- •1.Світогляд як духовно-практичний феномен.
- •2.Історичні типи світогляду. Їх співвіснування та взаємодія в сучасному світі.
- •3. Функції та роль філософії у житті людини та суспільства.
- •5. Філософія стародавнього Китаю
- •6. Основні риси античної філософії.
- •7. Докласична філософія - Мілетска школа
- •Гуманістичний напрям(хіv — хv століття)
- •[Ред.]Неоплатонівський напрям (середина хv — кінець хvі століття)
- •[Ред.]Натурфілософський напрям (хvі-хvіі століття)
- •[Ред.]Реформаційний напрям (хvі-хvіі століття)
- •[Ред.]Політичний напрям (хv-хvі століття)
- •[Ред.]Утопічно-соціалістичний напрям (хv-хvіі століття)
- •Філософія нового часу Емпіризм і раціоналізм у філософії Нового Часу
- •21. Загальна характеристика німецької класичної філософії
- •Теорія пізнання та етичні погляди і.Канта
- •Об'єктивний ідеалізм г.Гегеля. Діалектика та принципи історизму. Суперечність між методом та системою
- •Філософія і. Г. Фіхте
- •1.3. Естетичний пантеїзм ф. Шеллінга
- •Антропологічна філософія л. Фейєрбаха. Причини виникнення релігії
- •Волюнтаризм Шопенгауера
- •[Ред.]Воля до влади Ніцше
- •Психоаналіз та неофрейдизм
- •Екзистенціалізм
- •Позитивізм і неопозитивізм
- •Релігійна філософія. Неотомізм
- •Формування та розвиток діалектико-матеріалістичної філософії
- •Основні риси української філософської думки.
- •Філософія Київської Русі
- •Українська філософська думка доби відродження
- •Роль Києво-Могилянської академії у розвитку української філософії
- •Філософські погляди г.Сковороди
- •Університетська філософія в Україні хviii ст. – поч. Хіх ст. (м. Костомаров, п. Куліш)
- •Сучасна українська філософія
- •Поняття "матерія" у філософії
- •Простір і час - форми буття матерії
- •Рух як спосіб існування матерії. Основні форми руху матерії, їх взаємозв'язок і якісна специфіка
- •Система діалектики: принципи, закони, категорії.
- •Діалектика абсолютної і відносної істини
- •Соціотехносфера: особливості розвитку
Система діалектики: принципи, закони, категорії.
Система діалектики: принципи, закони, категорії Діалектика є таким способом розуміння світу, при якому дійсність осмислюється як така, що знаходиться у постійній зміні, взаємозв’язках і взаємозумовленості. Але варто пам’ятати, що діалектики є теорію не будь яких змін, всякого руху, а лише однієї форми розвитку. У філ. думки 19-20 ст. переважає в цілому діалектичне розуміння людини світу, та відношення між ними. Проте в значній частини філософії вчень діалектики розглядається як така теорія розвитку дійсності і стиль мислення, яка охоплює лише деякі окремі сфери світу, а не буття в цілому. При такому підході діалек. виступає не як універсальний спосіб розуміння людини і світу людського буття, а в якості лише часткового окремого елементу світорозуміння, можливість застосування якою обмежено лише окремими галузями буття. Серед таких благодійних застосування діалектичного мислення виділяються такі: 1. сфера “екзистенції”, індивідуального людського існування, яке береться виключно у своїй конечності, що розуміється як абсолютна унікальність неповторність. 2. галузь істор. яка розуміється як специфічно-людське буття, повністю відірване і незалежне від природи. 3. це сфера соціальності, яка витлумачується як сукупність відношень людини до природи, але так що природа стає чимось невловимим і одночасно простим відбитком соц. відносин. 4. це сфера міфу, який постає або як специфічно-люд. спосіб самопереживання індивідуального буття, або ж як єдино можливий спосіб вияву фундаментальної суперечності цього ж життя яке не осягається ні якими раціональними засобами. Діалектика є певною теоретичною сис-мою і в якості такої включає в себе певні принципи, закони і категорії. Принципи – це загальні та універсальні основоположні ідеї, настанови, критерії, які визначають смисл і роль всіх інших елементів у системі. Принципи діалек. надають її змісту характеру єдиного цілого, перетворюють закони і категорії діалектики в струнку систему. У сучасних концепціях найбільш вагома роль належить принципу зв”язку і принципи розвитку. Принцип розвитку в загальному плані можна сформулювати так: якби не поєднувалися в процесі якісних змін об”єктів прогресивні і регресивні зміни, будь-який об”єкт обов”язково або сам проходить стадію прогресивного розвитку або ж входить в іншу систему і в її складі здійснює цей процес. У суспільному житті принцип розвитку виявляється як принцип історизму. Завдяки цьому зазначений принцип став методологічною основою для осмислення сучасного стану людства і визначення перспектив його майбутнього. Принцип взаємозв”язку і взаємозумовленості – світ є надзвичайно багатоманітним. Кожний предмет має множину властивостей, які розкриває через зв”язок і відношення до інших предметів. Отже кожний об”єкт знаходиться у закономірному зв”язку з іншими і бере участь у взаємодії з іншими об”єктами. Не існує об”єктів, які б існували поза будь-якими зв”язками і взаємодією. Саме у врахуванні всебічного взаємозв”язку і взаємодії об”єктів між собою і полягає одна із найсуттєвіших ознак діалек. та зміст принципу зв”язку. Діалектика має свої закони. Виділяється три основних закона діалектики: закон єдності і боротьби протилежностей, закон взаємного переходу кількісних і якісних змін і закон заперечення заперечення.
№45 Система діалектики: принципи, закони, категорії. Саме як система діалектика являє собою єдність принципів, законів і категрій. Крім цього слід розрізняти два типи діалектики – об’єктивну, яка існує і діє в самих речах, і суб’єктивну, яка існує в людському мисленні, як відображення об’єктивної діалектики. Принципи діалектики – вихідні, об’єктивні за змістом ідеї, які відображають найзагальніші закономірності предмета теорії і водночас виконують методологічну функцію в її побудові. До основних принципів діалектики належать: - принцип розвитку; принцип об’єктивності; принцип детермінації; принцип відображення; принцип взаємозв’язку. До основних діалектичних законів належать – 1)закон взаємного преходу кількісних і якісних змін; 2) закон єдності і боротьби протилежностей; 3) закон заперечення заперечення. Категорії діалектики – формуються на відповідних етапах розвитку суспільства. В категоріях діалектики тісно зв’язане об’єктивне знання про відповідну форму зв’язку явищ з формою думки, завдяки якій осягається і обмірковується цей зв’язок. Універсальні зв’язки буття: одиничне і загальне та проміжно – особливе, явище і сутність, діалектичні закономірності як форма зв’язку. Структурні зв’язки буття: частина і ціле, принцип цілісності; форма ізміст, система, елемент, структура, принцип системності. Зв’язки детермінації: причинні зв’язки, необхідність і випадковість, можливість і дійсність. У філософів різних часів і епох було дуже багато справедливих здогадок про діалектику. Але у вигляді стрункої теоретичної системи вона вперше була представлена у вченні Гегеля. Діалектика виконує дві основні функції: свіотоглядну і методологічну.