20. Обгрунтуйте доцільність використання методу покарання в педагогічній діяльності

Кожного дня вихователь ко­ристується такими методами, як заохочення і покарання. Покарання, як правило, сприяє стриманості до небажа­них видів поведінки, а заохо­чення, навпаки, — підсиленню і закріпленню позитивних, по­трібних, бажаних видів пове­дінки.

Можливості покарання у вихователя обмежені, оскільки не риси, які підсилюються покаранням (наприклад, тривожність)«Покарання не здатне переборювати такі вади поведінки, в основі яких лежить агресивна установка, чи якась нав'язлива ідея, що потребує лікувального втручання. Покарання повинне обов'язково мати мсту, інакше воно буде формою прояву негативних рис в самого вихователя.

Жодне покарання не повин­но принижувати людської гідності дитини. Вихователь не може карати дитину за один проступок двічі, «в'їдатися» в дитину, бо реакція буде проти­лежною бажаній. Схвалюючи той чи інший вчинок, роботу чи спосіб мис­лення учня, вихователь заохо­чує його, а не схвалюючи — карає. Виражаючи любов і по­вагу, вихователь заохочує, а може й покарати, виказуючи неувагу і демонструючи, що дитина не користується його повагою чи симпатією.Покарання не можна застосовувати проти цілого колекти­ву. Бо існує думка, що в тако­му разі підсилюється со­лідарність і згуртованість, як

і зорієнтовані на збереження і недостойної поведінки.

Адже підлягають покаранню і ті, хто його не заслужив. У гуртожитку таке трапляється рідко, а якщо трапляється, то вихователь повинен глибоко розібратися в причинах негативної поведінки дітей, а тоді лище і приймати відповідні рішення.

Важливо в покаранні також те, що воно не повинно бути відкладене на довгий час. Оскільки чекання покарання підвищує тривогу і напруже­ність, саме покарання, яке кінець кінцем відбулося, наби­рає рис заохочення, оскільки дає задоволення від зняття на­пруги. А. С. Макаренко гово­рив, що відкладене покарання завжди зло, неприпустиме у ви­хованні. А безкарність шкідли­ва і веде до безвідповідальності. Не можна карати трудом, хіба що ледарів.

Емоційна структура пока­рання може бути такою: душев­ний біль, страх, огида, сором, почуття провини, але в кожній окремій ситуації це буде щось окреме чи комплексне.

Що ж стосується заохочення, то воно має більше виховне значення, ніж покарання. Час­тота заохочень не повинна бути надмірною, але не треба забу­вати, що людина, яка повністю позбавлена заохочення, не може активно діяти. Тому зав­дання вихователя — знайти в кожній дитині позитивні якості, спираючись на які мож­на було б розвивати активну життєву позицію учня.

Порушення об'єктивності заохочення створює конфлікти в колективі, породжує ревність, недоброаичливісгь, може при* звести до розколу колективу. Не можна допускати у своїй роботі наявності «любимчиків.

Заохочення можна застосо­вувати для всього колективу, і незважаючи на те, що окремі його члени цього і не заслуго­вують, адже заохочення згурто­вує колектив , бо всі пережива­ють почуття задоволення. Хо­роший педагог повинен завжди шукати можливості до заохо­чення, а покарання — це виму­шений засіб впливу.

Покарання і заохочення є найбільш значущими і сильно діючими педагогічними мето­дами, тому і застосовувати їх треба тактовно і обачливо.

Виховання працею є одним із найдієвіших методів. У гурто­житку цей метод застосовуєть­ся повсякчас, бо учні самі при­бирають свої кімнати, секції. Колективна робота завжди об'єднує, зближує дітей. Інди­відуальна ж дає їм змогу відчу­ти значущість власного «Я», особливо, коли робота добре зроблена і належно оцінена вихователем.

Важливого значення у ви­ховній роботі набуває тер­пимість, любов і повага до учнів, що, в свою чергу, викли­кає відповідне ставлення учнів до вихователя і полегшує весь виховний процес. Можна ска­зати, що повага і любов до дітей є найкращою стратегією вихо­вання, без неї вихователя про­сто не може бути. І ще одне: вихователь повинен завжди вчитися на життєвих прикла­дах, черпати знання із праць великих педагогів, читати ху­дожню літературу, а також учи­тися у своїх вихованців і вміти радіти їхнім успіхам, тоді й ро­бота дасть свої результати, і на душі буде добре.