4. Застосування методів психодіагностики у роботі шкільного психолога.

Процес постановки психологічного діагнозу може бути представлений як побудова і перевірка відповідної гіпотези, отримання відповідного узагальнення зі спостережуваного фактологічного матеріалу. Цей процес може мати наступну структуру

1) Констатація відповідного неблагополуччя в діяльності чи поведінці даної дитини;

2) Усвідомлення можливих його причин;

3) Аналіз конкретних особливостей даного випадку і висунення робочої гіпотези стосовно найвірогіднішої причини;

4) Збір додаткової інформації, яка необхідна для перевірки гіпотези;

5) Перевірка припущення шляхом аналізу всьої сукупності наявних даних. Якщо гіпотеза не підтвердилася, то вона відкидається і висувається нова, після чого повторюють 4-ий і 5-ий путкти.

Фіксація даних може відбуватися в спеціальному документі – психодіагностограмі, в якій відображаються вибір і перевірка тієї чи іншої гіпотези. В психодіагностограмі обовязково вказуються ті методологічні засоби (і конкретні методики), за допомогою яких здіснювався цей процес.

Психодіагностичне дослідження обумовлене специфікою віку обстежуваної дитини, впливом провідного виду діяльності, рівнем розвитку індивідуально-типологічних характеристик. Тобто кожен вік вимагає своїх прийомів і методів. Дитина досліджується в діяльності, спілкуванні з урахуванням специфічних програм навчання та виховання.

Задачі психодіагностичного обстеження дітей та підлітків

• Вивчення прояву окремих симптомів психічного стану дитини і особистісних властивостей вцілому; рівня розвитку психологічних функцій з урахуванням віку та освіти.

• Отримання даних про динаміку розвитку, впливу виду навчання, технології методів, мікросоціального оточення на розвиток його перспективи.

• Дослідження характеру психічного розвитку, його темпів.

• Дослідження психічних новоутворень конкретного віку, як характеристик якості розвитку психодіагностика має великий арсенал строго формалізованих (опитувальники, тести) та малоформалізованих методів (спостереження, експеримент, бесіда, інтерв’ю, анкета, аналіз продуктів діяльності, дидактичні тести і т.д.)

Обгрунтований вибір методів, які забезпечують ефективність психодіагностичного дослідження визначається:

• Переліком поставлених задач;

• Виявленням особливостей прояву психічних властивостей, що вивчаються в процесі діяльності;

• Співвідношенням різних, взаємнодоповнюючих методів;

• Валідність методики, тобто точна відповідність інструмента досліджуваному параметру;

• Отриманням додаткової інформації при нецільовому використанні інших методів;

• Оптимальним підбором кількості методів у відповідності з ціллю, віком і умовами;

• Пред’явленням методик з врахуванням особливостей контакту і в зростаючій мірі складності;

Процедура психодіагностичного обстеження включає такі етапи:

1. підготовка до обстеження, постановка цілей і задач, підбір методик та їх вивчення;

2. бесіда з дитиною, встановлення позитивного емоційного клімату, формування мотивації на виконання завдань;

3. психодіагностичний експеримент.

Щоб вирішення задач взаємодії з клієнтом було коректно, психодіагност повинен точно представляти зміст і призначення методик, якими він користується, знати їх теоретичне обгрунтування і критерії надійності, валідності і достовірності. Крім того він повинен чітко орієнтуватися в реальній ситуації обстежуваного, відчувати відповідальність за отримання, використання і зберігання психологічної інформації всіма учасниками ситуації обстеження.