- •1. Поняття госп. Права
- •2. Предмет госп. Права
- •3. Система госп.Законодавства України
- •4. Поняття госп.Правовідносин, їх види
- •5. Поняття учасників відносин у сфері господарювання
- •6. Принципи правового регулювання госп.Діяльності
- •7. Методи правового регулювання госп.Відносин
- •8. Поняття госп.Діяльності, її загальні риси
- •9. Поняття комерційної госп.Діяльності. Кваліфікаційні ознаки підприємництва
- •10. Поняття некомерційного господарювання. Кваліфікаційні ознаки
- •11. Господарче забезпечення діяльності не господарюючих суб’єктів
- •12. Поняття учасників госп.Відносин
- •13. Поняття та види суб’єктів господарювання
- •14. Госп.Організації – суб’єкти господарювання
- •15. Фізичні особи - суб’єкти господарювання
- •16. Порядок утворення суб’єкта господарювання
- •17. Припинення діяльності суб’єкта господарювання
- •18. Види реєстраційних дій та їх правове значення
- •24. Державне підприємство. Поняття. Загальна характеристика
- •25. Комунальне підприємство. Поняття. Загальна характеристика
- •26. Господарське товариство. Поняття. Види
- •27. Акціонерне товариство. Загальна характеристика. Типи
- •33. Поняття об’єднань підприємств
- •34. Майно у сфері господарювання. Загальна характеристика
- •35. Правовий режим майна суб’єктів господарювання
- •36. Джерела формування майна суб’єктів господарювання
- •37. Право власності. Загальна характеристика
- •38. Обмежені речові права
- •39. Право господарського відання
- •40. Право оперативного управління
- •41. Використання об’єктів інтелектуальної власності госп.Діяльності
- •42. Правовий статус комерційної таємниці
- •43. Використання природних ресурсів у госп.Діяльності
- •44. Цінні папери. Загальна характеристика
- •45. Корпоративні права
- •46. Поняття госп. Зобов’язання
- •47. Підстави виникнення госп. Зобов’язань
- •61. Договір концесії. Істотні умови
- •62. Договір комерційної концесії. Істотні умови
- •63. Господарсько-правова відповідальність. Загальні риси
- •64. Досудовий порядок реалізації госп-правової відповідальності
- •65. Відшкодування збитків
- •66. Штрафні санкції. Порядок їх застосування
- •67. Оперативно-господарські санкції. Порядок їх застосування
- •68. Адміністративно-господарські санкції. Порядок їх застосування
- •69. Поняття зовнішньоекономічної діяльності
- •70. Суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності
- •71. Державне регулювання зовнішньоекономічних відносин
- •72. Зовнішньоекономічний контракт. Загальні риси
- •73. Правове регулювання розрахунків за зовнішньоекономічними контрактами
- •74. Правове регулювання інвестиційної діяльності
- •75. Гарантії захисту іноземних інвестицій
- •76. Правове регулювання інноваційної діяльності
- •77. Поняття економічної конкуренції
- •78. Недобросовісна конкуренція. Форми її вияву у сфері господарювання
- •79. Анти конкурентні узгоджені дії суб’єктів господарювання. Анти конкурентні дії органів державної влади та місцевого самоврядування
- •80. Монопольне (домінуюче) становище суб’єктів господарювання та зловживання ним
- •81. Поняття економічної концентрації та контроль за її здійсненням
- •82. Державне регулювання природних монополій
- •83. Антимонопольний комітет України. Його функції
42. Правовий статус комерційної таємниці
Комерцііна таємниця — інформація, яка є секретною в тому розумінні, що вона в цілому чи в певній формі та сукупності її складових є невідомою та не є легкодоступною для осіб, які звичайно мають справу з видом інформації, до якого вона належить, у зв'язку з цим має комерційну цінність та була предметом адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її секретності, вжитих особою, яка законно контролює цю інформацію.
Комерційною таємницею можуть бути відомості технічного, організаційного, комерційного, виробничого та іншого характеру, за винятком тих, які відповідно до закону не можуть бути віднесені до комерційної таємниці.
Статтею 420 Цивільного кодексу України визначено, що комерційна таємниця є одним з об'єктів інтелектуальної власності. Відповідно майнові права інтелектуальної власності на комерційну таємницю належать особі, яка правомірно визнала інформацію комерційною таємницею, якщо інше не встановлено договором.
Умисне розголошення комерційної або банківської таємниці без згоди її власника особою, якій ця таємниця відома у зв'язку з професійною або службовою діяльністю, якщо воно вчинене з корисливих чи інших особистих мотивів і завдало істотної шкоди суб'єкту господарської діяльності передбачає кримінальну відповідальність.
Законом переслідується не лише розголошення комерційної таємниці, але й приховування її (або надання недостовірної інформації) у тих випадках, коли надання такої інформації передбачено законом.
Отже, відомості, які можуть бути віднесені до комерційної таємниці, наприклад підприємства, повинні мати такі ознаки:
не містити державної таємниці;
не наносити шкоди інтересам суспільства;
відноситись до виробничої діяльності підприємства;
мати дієву або потенційну комерційну цінність та створювати переваги в конкурентній боротьбі;
мати обмеження в доступі тощо.
43. Використання природних ресурсів у госп.Діяльності
Відповідно до Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, що знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об’єктами права власності народів України. Від імені народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самовряду- вання в межах, визначених Конституцією України.
Кожний громадянин має право користуватися природними об’єктами права власності народів України відповідно до чинного законодавства.
Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право реалізується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до Земельного кодексу України (2768-14) та інших законодавчих актів.
Правовий режим використання окремих видів природних ресурсів (землі, вод, лісів, надр, атмосферного повітря, тваринного світу) встановлюється законами.
Природні ресурси можуть надаватися суб’єктам господарювання для використання або придбаватися ними у власність лише у випадках та порядку, передбачених законом.