- •1. Обґрунтувати педагогічні особливості та охарактеризувати труднощі організації діяльності учнів на уроках фізичної культури
- •2. Обґрунтуйте психопедагогічні особливості спортивної підготовки дівчат
- •4. 0Бгрунтувати та охарактеризувати умови при дотриманні яких методів заохочення і покарання будуть сприяти активізації навчально-виховної діяльності учнів на уроках фізкультури
- •5. Обгрунтувати та охарактеризувати вплив занять фізичного виховання на розумовий розвиток. Взаємодія фізичного і розумового.
- •6. Обґрунтувати педагогічний потенціал молодіжних організацій в умовах сучасного виховного вакууму
- •7. Цінність засобів фізичної культури в процесі виховання на морально-вольових якостей.
- •9. Вимоги до перевірки і оцінки знань на уроках фізичної культури.
- •15. Вимоги до сучасного уроку
- •17. Охарактеризуйте роль і місце класного керівника в сучасній загальноосвітній школі
- •20. Обгрунтуйте доцільність використання методу покарання в педагогічній діяльності
20. Обгрунтуйте доцільність використання методу покарання в педагогічній діяльності
Кожного дня вихователь користується такими методами, як заохочення і покарання. Покарання, як правило, сприяє стриманості до небажаних видів поведінки, а заохочення, навпаки, — підсиленню і закріпленню позитивних, потрібних, бажаних видів поведінки.
Можливості покарання у вихователя обмежені, оскільки не риси, які підсилюються покаранням (наприклад, тривожність)«Покарання не здатне переборювати такі вади поведінки, в основі яких лежить агресивна установка, чи якась нав'язлива ідея, що потребує лікувального втручання. Покарання повинне обов'язково мати мсту, інакше воно буде формою прояву негативних рис в самого вихователя.
Жодне покарання не повинно принижувати людської гідності дитини. Вихователь не може карати дитину за один проступок двічі, «в'їдатися» в дитину, бо реакція буде протилежною бажаній. Схвалюючи той чи інший вчинок, роботу чи спосіб мислення учня, вихователь заохочує його, а не схвалюючи — карає. Виражаючи любов і повагу, вихователь заохочує, а може й покарати, виказуючи неувагу і демонструючи, що дитина не користується його повагою чи симпатією.Покарання не можна застосовувати проти цілого колективу. Бо існує думка, що в такому разі підсилюється солідарність і згуртованість, як
і зорієнтовані на збереження і недостойної поведінки.
Адже підлягають покаранню і ті, хто його не заслужив. У гуртожитку таке трапляється рідко, а якщо трапляється, то вихователь повинен глибоко розібратися в причинах негативної поведінки дітей, а тоді лище і приймати відповідні рішення.
Важливо в покаранні також те, що воно не повинно бути відкладене на довгий час. Оскільки чекання покарання підвищує тривогу і напруженість, саме покарання, яке кінець кінцем відбулося, набирає рис заохочення, оскільки дає задоволення від зняття напруги. А. С. Макаренко говорив, що відкладене покарання завжди зло, неприпустиме у вихованні. А безкарність шкідлива і веде до безвідповідальності. Не можна карати трудом, хіба що ледарів.
Емоційна структура покарання може бути такою: душевний біль, страх, огида, сором, почуття провини, але в кожній окремій ситуації це буде щось окреме чи комплексне.
Що ж стосується заохочення, то воно має більше виховне значення, ніж покарання. Частота заохочень не повинна бути надмірною, але не треба забувати, що людина, яка повністю позбавлена заохочення, не може активно діяти. Тому завдання вихователя — знайти в кожній дитині позитивні якості, спираючись на які можна було б розвивати активну життєву позицію учня.
Порушення об'єктивності заохочення створює конфлікти в колективі, породжує ревність, недоброаичливісгь, може при* звести до розколу колективу. Не можна допускати у своїй роботі наявності «любимчиків.
Заохочення можна застосовувати для всього колективу, і незважаючи на те, що окремі його члени цього і не заслуговують, адже заохочення згуртовує колектив , бо всі переживають почуття задоволення. Хороший педагог повинен завжди шукати можливості до заохочення, а покарання — це вимушений засіб впливу.
Покарання і заохочення є найбільш значущими і сильно діючими педагогічними методами, тому і застосовувати їх треба тактовно і обачливо.
Виховання працею є одним із найдієвіших методів. У гуртожитку цей метод застосовується повсякчас, бо учні самі прибирають свої кімнати, секції. Колективна робота завжди об'єднує, зближує дітей. Індивідуальна ж дає їм змогу відчути значущість власного «Я», особливо, коли робота добре зроблена і належно оцінена вихователем.
Важливого значення у виховній роботі набуває терпимість, любов і повага до учнів, що, в свою чергу, викликає відповідне ставлення учнів до вихователя і полегшує весь виховний процес. Можна сказати, що повага і любов до дітей є найкращою стратегією виховання, без неї вихователя просто не може бути. І ще одне: вихователь повинен завжди вчитися на життєвих прикладах, черпати знання із праць великих педагогів, читати художню літературу, а також учитися у своїх вихованців і вміти радіти їхнім успіхам, тоді й робота дасть свої результати, і на душі буде добре.