Розділ iiі. Органи прокуратури як відповідачі у справах в адміністративному, цивільному та господарському судочинстві.

Статтею 3 КАС України закріплено, що відповідачем у адміністративному судочинстві виступає суб’єкт владних повноважень, а у випадках, передбачених законом, й інші особи, до яких звернута вимога позивача. При цьому, Кодексом передбачено, що під суб’єктом владних повноважень необхідно розуміти орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб’єкт при здійсненні ним владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Виходячи із вказаних положень доцільно зробити висновок, що оскарженими в суді можуть бути не лише незаконні рішення, дії чи бездіяльність органу прокуратури, який має статус юридичної особи, а й прокуратури нижчого рівня (міських, районних та інших прокуратур).

Особливістю участі працівників прокуратури в розгляді адміністративними судами справ щодо визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності органів прокуратури або їх посадових осіб є те, що повноваження представників органів прокуратури або посадових осіб прокуратури у адміністративному суді підтверджуються, крім керівника прокуратури, не службовими посвідченнями, а іншими документами, визначеними статтею 58 КАС України. Такі вимоги, зокрема, викладено у п. 12 Постанови Пленуму Вищого Адміністративного Суду України від 6 березня 2008 року № 2 „Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду судами адміністра-тивних справ”. У даному випадку під поняттям інші документи треба розуміти належним чином завірену довіреність керівника прокуратури.

Нерідко позивачі звертаються з позовом одночасно до органу прокуратури та її посадової особи. Як свідчить судова практика, у таких випадках, при задоволенні вимог позивача, суд задовольняє позов до одного з відповідачів.

Нерідко позивачі просять визнати протиправними дії чи бездіяльність посадових осіб певної прокуратури, не визначаючи конкретних осіб. В окремих випадках з позову важко визначити, до кого звертається позивач: до прокуратури чи до її посадової особи.

Із положень статей 52,106,258 КАС України випливає, що відповідач у адміністративній справі може бути не один. У випадках, коли судове рішення ухвалено проти кількох відповідачів, суд має право видати кілька виконавчих листів, точно зазначивши, яку частину судового рішення треба виконати за виконавчим листом. Отже, при вирішенні справи адміністративний суд повинен визначитись з вимогами позивача до кожного з відповідачів. У разі необґрунтованості вимоги до одного з відповідачів у її задоволенні судом має бути відмовлено.

При вирішенні питань про цивільно-правову відповідальність за шкоду необхідно враховувати, що вона частіше, ніж в інших сферах, завдається нероздільними діями кількох органів влади, їх посадових і службових осіб, що пояснюється існуючою системою побудови державної влади та управління. Часто виникає ситуація, коли важко встановити, чия конкретно поведінка призвела до заподіяння шкоди. Це безпосередньо стосується і органів прокуратури. Можна оскаржити окреме рішення, дію чи бездіяльність конкретного прокурора. У таких випадках він буде самостійним відповідачем. Також буде самостійним відповідачем й оперативний працівник прокуратури при оскарженні ряду його актів, поєднаних однією метою. Наприклад, відповідачем буде прокурор району у випадку: коли він особисто розглянув звернення особи та підготував відповідь. Про оскарження рішень, дій чи бездіяльності органу прокуратури можна говорити при оскарженні особою ряду діянь, поєднаних певною метою, але вчинених різними прокурорами, коли важко простежити причино вий зв’язок між протиправною поведінкою та шкодою кожного з них.

Згідно ст.57 КАС України судді, прокурори, слідчі не можуть бути представниками у суді, крім випадків, коли вони діють як представники відповідних органів, що є стороною або третьою особою у справі, або як законні представники сторони чи третьої особи.

При вирішенні питання про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів прокуратури або її посадових осіб, необхідно керуватись засадами цивільно-правової відповідальності, врегульованими ЦК України. Адміністративний позов у частині відшкодування шкоди може бути задоволений судом лише за доведеності таких підстав цивільно-правової відповідальності: шкоди, протиправності, причинного зв’язку. Наявність вини доведенню не підлягає.

Статтями 1173, 1174 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади або її посадової особи при здійсненні своїх повноважень, відшкодовується державою незалежно від їх вини.

Відповідно до ст. 94 КАС України у випадку ухвалення судового рішення не на користь прокуратури або її посадової особи судом мають бути присуджені з Державного бюджету України здійснені позивачем документально підтверджені судові витрати.

Необхідно відрізняти відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів прокуратури або їх посадовими особами, що може здійснюватись у порядку адміністративного судочинства, від відшкодування шкоди, що здійснюється за положеннями Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду».

Відмінність полягає у тому, що приписи Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» можуть бути застосовані лише у певних випадках, встановлених цим Законом.

Згідно з положеннями ст. 1 вказаного Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок:

1. незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян;

2. незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу;

3. незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених Законами України «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» та іншими актами законодавства.

Таким чином, справи про відшкодування шкоди завданої громадянинові незаконними діями органу прокуратури, в яких прокуратура виступає як юридична особа, розглядаються в порядку цивільного судочинства. Поряд із прокуратурою в якості відповідача зазначається відповідний орган казначейства.

Статтею 21 КАС України передбачено, що як правило, вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Відповідно до вимог ст. ст. 56, 62 Конституції України фізичні та юридичні особи мають право на відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок порушення їх прав, свобод та законних інтересів.

Ч.1 ст.1176 ЦК України встановлює: „Шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду.”

Викладений перелік органів державної влади, а також перелік їх незаконних рішень, дій чи бездіяльності, що спричинили завдання шкоди є виключним. Так, до таких органів влади відносяться: а) органи дізнання; б) органи попереднього (досудового) слідства; в) прокуратура; г) суд.

Правила, передбачені ч.1 ст.1176 ЦК України, не застосовуються до інших незаконних дій або бездіяльності, чи незаконного рішення органів дізнання, попереднього (досудового слідства), прокуратури або суду. Тобто шкода, завдана за інших обставин, відшкодовується згідно з ч.6 ст.1176 ЦК, на загальних підставах. Наприклад, відшкодування шкоди жертвам політичних репресій здійснюється на підставі Закону України від 17 квітня 1991р. „Про реабілітацію жертв репресій в Україні”. Порядок відшкодування шкоди завданої незаконними рішеннями діями чи бездіяльністю органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду встановлюється Законом України „Про порядок відшкодування шкоди завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання попереднього слідства прокуратури і суду”, наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України і Міністерства фінансів України від 6 березня 1996 р. ”Про затвердження положення про застосування Закону України „Про порядок відшкодування шкоди завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання попереднього слідства прокуратури і суду”.

Крім цього слід відмітити, що відповідальність за спричинену матеріальну та моральну шкоду, відповідно до ст. ст. 1166, 1167 ЦК України, настає за умови наявності вини особи, яка її завдала.