Розділ V. Відшкодування завданих державі збитків у регресному порядку

Право зворотної вимоги (регресу) — це вимога кредитора до боржника (особи, яка завдала шкоди) про повернення сплаченого за його вини відшкодування потерпілому.

За загальним правилом, на боржника за зворотною вимогою покладається обов'язок відшкодувати кредитору сплачений ним третій особі платіж у повному обсязі.

Проте є винятки із даного правила. Відповідно до ч.З стЛ 191 Цивільного кодексу України - держава, відшкодувавши шкоду, завдану посадовою, службовою особою органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, має право зворотної вимоги до цієї особи тільки у разі встановлення в її діях складу злочину за обвинувальним вироком суду щодо неї, який набрав законної сили. Тобто, в даному випадку застосовується презумпція невинуватості.

Таким чином, відшкодувавши громадянину моральну та матеріальну шкоду внаслідок незаконного притягнення його до кримінальної відповідальності тощо, держава (прокурор, який представляє інтереси держави у випадках, визначених законом) практично позбавлена реальної можливості повернути ці кошти за рахунок третіх осіб.

По-іншому обстоять справи у спорах про визнання дій посадових осіб органів прокуратури неправомірними. Якщо за результатом розгляду таких справ суд стягує на користь позивача певну суму, держава (прокурор) може і повинен розглядати питання щодо пред'явлення регресних позовів до осіб, внаслідок неправомірних дій яких спір було доведено до суду і позивач зазнав втрат морального чи матеріального характеру.

Заключні положення

Прокурорська практика участі у розгляді справ, відповідачами чи суб’єктами оскарження у яких є органи прокуратури, свідчить, що підставами задоволення позовів про відшкодування матеріальної і моральної шкоди та скарг на дії (бездіяльність) органів прокуратури чи її посадових осіб є порушення норм процесуального та матеріального права, яких можна і слід запобігати.

Вивчення статистичної інформації про кількість позовів такої категорії засвідчило, що в останні роки спостерігається тенденція до зростання кількості звернень громадян до суду.

Не буде перебільшенням зазначити, що у певних справах шляхом оскарження дій посадових осіб прокуратури заявники намагаються дискредитувати прокуратуру як орган, залучаючи і використовуючи для цього засоби масової інформації. Зазначена категорія справ потребує посиленої уваги у зв’язку з необхідністю захисту і додержання конституційних прав і свобод громадян і водночас недопущення постановлення незаконних судових рішень, стягнення грошових коштів з органів прокуратури.

Прокурорська практика свідчить про необхідність виваженості, високого професіоналізму, ретельної підготовки до участі у справах зазначеної категорії, так як неналежний рівень підготовки до участі у таких справах, незнання чинного законодавства, яке регулює порядок розгляду цих спорів, призводить до постановлення судами необґрунтованих рішень, великих сум стягнень, несвоєчасного реагування на постановлені судами рішення.

Рекомендована література

1. Конституція України // Відомості Верховної Ради України.– 1996.–№30.– Ст.141.

2. Господарський процесуальний кодекс України // Відомості Верховної Ради України.– 1992.– №6. – Ст.56.

3. Кодекс адміністративного судочинства України // Відомості Верховної Ради України.– 2005.– №35-36, №37. – Ст.446.

4. Кодекс законів про працю УРСР // Відомості Верховної Ради УРСР.– 1971.– додаток №50.– Ст.375.

5. Цивільний кодекс України // Відомості Верховної Ради України.– 2003.– № 40-44. – Ст.356.

6. Цивільний процесуальний кодекс України // Відомості Верховної Ради України.– 2004.– №40-41, 42. – Ст.492.

7. Цивільний процесуальний кодекс УРСР //Відомості Верховної Ради УРСР.– 1963.– №30.– Ст.464.

8. Про прокуратуру: Закон України // Відомості Верховної Ради України.– 1991.– №53.– Ст.793.

9. Про організацію роботи і управління в органах прокуратури України: наказ Генерального прокурора України №1 від 19.09.05.

10. Про організацію представництва прокурором в суді інтересів громадянина або держави та їх захисту при виконанні судових рішень: наказ Генерального прокурора України № 6 гн від 29.11.2006 року.

11. Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», затверджене наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України, Міністерства фінансів України №6/5,3,41 від 4.03.1996.

12. Наказ Генерального прокурора України № 6гн від 29 листопада 2006 року «Про організацію представництва прокурором в суді інтересів громадянина або держави та їх захисту при виконанні судових рішень».

13. Постанова Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03. 1995 (зі змінами) «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».

14. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 1.11.96. № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя».

15. Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ: постанова Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 року № 2.