1.2 Інфраструктура ринку зв'язку

Важливою складовою інформаційної інфраструктури держави є її комунікаційна інфраструктура. Розвиток комунікаційної інфраструктури Україні базується на стратегії входу до Глобальним і європейським інформаційним інфраструктури та забезпечення органів управління державою, суб'єктів господарювання різних форм власності, засобів масової інформації та населення країни інформаційними послугами та послугами електрозв'язку в необхідному обсязі, відповідної якості і номенклатури.

В Україну в першій половині 90-х років почалося реформування галузі, в результаті чого Міністерство зв'язку було відокремлено від управління господарською діяльністю, і на нього були покладені функції регулятора. Було також проведено розподіл поштового та електричного зв'язку, і освіта двох значних державних об'єднань Укрпошта та Укртелеком. Це мало особливе значення для електрозв'язку: технічне переозброєння мереж, забезпечення їх прозорості і однорідності (зручно проводити за наявності домінуючого оператора). Виділяють і іншу причину, яка полягає в необхідності зміцнення національного оператора перед відкриттям комунікаційного ринку - це ж робили Німеччина, Франція та інші країни.

Однак монополію на телефонні послуги України скасувала раніше, ніж це зробила Європейська комісія в 1998 році. З'явився ряд операторів з недержавною формою власності, які надають телефонні послуги, як на місцевих мережах, так і на міжміських і міжнародних (Голден Телеком, Київ Стар та ін.) Дуже багато операторів з недержавною формою власності діють в таких напрямках, як мобільний зв'язок, передача даних, електронна пошта.

В цілому стан лібералізації зв'язку в Україні виглядає таким чином: наприклад, за оцінкою журналу Public Network в десятибальною системою індекс лібералізації на 2006 рік дорівнює 6, і Україні випереджає такі країни, як Словаччина, Польща, Литва, Латвія, перебуваючи на одному рівні з Чехією , Грецією і Словенією .

В даний час Державний комітет зв'язку та інформатизації України є структурою, що здійснює регулювання в галузі зв'язку за допомогою ліцензування, контролю якості послуг, тарифної політики, сертифікації, розподілу частотного та номерного ресурсів та ін.

З законодавчих актів, які мають відношення до зв'язку, є тільки "Закон про зв'язок", прийнятий в 1995 році. Існує ряд документів, в основному відомчого характеру, що визначають окремі елементи регулювання (ліцензування, мережеве підключення, тарифи та ін.)

Вперше політика регулювання, яка багато в чому базувалася на директивах Європейської комісії, в цілому була сформульована в 1997 році у відомчій "Концепції розвитку національних мереж електричного і поштового зв'язку загального користування та формування ринку послуг зв'язку в Україні до 2010 року".

Пізніше основні положення з цього документа перейшли в національну "Концепцію розвитку зв'язку України до 2010 року".

На сьогоднішній день, пріоритетні основні напрями розвитку електрозв'язку визначені у Комплексній програмі створення єдиної національної системи. Ефективність вирішення питання розвитку та вдосконалення комунікаційної інфраструктури Україні багато в чому залежить від раціонального поєднання різних систем зв'язку - волоконно-оптичних, радіозв'язку - наземного та супутникового.

Загальна протяжність ВОЛЗ сьогодні становить 9874 км, з яких 2430 км побудовано в 2005 р., а 2048 км - в 2006 р.

Оскільки географічне розташування України вигідне для організації транзитних маршрутів, вона бере участь в багатьох міжнародних телекомунікаційних проектах. Це TAE (Трансазіатсько-європейська волоконно-оптична кабельна система), TEL (транс'європейська лінія), ITUR (Італія-Туреччина-Україна-Росія), BSFOCS (Black Sea Fiber Optic Cable System - Чорноморська волоконно-оптична кабельна система), яка проходить через акваторій Чорного моря за маршрутом Варна (Болгарія) - Одеса (Україна) - Новоросійськ (Росія). Волоконно-оптична система BSFOCS є сегментом лінії ТАЄ, яка починається у Шанхаї (Китай), проходить крізь Україна і закінчується у Франкфурті, з'єднуючи країни Центральної та Середньої Азії, Закавказзя та Європи.

Сьогодні на первинній мережі також діють цифрові радіорелейні лінії (РРЛ) по напрямках Київ-Житомир-Рівне-Луцьк-Львів-Ужгород, Львів-Ужгород-держкордон з Румунією, Київ-Черкаси-Суми (всього 4811,5 км). Їх почали прокладати ще у 1992 р. Будівництво високошвидкісних цифрових РРЛ є економічно доцільним для швидкого розвитку зонових мереж, а також у місцях, де прокладка кабелю потребує значних витрат коштів і часу, тому в 2000 р. ввели в експлуатацію чергову цифрову РРЛ Суми - Рівне.

А з 1999 р. Дирекція первинної мережі Укртелекому починає освоювати супутниковий зв'язок в складі трьох станцій, дві з яких у Києві - INTELSAT 359 з пропускною здатністю 8 Мбіт / с та прийомна станція для високошвидкісного доступу до мережі Інтернет з максимальною пропускною здатністю 45 Мбіт / с . Третя станція для організації міжнародного телефонного трафіку знаходиться в Севастополі. Введення в експлуатацію ліній супутникового зв'язку дало можливість розширити можливості первинної мережі у наданні послуг прямого доступу до Інтернету.

Відповідно до міжнародних правил, національні мережі повинні будуватися за так званою "кільцевої конфігурації" з обов'язковим забезпеченням надійності за рахунок побудови резервних паралельних ліній. Цей критерій розвитку мережі та введення другого рівня розвитку первинної мережі - зонового - стають основними напрямками подальшої роботи Дирекції первинної мережі на найближчий час. Зонові лінії забезпечують зв'язком населені пункти областей на ділянках "обласний центр-район," обласний центр-місто обласного підпорядкування "і будуються за радіально-вузловий принципом.

Отже, в 2001 р. введено в експлуатацію ВОЛЗ "Карпати" (Львів-Ужгород) з можливістю виходу на Угорщину і Словаччину та ВОЛЗ "Таврія" (Миколаїв-Херсон-Сімферополь-Ялта-Севастополь) з можливим з'єднанням із системою BSFOCS. Сьогодні вже прийнята робочою комісією ВОЛЗ "Дністер" (Київ-Вінниця-Одеса), яка з ВОЛЗ "Південь" утворює на мережі об'ємне кільце. Слід зазначити, що ця магістраль використовується для створення "обходів" у разі пошкодження таких міжнародних проектів, як ITUR, BSFOCS.

В даний час первинна мережа Укртелекому є могутньою системою зв'язку, організованою по кабельних і радіорелейних ліній передачі, які діють майже на 75 тис. км, з них 30 тис. км становлять магістральні лінії зв'язку, майже 40 тис. км - зонові лінії зв'язку та 4,730 км - радіорелейні.

Поки що на первинній мережі залишається значним обсяг кабельних ліній, термін експлуатації яких перевищує 30 років. Тому Дирекція первинної мережі оптимізує транспортну мережу передачі даних, вилучаючи з експлуатації фізично застарілі кабельні лінії з аналоговою системою передачі.

Щодо введення супутникового зв'язку в 2006 р. побудовано 50 (а в 2007р. Заплановано будівництво ще - 58) станцій у районних центрах, а також центральної станції передачі в Києві, обладнаної засобами централізованого контролю та управління периферійними станціями.

Таким чином, з часів незалежності нашої країни зроблено немало на шляху до побудови інфраструктури зв'язку європейського рівня.