2. Зміст і методи психокорекційної роботи психолога освіти.

Вибір методів психокорекційної роботи обумовлений станом обєкта корекції, а також станом предмета корекції. Обєкт психокорекції – це окремі сфери особистості, які підлягають змінам, а предмет корекції – це та психічна реальність, на яку направлено психокорекційний вплив (наприклад: обєкт – порушення поведінки дитини, а предмети можуть бути різноманітні в залежності від скарги – образ «Я», відношення до вчителя, мотивація навчання та ін.).

Умовно виділяють такі групи методів (Гройсман):

1. по біологічному гомеостазу

- для нормальних станів;

- для стресового стану.

2. за характером і направленістю впливу:

розвиваюче дезактуалізуюче;

седативне активізуюче;

активізуюче мобілізуюче.

3. за переважаючим впливом на психічні процеси:

- іматотренінг (уява);

- ментальний тренінг (мислення);

- емоційно-вольове тренування (емоції та воля).

4. за кількістю учасників: групові / індивідуальні.

5. за принципом впливу: гетерогенні (на інших) та аутогенні (на себе).

6. за використовуваними засобами мистецтва: ізотерапія, бібліотерапія, танцювально-рухова, музикотерапія, і т.д.

Максимальна кількість звернень до психолога припадає на дошкільний та молодший шкільний вік (80%). Зміст корекційної роботи повязують з найтиповішими труднощами дітей, серед яких:

- невідповідність рівня псхічного (розумового) розвитку дитини віковій нормі;

- неготовність до шкільного навчання, неуспішність, низька пізнавальна і навчальна мотивація;

- негативні тенденції особистісного розвитку; комунікативні проблеми;

- неорганізованість поведінки, низький рівень довільної регуляції;

- емоційні порушення поведінки;

- дезадаптація в дит.садку, сімї, школі.

Відповідно до цих труднощів пропонують шляхи психокорекції:

1. корекція розумової відсталості (розвиток сенсорних здібностей, наочно-образного мислення, початкових функцій довільної уваги та памяті, розвиток мовлення та пізнавальної діяльності);

2. корекція готовності дитини до навчання (корекція внутр.позиції дитини, дрібної моторики і просторової орієнтації, корекція вихідних уявлень про кількість, величину - математика)

3. корекція поведінки має 2 блоки: а) мотиваційний – невміння виділити, усвідомити, прийняти і дотриматися цілі діяльності (способи корекції – чітке виділення цілі, прийняття і усвідомлення її дитиною у вигляді зразка-продукту, утримання зразку «на виду», виділення поетапних підцілей, забезпечення досягнення цілі та одобоення успіху, перенесення успіху на самостійну поведінку, перенесення довільної регуляції на фруструючу ситуацію)

б) блок операційно-регулятивний – невміння планувати шлях досягнення цілі, контролювати дії і вносити корекції в ході виконання завдання. (спільно з дорослим спланувати зміст і послідовність операцій по досягненню цілі, предметне і знакове моделювання шляху діяльності, оволодіння різноманітними способами планування, формування мотиваійної готовності до діяльності, введення режиму з невеликою кількістю вимог, формування дій самооцінки і контролючерез виключення можливості незавершених дій, послідовне передача функцій планування, контролю і оцінки дитині).

4. корекція особистісного розвитку включає:

- комунікативні проблеми: а) в сімї, з вихователями чи вчителями (розяснювально-корекційна робота з батьками та педагогами, батьківський тренінг, тренінг педагогічного спілкування, корекційні ігри психолога з дитиною, для розвитку нового типу відносин)

б) з однолітками (колективні ігри, статусна психотерапія, соціальна терапія- зміна відношення групи до дитини за доп.стійкої високої оцінки значущого дорослого)

- проблеми самооцінки, тревожності, підвищеної емоційності, пасивності, конформізму (психогімнастика, арттерапія, психодрама та інші форми десинсибілізації, холдінг-терапія)

- проблеми дезадаптації повязані з комунікативними проблемами, затримкою чи порушенням розумового розвитку, порушенням базальної емоційної регуляції поведінки, непідготовленістю до навчання, порушенням особистісного розвитку і т.д. тому психокорекційна робота може мати або комплексний характер, або симптоматичний.

В підлітково-юнацькому віці корекції потребують такі аспекти: акцентуації характеру, емоційно-особистісні проблеми, порушення поведінки, психофізичний інфантилізм, соціально-педагогічна запущеність (несформованість субєкту самосвідомості,спілкування та діяльності), порушення соціально-психологічної адаптації. Для цього віку найбільш підходящі групові форми корекційної роботи, проте у випадку вирішення емоційно-особистісних проблем використовують індивідуальну форму психокорекції.