року. Довгострокові інвестиції – це інвестиції, на період більше одног року.
4. За формами власності інвесторів інвестиції поділяють на приватні, державні, іноземні і спільні. Приватні інвестиції здійснюють фізичні особи, а також юридичні особи з приватним капіталом, державні – державні та місцеві органи влади, державні підприємства з бюджетних фондів, іноземні – фізичні та юридичні особи іноземних держав, спільні – суб’єкти певної держави та іноземних держав.
5. За регіональною ознакою інвестиції поділяють на внутрішні інвестиції, які здійснюють об’єкти інвестування в межах держави, та зовнішні – поза її межами.
Наведена класифікація інвестицій відображає найбільш суттєві їх ознаки, а при необхідності вона може бути поглиблена залежно вд підприємницької або дослідницької мети.
--------------------------------------------------------------------------------------------------------------
4.Економічна діяльність органів оон, її рівні. Га оон.Екосор.
Генеральна Асамблея ООН – головний дорадчий, директивний та представницький орган ООН, створений у 1945р, згідно із статутом ООН. Генеральна асамблея складається з 192 членів ООН. Кожна держава може бути представлена в ній делегацією щонайбільше з п’яти осіб. Одна держава – член організації має в ГА один голос.
Економічна і Соціальна рада (ЕКОСОР) – головний орган з координації економічної діяльності ООН та спеціалізованих установ, пов’язаних з ООН. На нього припадає майже 70% всіх бюджетних ресурсів, а також персоналу ООН.
ЕКОСОР проводить щорічно дві сесії тривалістю один місяць : у Нью Йорку та Женеві.
Повноваження ЕКОСОР: обговорення міжнародних економічних та соціальних проблем глобального та міжгалузевого характеру і розробляє рекомендації щодо політики з цих проблем для країн членів і для системи ООН; заохочує держави до дотримання прав людини і основних свобод для всіх;погоджує діяльність спеціалізованих установ через консультації з ними і надання рекомендацій.
Регіональні комісії.
1.Економічна комісія ООН для Африки (ЕКА).
2.Економічна комісія ООН для Європи.
3.Економічна комісія ООН для Латинської Америки і Карибського басейну.
4.Економічна та соціальна комісія для Азії і Тихого океану.
5.Організація ООН Економічної і соціальної комісії для Західної Азії.
---------------------------------------------------------------------------------------------------------------
