2.3.Класифікація затрат часу.

З позиції нормування праці виробничий процес можна розглядати як процес збільшення витрат часу на виготовлену продукцію. У зв'язку з цим перше питання, що виникає при розрахунку норм праці, полягає в тому, щоб визначити, які витрати часу є необхідними і повинні включатися в норму.

Класифікація витрат часу може здійснюватися по відношенню до трьох елементів виробничого процесу: предмета праці, робітника і обладнання. Класифікація по відношенню до предмета праці є також і класифікацією по відношенню до виробничого процесу, бо в даному випадку йдеться про витрати часу, який необхідний для перетворення предмета праці в продукт праці. На основі цієї класифікації встановлюється склад витрат часу, що включаються в норму.

При розрахунку норм праці встановлюються витрати робочого часу: підготовчо-заключного, оперативного, обслуговування робочого місця, на відпочинок, особисті потреби і нормовані перерви, що регламентувалися.

Час нормованих перерв, що регламентувалися з організаційно-технічних причин, об'єктивно зумовлений характером взаємодії робітників і обладнання.

Час перерв, що не регламентувалися, включає простій обладнання і робітників, викликаний порушеннями встановленої технології та організації виробництва. Ці перерви не включаються в норму часу. Для розрахунку норм праці істотне значення має ділення витрат часу.

До тих, що перекриваються відносять час виконання працівником тих елементів трудового процесу, що здійснюються в період автоматичної роботи обладнання. Що не перекривається є час виконання трудових прийомів (встановлення заготівки, контроль якості і т.под.) при зупиненому (непрацюючому) обладнанні і час на машинно-ручні прийоми.

Під час встановлення норм праці і аналізу витрат робочого часу останні діляться на нормовані і ненормовані. До нормованих відносяться необхідні для даних конкретних умов величини витрат основного, допоміжного часу, часу обслуговування робочого місця, на відпочинок і особисті потреби, перерви, що регламентувалися по організаційно-технічним причинам, підготовку заключного часу. Сумарна величина цих витрат часу на одиницю продукції називається штучно-калькуляційним часом.

2.4. Нормування праці на механізованих та ручних роботах в рослинництві.

Під час виконання трудового процесу на продуктивність праці виконавця або машинного апарату діють фактори, які прийнято називати нормо утворюючими. Під нормо утворюючими факторами слід розуміти умови виробництва, які прямо або посередньо впливають на норму виробітку.

До таких факторів належать природно-історичні, агротехнічні, біологічні, організаційно-технічні та соціально-економічні.

До тимчасових факторів належать відхилення у вологості, тип, підтип та механічний склад грунту, попередня культура, забур'яненість, структура, щільність, кліматичні умови, тривалість робочого дня.

Постійні нормо утворюючі фактори по-різному впливають на продуктивність одного агрегату та витрат палива. Такий постійний нормо утворюючий фактор, як механічний склад грунту, класифікують залежно від опору грунту, який грунти чинять на одних роботах. Для полегшення визначення цієї залежності за механічним складом грунти ділять на шість груп і дев'ять класів.

До основних (узагальнених факторів), що безпосередньо установлюються і формують норми, належать: вимоги агротехніки і якість виконання робіт;

питома енергомісткість на основній роботі або питомий опір машин-знарядь (стосовно тягових польових робіт); врожайність та стан культур, що збираються, на збиральних роботах (соломистість, вологість, забур'яненість, полеглість та ін.); енергетичні та тягові показники тракторів і самохідних машин, ресурси, що характеризують тягові й енергетичні їх можливості в даних умовах; конструктивні та експлуатаційні особливості тракторів та сільськогосподарських машин (крім тягових та енергетичних): ширина захвату, маса, місткість насіннєвих ящиків, бункерів та резервуарів, трудомісткість щозмінного технічного обслуговування, експлуатаційна надійність, пропускна здатність, санітарно-гігієнічні умови роботи механізаторів (жорсткість сидінь, зусилля на важелях і педалях та ін.); постійні показники полів, що не залежать від агробіологічних та інших умов (площа, довжина гону, конфігурація, рельєф, висота над рівнем моря, наявність перешкод); операційна технологія, правила провадження та організації робіт; загальний середній рівень кваліфікації та культурно-технічного розвитку основної маси механізаторів.

Продуктивність тракторних агрегатів при виконанні сільськогосподарських робіт у рільництві, а отже, і норма виробітку залежить від швидкості їх пересування по полю, ширини захвату робочих органів і питомої ваги часу продуктивної роботи (основного часу) протягом робочої зміни. На підставі цього норму виробітку (Нв) можна визначити за формулою

(1)

де - ширина захвату тракторного агрегату, м;

- швидкість руху, км/год;

- час основної роботи протягом зміни, год;

0,1 - постійний коефіцієнт, який вводиться для вирівнювання показників, оскільки ширину захвату визначають у метрах, швидкість руху - в кілометрах, а виробіток - у гектарах.

Отже, норма виробітку на оранці трактором ДТ-175С з плугом ПН-5-50, де -2 м, - 11 км/год, -5 год.

= 2 га.

Ручні роботи. Методика встановлення норм виробітку на ручні роботи подібна до викладеної вище, її особливості визначаються відмінностями в нормо утворюючих факторах, притаманних окремим групам робіт із садіння та догляду за рослинами, збирання врожаю, виконання допоміжних робіт.

Нормо утворюючі фактори на садіння рослин:

- вид рослин; - схема садіння; - застосовувані засоби виробництва; - на роботах з догляду за рослинами - забур'яненість; - схема розміщення рослин на площі; - ширина міжрядь; - густота насадження; - щільність грунту та інші чинники.

На збиранні врожаю факторами, що впливають на норму виробітку, є маса та розмір плодів, урожайність культури, одночасність (неодночасність) достигання тощо.

Норму виробітку на ручні роботи розраховують за формулою

(2)

де - норма виробітку, га, кг, ц, од.;

- час зміни, хв;

- час підготовчо-заключних робіт, хв;

- час на особисті потреби, хв;

60 - кількість хвилин в одній годині;

- час на обслуговування робочого місця за 1 год оперативної роботи, хв;

- час на відпочинок за 1 год оперативної роботи, хв;

- продуктивність праці за 1 год оперативної роботи, га, кг, ц, од.

Час на підготовчо-заключну роботу встановлюють за нормативами (з довідників) за чотирма групами ручних робіт. Залежно від умов роботи з розрахунку на зміну він становить: І група - 5 хв, II - 8, III - 11 і IV - 14 хв.

Нормативи на обслуговування робочого місця встановлюють за п'ятьма групами - від 1 хв у І групі до 5 хв у V за 1 год оперативного часу; на відпочинок - відповідно від 5 до 12 хв за 1 год безпосереднього виконання роботи. За умов, коли робітник не працює в технологічній перерві (завантаження, розвантаження), ці "перерви" вважаються відпочинком. Продуктивність праці за робочу годину визначають як середньозважену величину всіх замірів часу протягом зміни - фактичний виробіток ділять на суму оперативного часу.

Норма виробітку на проривку цукрового буряка