56

ЗМІСТ

ВСТУП	3
РОЗДІЛ1. УПРАВЛІННЯ РЕСУРСНИМ ПОТЕНЦІАЛОМ ПІДПРИЄМСТВА	6
1.1. Поняття та основні складові ресурсного потенціалу	6
1.2. Методи визначення ефективності використання ресурсного потенціалу	13
РОЗДІЛ 2. ЗАГАЛЬНА ОЦІНКА ВИРОБНИЧОЇ ДІЛЬНОСТІ ДП "Ямпільводоканал" КП "Вінницяоблводоканал"	18
2.1. Організаційно-економічна характеристика ДП "Ямпільводоканал" КП "Вінницяоблводоканал"	18
2.2. Оцінка фінансового стану досліджуваного ДП "Ямпільводоканал" КП "Вінницяоблводоканал"	23
2.3. Аналіз ефективності управління ресурсним потенціалом ДП "Ямпільводоканал" КП "Вінницяоблводоканал"	29
РОЗДІЛ 3. НАПРЯМКИ УДОСКОНАЛЕННЯ УПРАВЛІННЯ РЕСУРСНИМ ПОТЕНЦІАЛОМ ДП "ЯМПІЛЬВОДОКАНАЛ" КП "ВІННИЦЯОБЛВОДОКАНАЛ"	34
ВИСНОВКИ	49
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ	51
ДОДАТКИ	56

ВСТУП

Тенденції розвитку управлінської науки потребують підвищення рівня ефективності функціонування підприємства, зміцнення його конкурентоспроможності. При цьому першочерговою для підприємства стає проблема ефективного управління ресурсами в умовах їх обмеженості. підвищення корисності використовуваних ресурсів, їх віддачі – це одна з головних умов, що забезпечує розвиток підприємства, сприяє підвищенню конкурентоспроможності. Все це дозволяє говорити про необхідність усестороннього вивчення підходів і показників оцінювання ефективності управління ресурсним потенціалом підприємства.

Ресурсний потенціал необхідно розглядати як економічну основу, реальну силу розвитку підприємства, що характеризується системою показників, які відображають не тільки наявні ресурси, а й їхні резерви, які можуть бути використані за певних умов. Ефективність управління ресурсним потенціалом підприємства досягається за умов раціонального його використання для отримання повного кінцевого результату у вигляді виробництва продукції високої якості.

Управління ресурсним потенціалом відносять до складних явищ, при цьому зрозуміти сутність складних явищ і одержати про них достовірні відомості можна тільки завдяки багаторазовому спостереженню за поведінкою досліджуваного об’єкта. Важливо не просто одержати достовірні матеріали про управлінський процес, а й оцінити якісну його сторону та виробити напрями з удосконалення досліджуваного процесу. Важливою передумовою забезпечення розвитку підприємства є підвищення ефективності управління ресурсним потенціалом [7, с.71].

Підвищення ефективності управління ресурсним потенціалом, забезпечення його раціонального використання значною мірою пов’язано з проведенням якісних змін у складі ресурсів та з підвищенням ефективності в їх управлінні, а завдання такого управління полягає, насамперед, у вдосконаленні використання та управління ресурсами підприємства та у підвищенні їх цілісності, яка проявляється у їх тісному взаємозв’язку. Ресурсам підприємства повинен бути притаманний відповідний спектр функціональних характеристик, на основі яких має забезпечуватись компенсація їх дефіцитних властивостей.

Середнауковців, які приділяють свою увагу питанням вивчення потенціалу підприємства та його ефективного управління, варто відмітити таких як: О. В. Ареф’єва, А.В. Борисов, Ю.М. Воробйова, Н.М. Гуляєва,  С.О. Іщук, Т.В. Калінеску, Н.С. Краснокутська, В.О. Лук’яних, В.Є. Новицький, І.М. Писаревський та інші. Більшість наукових робіт вчених-економістів відзначається важливістю проблем ефективного управління ресурсним потенціалом підприємства, його відтворення, всебічної модернізації і високоефективного використання, а також оптимального забезпечення всіма ресурсами, що належить до найбільш гострих, складних і надзвичайно актуальних не лише в науковому, а й, у практичному плані.

Проведений аналіз наведених вище джерел, що публі­кації з проблем визначення відносної цінності ресурсного потенціалу мають дискусійний характер, інструментарій такого оцінювання залежить від авторських концепцій, які констатують поточні факти без урахування розвитку ресурсного потенціалу та оцінки окремих його складових. Найбільш поширеним є оцінювання управління ресурсним потенціалом на основі фактичного досягнення значень фінансово-економічних показників діяльності підприємства. Такі теоретико-методичні підходи відповідають економічній сутності категорії «ресурсний потенціал підприємства», при цьому, оцінюванню також повинен підлягати загальний розмір структури ресурсного потенціалу та його складових.

Метою даної теми курсової роботи є розробка напрямків удосконалення управління ресурсним потенціалом в умовах ринкової економіки.

Для досягнення даної мети необхідно вирішити ряд взаємопов'язаних завдань:

- розкрити поняття ресурсного потенціалу підприємства;

- дослідити основні складові ресурсного потенціалу підприємства;

- дослідити методи визначення ефективності використання ресурсного потенціалу;

- проаналізувати організаційно-економічну характеристику підприємства;

- провести оцінку фінансового стану підприємства;

- проаналізувати ефективність управління ресурсним потенціалом.

Об’єктом дослідження є ресурсний потенціал підприємства, його стан та шляхи розвитку в умовах ринкових трансформацій.

Предметом дослідження є економічні відносини, що виникають і функціонують у процесі формування та розвитку ресурсного потенціалу підприємства, механізм їх регулювання у сучасних умовах.

Теоретичною і методологічною основою роботи є діалектичний метод пізнання, який дає змогу вивчити економічні явища у розвитку й взаємозв’язку. У роботі застосовується також метод теоретико-методологічного дослідження, який включає у себе аналіз і синтез, порівняння й узагальнення.

Структура роботи складається з трьох розділів, вступу, висновків, списку використаної літератури, 7 таблиць, 9 рисунків.

РОЗДІЛ 1

УПРАВЛІННЯ РЕСУРСНИМ ПОТЕНЦІАЛОМ ПІДПРИЄМСТВА

1.1. Поняття та основні складові ресурсного потенціалу

Ринкові умови діяльності підприємств вимагають прийняття оптимальних управлінських рішень щодо визначення обсягів виробництва, обрання цільових ринків реалізації продукції, що передбачає ефективність використання всіх видів ресурсів підприємства, їх оптимальну структуру, від якої залежать фінансові результати і фінансовий стан підприємства. Ринок вимагає швидкого реагування на зміну господарської ситуації, пов’язаної з використанням ресурсного потенціалу, та його впливу на фінансовий стан підприємств. У цих умовах зростає роль аналізу ресурсного потенціалу підприємств.

Розвиток виробництва найтіснішим образом пов'язане з використанням таких понять як "економічні ресурси", "фактори виробництва", "економічний потенціал", "ресурсний потенціал". До факторів виробництва звичайно відносять все те, що, беручи участь у виробничому процесі, створює, робить, провадить товари й послуги; до ресурсів - основні й допоміжні кошти, запаси сировини, можливості, джерела чого-небудь. Економічні ресурси стають факторами виробництва лише попередньо перетворившись у товар або в послугу, в об'єкт ринкового обміну; до факторів виробництва ставляться всі види використовуваних у виробництві ресурсів, які впливають на можливість і результативність господарської діяльності. Саме поняття "економічні ресурси" є фундаментальним в економічній теорії й означає джерела, кошти забезпечення функціонування й розвитку виробництва.

Вони діляться на природні, трудові, капітальні, оборотні кошти (матеріали), інформаційні ресурси, фінансові й інших. У вітчизняній економічній літературі термін "фактор" й "ресурс" використаються по-різному.

Фа́ктор (лат. "facere" — "діяти", "виробляти", "примножувати")  - умова, рушійна сила будь-якого процесу, явища; чинник [10,с.92]. Забезпечення стійкого розвитку промислових підприємств залежить від вибору ефективної стратегії використання й формування ресурсного потенціалу підприємств, як і всього національного господарства у світовій економіці, не відповідає їх природному й інтелектуальному потенціалу.

Основою соціально-економічного розвитку будь-якого підприємства є його ресурсний потенціал, кількісні та якісні характеристики якого відображають впорядковану сукупність ресурсів, що включають фінансові, виробничі, трудові та інформаційні ресурси. Закономірним результатом використання ресурсного потенціалу підприємства є насамперед виробництво продукції високої якості, що дає можливість отримання високої віддачі. Ресурсний потенціал підприємства слід розглядати, з одного боку, як специфічну економічну категорію, що є наслідком взаємодії всіх ресурсів підприємства, не лише наявних, а й прихованих, а з іншого – як економічну основу підприємства, що характеризується системою показників, які відображають не тільки наявні ресурси, а й їхні резерви, які можуть бути використані за визначених умов.

Оцінка управління ресурсним потенціалом підприємства має бути комплексною, тобто вона може бути отримана як систематизація результатів комплексного економічного аналізу. У такій оцінці повинні міститися узагальнені висновки щодо використання ресурсів підприємства, засновані на принципі системності. Процес оцінювання повинен відбуватися також у певній послідовності і мати потребу в чіткій організації. Тобто, оцінка – це результат визначення та аналізу якісних і кількісних характеристик підприємства[5]. Тому така оцінка дає можливість встановити як функціонує ресурсний потенціал, чи досягаються поставлені цілі, як зміни та вдосконалення в управлінні впливають на повноту використання ресурсів підприємства та ефективність управління ним.

Серед існуючих підходів до оцінювання ефективності управління ресурсним потенціалом найбільш поширеним є метод діагностики ресурсного потенціалу, який слід проводити у формі комплексного, поетапного і поелементного дослідження[10; с.73]. Так, при комплексній формі оцінювання ресурсного потенціалу досліджуються всі ресурси підприємства, що інтегруються в єдиний показник. Основними методами інтегрування показників є експертний та рейтинговий. Використовуючи поетапне оцінювання найчастіше акцентується увага на головних критеріях, що визначають здатність підприємства вирішувати його основні завдання. У цьому випадку проблема зводиться до деталізації головних критеріїв, що забезпечують комплексне оцінювання.

Умовою розвитку ресурсного потенціалу підприємства є не тільки абсолютне збільшення його рівня, а й забезпечення ефективного його використання з урахуванням якісних характеристик ресурсного потенціалу. Кількісні характеристики покликані оцінити обсяг і швидкість відтворення окремих ресурсів і в цілому ресурсного потенціалу, а якісні характеристики, в свою чергу, є основою для визначення ефективності використання ресурсів. Використання кількісних і якісних характеристик ресурсного потенціалу підприємства дозволяють: проаналізувати початковий рівень розвитку ресурсного потенціалу; виявити сформовані диспропорції між ресурсами підприємства; виділити пріоритетні напрямки розвитку ресурсів; визначити, виходячи з досягнутого рівня і напрямів розвитку діяльності підприємства, припустимі виробничі, соціальні та економічні навантаження [11, с.12].

Характерною особливістю ефективного управління ресурсним потенціалом є, в першу чергу, оцінювання ефективності використання ресурсів підприємства, де корисний результат діяльності підприємства порівнюється з витратами на отримання цього корисного результату. Корисний результат розглядається як ефект, який може бути економічним, у вигляді прибутку підприємства, та соціальним, у вигляді забезпечення формування кращого рівня життя для людини [29, с.136-142].

Основу поняття категорії ресурсний потенціал, ста­новить загальна категорія ресурси. Термін “ресурс”- озна­чає запас, джерело. До ресурсів зараховуються запа­си та джерела сировини, матеріалів, майно та грошо­ві кошти, праця[31,с.27].

Ресурси - це сукупність матеріальних і нематері­альних елементів, які прямо чи опосередковано бе­руть участь у виробничому процесі.

Особливістю категорії ресурси є їхня відтворюваність, яка здійснюється як у формі споживчої вартос­ті, так і у формі вартості. Процес функціонування під­приємств постійно вимагає залучення нових ресурсів. Термін ”потенціал” (лат. - сила) - можли­вість, здатність, сила, що існує в прихованій формі і може виявлятися за певних умов.

Таким чином, потенціал підприємства ми розглядаємо як сукупність ресурсів і можли­востей, які можуть бути використані підприємством для досягнення певних цілей.

Ресурсний потенціал підприємства - сукупність ресурсів, що є в розпорядженні підприємства, а також спроможність працівників і менеджерів використову­вати ресурси з метою виробництва товарів (послуг) та отримання максимального прибутку. Він характери­зує не весь запас конкретного ресурсу, а ту його час­тину, яка залучена у виробництво з урахуванням еко­номічної доцільності та досягнень науково-технічного прогресу і включає в себе не тільки сформовану сис­тему ресурсів, а й нові альтернативні ресурси та їхні джерела[31,с.31].

Ресурсний потенціал з точки зору підприємства як господарюючого суб'єкта є важливим чинником, який впливає на ефективність фінансово-господарської ді­яльності, підвищення конкурентоспроможності під­приємства.

Ресурсний потенціал підприємства характеризу­ють такі показники:

- реальні можливості підприємств у тій чи іншій сфері економічної діяльності;

обсяги ресурсів і резервів як залучених, так і не залучених у виробництво;

- спроможність менеджерів до використання ресур­сів для створення продукції, товарів і послуг з метою отримання максимального прибутку;

- форма підприємництва і відповідна організаційно-правова структура.

Складові ресурсного потенціалу підприємства наведені на Рис. 1.1:

Рисунок 1.1 Складові ресурсного потенціалу підприємства

Наведемо характеристику складових ресурсного потенціалу підприємства.

Трудові ресурси чи персонал підприємства - це су­купність фізичних осіб, які перебувають з підприєм­ством як з юридичною особою у відносинах, що ре­гулюються актами законодавства про трудову діяль­ність, і утворюють трудовий колектив працівників з визначеною структурою відповідно до структури ви­робництва, форми власності її організаційного устрою конкретного підприємства.

Трудовий потенціал підприємства характеризують такі поняття, як кадри, робоча сила, трудові ресурси, людські ресурси, персонал. Вони взаємозалежні, вико­ристовуються як синоніми і необхідні для виділення специфічних особливостей трудового потенціалу ко­лективу. Весь ресурсний потенціал між собою взаємопов'язаний: за рахунок фінансових ресурсів здійснюється фінансування трудового потенціалу, його мотивація, навчання, оновлення матеріально-ресурсної бази підприємства, розвиток інноваційної діяльності, створення нематеріальних активів та їх покупка і т.д.

Поняття людські ресурси ширше ніж поняття трудові ресурси і робоча сича, оскільки вони є головним ресурсом будь-якого підприємства, від кваліфікації і продуктивності праці яких за результати його господарської діяльності.

З метою ефективного використання трудового по­тенціалу на підприємствах здійснюється його управ­ління, яке включає в себе аналіз кадрового потенціа­лу і рівня його використання, визначення потреби в працівниках різних спеціальностей, прогнозування і планування чисельності працівників усього підпри­ємства й окремих його підрозділів по різних струк­турних групах; розміщення працівників і координа­цію їхньої діяльності; мотивацію праці; облік резуль­татів праці; контроль за виконанням завдань.

Фінансові ресурси - це кошти, які формуються в разі утворення підприємства і поповнюються в ре­зультаті господарської діяльності за рахунок продажу продукції, виконання робіт і надання послуг, а також шляхом залучення зовнішніх джерел фінансування.

Усі джерела коштів, які використовуються для фор­мування фінансових ресурсів, можна поділити на дві групи: власні й позикові.

Власні кошти формуються в момент створення під­приємства, а також у процесі його діяльності і вклю­чають у себе:

• статутний капітал, утворений за рахунок уста­новчих чи пайових внесків, випуску і розміщення ак­цій, бюджетного фінансування;

• додатковий капітал, утворений як перевищен­ня надходження внесків чи сум коштів, отриманих від продажу акцій, а також у разі здійснення перео­цінки матеріального майна підприємства за справед­ливою вартістю;

• нерозподілений прибуток підприємства, який може бути використаний для фінансування господар­ської діяльності;

• інші виробничі фонди, які утворюються за ра­хунок прибутку;

• амортизаційні відрахування на відтворення осно­вних засобів і нематеріальних активів.

Позикові кошти формуються в процесі діяльності підприємства і включають у себе:

• банківські довгострокові і короткострокові кре­дити:

• облігаційні і необлігаційні позики:

• товарні чи комерційні кредити та ін. Позикові кошти залучаються у зв'язку з тим, щов підприємства періодично виникає потреба в додат­кових коштах, які неможливо задовольнити за ра­хунок власних коштів. Залучення позикових коштів здійснюється на принципах платності, терміновості, зворотності. цільового використання і матеріально­го забезпечення.

Матеріальні ресурси складаються з основних фон­дів і оборотних активів підприємства.

Основні фонди - це засоби праці, які мають вартість і функціонують у виробництві тривалий час у своїй незмінній споживчій формі, а їхня вартість пере­носиться через конкретну працю на вартість виготовлюваної продукції частинами в міру спрацьовування.Основні фонди підприємства поділяються на ак­тивні і пасивні.Активна частина основних виробничих засобів впливає на предмет праці, переміщення його у ви­робничому процесі і здійснення контролю над ходом виробництва; пасивна частина - на створення умов для безперебійного функціонування активної части­ни засобів.

Оборотні активи - це частина майна підприєм­ства, яка включає в себе матеріальні і грошові засоби, що одноразово беруть участь у виробничому процесі і повністю переносять свою вартість на готову продук­цію (роботи, послуги). Вони забезпечують безперерв­ність і всіх процесів, які відбуваються на підприєм­ствах: постачання, виробництво, збут, фінансування.

Нематеріальні ресурси - це частина потенціалу підприємства, яка дає економічну вигоду протягом тривалого періоду та має нематеріальну основу отри­мання доходів, до яких належать об'єкти промислової та інтелектуальної власності а також інші ресур­си нематеріального походження.

До інших видів нематеріальних ресурсів зарахо­вуються:

- ноу-хау - технологія виробництва, науково-технічні, комерційні, організаційні та управлінські знання, необхідні для функціонування виробництва. На відміну від секретів виробництва ноу-хау не па­тентуються, оскільки в значній своїй частині скла­даються з певних прийомів, навичок і ін. Розповсю­дження ноу-хау здійснюється шляхом укладання лі­цензійних договорів:

- раціоналізаторські пропозиції-технічне рішен­ня, що є новим та корисним для підприємства, та пе­редбачає зміни конструкції виробів, технології вироб­ництва та техніки або зміни складу матеріалу. Його автору видається спеціальне посвідчення заснування права на авторство та винагорода;

- найменування місця походження товару. Відо­бражає назву країни (або місцевості) для визначення специфічних якостей товару, які пояснюються при­родними умовами, людським фактором, національни­ми особливостями, характерними для даного регіону;

- гудвіл - визначає імідж підприємства. Нематеріальні активи - це права на ко­ристування нематеріальними ресурсами. Власники об'єкт ія промислової власності отримують виключне право на їхнє використання за допомогою патентів.

З огляду на сучасний стан економіки наявність ресурсного потенціалу на підприємстві ще не свід­чить про ефективність діяльності підприємства. Ефективна діяльність підприємства забезпечуєть­ся в першу чергу за рахунок якості використання ре­сурсного потенціалу. Інвестиції в ресурси є формою оптимального капіталу, відомо що їхня якість дає змогу зменшити втрати, підвищити ефективність виробництва.