Культура і мистецтво 2018
.pdfте, що аніматор повинен вміти перевтілюватися в різних героїв. При цьому часто потрібне вміння перевтілюватися кілька разів за одне свято і мені дуже приємно, коли в кінці заходу мені вдячні щасливі батьки та їх діти.
Література:
1.Паві П. Словник театру: пров. з фр. Москва .: Прогрес, 1991.
2.Смірнягіна, Т. Театр мрії В’ячеслава Полуніна // Розважальне мистецтво в соціокультурному просторі 90-х років / відп. ред. Е.В. Дуков. СПб .: Изд-во «Дмитро Буланін», 2004.
3.Тарасов, Л. В. Соціокультурна анімація: витоки, традиції, сучасність. Москва: ЦСА «Натхнення», 2008. 132 с.
4.Ярошенко, Н. Н. Соціально-культурної анімація: навчальний посібник. Изд. 2-е, испр. і доп. Москва:
МГУКИ, 2005. 126 с.
Семенуха Руслан, студент магистратруры НАРККиИ
ЗВУКОРЕЖИССУРА И ЕЁ НАПРАВЛЕНИЯ
Звукорежиссёр (англ. Audio Engineer, Sound Director) – творческая профессия, связанная с созданием звуковых образов, формированием звука, созданием новых звуков, и обработкой звука. Звукорежиссёр, как правило владеет и техническими аспектами профессии - хорошо знает физику звука, разбирается в музыкальной и психоакустике. Эта профессия актуальна в киноиндустрии, производстве музыки, концертной деятельности, театре, радио и мультимедийных приложениях. Не стоит путать профессию звукорежиссера с профессиями звукоинженера и звукооператора. Это разные профессии, как режиссёр, оператор и монтажёр. Основные задачи звукорежиссера производит запись, воспроизведение, обработку, микширование звуковых компонентов с помощью технических средств.
На сегодняшний день сложилось несколько основных направлений или видов звукорежиссуры:
♦концертная звукорежиссура;
♦саунд-дизайн;
♦театральная звукорежиссура;
♦звукорежиссура ТВ и РВ;
♦звукорежиссура кино.
Охарактеризуем особенности каждого их них.
Концертная звукорежиссура. Для неподготовленного человека попытка выстроить концертный звук настолько же затруднительна, как и попытка управлять самолётом – слишком много навыков требуется для адекватной оценки ситуации и принятия правильного решения. Даже опыт студийной работы лишь отчасти помогает успешно смикшировать концерт.
Начиная с 50-х годов ХХ ст., наблюдается бурное развитие электромузыкальных инструментов, электроакустических способов передачи звучания исполнителей, а также изменение субъективного представления слушателей о сбалансированном звучании. Базовыми критериями концертного звука являются субъективная громкость звучания, спектральный баланс звука, реверберация, разборчивость слов, и ритмическая структура звучания.
Саунд-дизайн (sound – design). Звуковой дизайн – процесс управления или создания звукошумовых эффектов. Используется в различных областях, включая кинопроизводство, ТВпроизводство, театр, звукозапись, живое исполнение, пост-продакшн и разработку компьютерных игр. Звуковой дизайн, чаще всего включает в себя манипуляции из ранее составленного или записанного материала, подобного музыке. Звуковой дизайн в экранных искусствах – творческая деятельность по моделированию звуковых пространств и созданию специальных звуковых эффектов для экранных и мультимедийных платформ.
91
Дизайнер звука должен объединять в себе как творческого, так и технического работника. Саунд-дизайнер – это творческая профессия, которая подразумевает хорошее владение в области звуковой техники и технологии, поэтому среди специалистов по дизайну звука много профессиональных звукорежиссёров, звукооператоров и композиторов. В обязанности звукорежиссёра в телепроизводстве входит осуществление и контроль над синхронной звукозаписью и монтажом всех видов звука. В результате его деятельности получается окончательный (конечный) вариант фонограммы фильма, который получается в ходе сведения (перезаписи) всех исходных элементов, составляющих звуковой ряд. Звукооператор занимается микшированием и контролем за уровнем звука. В его задачу входит приведение уровня звучания диалогов, шумов и музыки в соответствии с заранее составленной звукорежиссёром экспликацией. Иногда такую экспликацию приходится составлять самому звукооператору во время записи звука, для дальнейшего монтажа.
Театральная звукорежиссура. В театральной звукорежиссуре (особенно в драматическом театре) самое главное – это умение сводить музыку и шумы на фонограмму с живой речью актеров и живыми шумами. Это требует специальных навыков и определенного опыта.
Звукорежиссура кино. Звук в кинофильмах состоит из диалогов, музыки и звуковых эффектов. Важная вещь, которую необходимо усвоить любому начинающему кинематографисту, что 90% фильма – это звук. Картинка гораздо менее важна, т.к. зритель может видеть каждый раз только одну картинку и, в это же время, может слышать большое количество отдельных звуков, разделять и воспринимать всю информацию из вне, если все сделано правильно.
Сироїд Сергій, студент магістратури НАКККіМ
МУЗИКА – НЕВІД’ЄМНИЙ ІНСТРУМЕНТ МИСТЕЦТВА СУЧАСНОЇ РЕКЛАМИ
Реклама є невід’ємною частиною життя сучасного суспільства. Реклама щодня впливає на більшість населення, так як вона поширена всюди: в Інтернеті, газетах і журналах, по телебаченню, по радіо, на рекламних щитах, у транспорті, надсилається поштою.
Реклама з часом переросла у вид мистецтва, і фахівці з реклами хотіли, що б вона такою і залишалася, – захмарною країною, де вони можуть сказати: «Ми праві, тому що ми так бачимо». В еру розквіту цифрових технологій з’явились неймовірно широкі можливості для реалізації найдивовижніших ідей в мистецтві. З’являються нові, та вдосконалюються первісні технології аудіовізуального мистецтва. Застосовуючи сучасні інструменти створення реклами, багато компаній підвищують престиж і створюють позитивну репутацію своєї організації, спонсоруючи різноманітні вистави та постановки, виробництво відеофільмів, спортивні та культурні заходи.
На сьогоднішній день найпопулярнішим видом є відеореклама. Для привернення уваги споживача в рекламі повинна міститися яскрава картинка, приємна музика, пісня, або фраза, яка легко запам’ятається. Ролики з музикою дещо більшою мірою здатні створити позитивний емоційний відгук, ніж без музики, бо музика може збільшити задоволення від перегляду реклами. Слова в музичній композиції набагато краще запам’ятовуються, ніж фоновий текст. Крім того, музика впливає на емоції, здатна підняти настрій, а значить, і ролик, що супроводжується мелодією, сподобається навіть самому вибагливому і критично налаштованому споживачеві.
Часто буває, що ми наспівуємо одну мелодію з реклами цілий день. На це і розрахована реклама. Зробити зі звичайного рекламного тексту за допомогою елементарних прийомів і технік справжній хіт, мелодію, яка лунатиме з вуст кожного пересічного, композицію, в якій головним буде слоган компанії – це мистецтво. Ми легко запам’ятовуємо мелодію, коли чуємо її, не думаючи про справжнє призначення композиції. А призначення як раз визначено – вплинути на наше бажання купити рекламований товар, або послугу. Ніяких фокусів, звичайна психологія. Саме з цих причин музиці в рекламі відводиться важлива роль.
Також існує тип реклами, в якому музика проявляє себе, як справжній інструмент аудіовізуального мистецтва – соціальна реклама. В першу чергу вона спрямована на досягнення
92
суспільно корисних цілей, популяризацію загальнолюдських цінностей, зміну моделей суспільної поведінки і залучення уваги до проблем соціуму. Для такого впливу потрібно мистецтво створення емоційного переживання – драматургія. Не дивно, що в даному випадку музика виконує більш складні функції, а саме функції музики в театрі та кіно. Музика може бути ілюстрацією, музичною обробкою реальних шумів, корегувати емоційне навантаження кадру, змінювати лінії розвитку та руху в кадрі, передавати внутрішній зміст та суб’єктивну оцінку, розкривати глибину кадру, задавати ритм і темп, виступати часовою, соціальною і національною характеристикою епохи, інтегрувати атмосферу і колорит цілого, створюючи зображувальний простір, відігравати роль внутрішньокадрового компонента в паралелізмі чи контрапунктному поєднанні, бути образомхарактеристикою, або самохарактеристикою героя тощо.
Отож, музика може бути дуже корисна в рекламі, але тільки у тому випадку, якщо її роль добре продумана. Правильне використання підібраної музики здатне посилити позитивне сприйняття реклами та її ефективність, або ж посилити драматургічну складову. Слід також зауважити, що споживач може запам’ятати вподобаний йому трек, але при цьому абсолютно не запам’ятати рекламований товар. Популярна, або занадто виразна, цікава мелодія може відволікти споживача від товару (послуги), що знижує ефективність реклами. Музика повинна ненав’язливо підкреслювати суть реклами. Адже рекламний ролик робиться не для того, щоб споживач лише насолодився музикою, а для того, щоб просунути свій товар чи ідею.
Література:
1.Олтаржевський Д. О. Соціальна реклама: навч. посіб. Інститут журналістики КНУ імені Тараса Шевченка. Київ: Центр вільної преси, 2016. 120 с.
2.Станіславська К. І. Мистецько-видовищні форми сучасної культури: монографія / Катерина Станіславська; вид. друге, перероб. і доп. Київ: НАКККіМ, 2016. 352 с. : іл.
3.Reeves, Rosser . Reality in Advertising. Knopf, 1961. 153 p.
4.Наука о рекламе.URL: http://www.advertology.ru/article129137.htm (дата обращения: сентябрь 2018).
5.Бут О. Драматургічні функції та концепції кіномузики. URL: http://www.ktm.ukma.edu.ua/show_ content.php?id=1284 (дата обращения: сентябрь 2018).
Сідорова Надія, студентка магістратури НАКККіМ
ОСОБЛИВОСТІ ОЗВУЧЕННЯ БАГАТОЖАНРОВОГО ПРОЕКТУ «ЗАЧАРОВАНІ ВЕСНОЮ»
Актуальність даного дослідження викликана необхідністю вивчення нових тенденцій в українському мистецтві – розширення стилістичних меж академічного та естрадного виконавства. Мета – вивчити особливості роботи звукорежисера в концертно-видовищних шоу програмах, де беруть участь артисти різних жанрів, а дія відбувається у стаціонарному приміщенні театру, розрахованому на акустичне звучання голосів та інструментів. Завдання – представити новий проект «Зачаровані весною» та розкрити його жанрові та технічні характеристики.
Навесні 2018 року на головній сцені Київського національного академічного театру оперети глядачі побачили нове шоу театру та Олега Скрипки – «Зачаровані весною». Проект дуже символічний, адже вся країна знає хіт гурту «Воплі Відоплясова» – «Весна№.
Зі сцени театру прозвучало 24 твори: відомі пісні на музику і слова Олега Скрипки - «Доля», «Чіо Чіо Сан», «Танці», «Весна». Твір «Країна мрій», який виконали разом заслужена артистка України Ася Середа-Голдун та Олег Скрипка отримав бурхливі оплески зали. Вдалим цей вечір став і для юного співака Устима Скрипки, який сольно заспівав три твори – «Beliver», «Je veux», а пісню «O sole mio» виконав разом із батьком. Прозвучали, як популярна класика – неаполітанська пісня «O sole mio» (музика Е.ді Капуа, вірші Дж.Капурро), «Куплети Боні» з оперети І. Кальмана «Сільва»,
93
так світові хіти – «Besame mucho», «Сanzone da due soldi», «Fever», «Net me quitte pas», «La vie in rose», «Padam», «Prayer», «Formidable», «Malade», «The Sky Is a Neighborhood», «Beliver», «Je veux».
Для звукорежисера в даному концерті було важливим врахувати специфіку голосових даних рок-співака, академічного співу та дитячого голосу і створити гармонічне звучання естрадних хітів під супровід оркестру.
Олег Скрипка співав у супроводі оркестру оперети, склад якого налічував 50 музикантів. Шоу доповнили також 30 танцівників балету в номерах «Fever», «День народження», «Танці», «Formidable», «Je veux», «Весна», «Куплети Боні» та 10 артистів вокального ансамблю в номерах
«Доля», «Besame mucho», «Padam», «Чіо Чіо Сан», «Танці», «День народження», «Formidable», «The Sky Is a Neighborhood», «Beliver», «Je veux», «O sole mio», «Країна мрій», «Весна».
Для озвучення цього концерту були використані ручні радіо-мікрофони, радіо-мікрофони типу headset, інструментальні мікрофони для «визвучування» оркестру та окремих інструментів, стаціонарна акустична система театру K-array потужністю близько 12 кВт, 3 моніторні лінії, окремі монітори для деяких музикантів оркестру, персональні системи вушного індивідуального моніторингу, пульт DigiCo SD10.
Коцерт-шоу «Зачаровані весною» представляє собою концерт з елементами вистави, в якому брали участь співаки різних стилів, артисти хору, артисти балету та оркестр. Через все представлення проходить лейт-образ – «Муза митця», який створила заслужена артистка України Ася Середа-Голдун.
Олег Скрипка виступив і у ролі співака оперети, разом із балетом театру виконав куплети Боні з оперети І. Кальмана «Сільва» і, навіть танцював традиційний канкан.
Висновки. Звукорежисеру подібного проекту необхідно враховувати декілька специфічних параметрів озвучення. А саме: акустичні особливості приміщення та голосів; оркестрові звучання (живий оркестр та фонограми), репертуар та виконавську манеру співаків; добір звукотехнічного обладнання та апаратури.
Таран Василь, студент магістратури КНУКіМ
СТАНОВЛЕННЯ ПОТОКОВОГО І НЕПОТОКОВОГО ТЕЛЕБАЧЕННЯ
Підвищення ролі телекомунікацій у житті суспільства в цілому і кожного його члена зокрема, висуває нові вимоги до телекомунікаційних мережевих технологій, які мають забезпечувати стійкий доступ до інформації й постійно розширюватися переліком комунікаційних послуг, що пов’язані з обробкою збільшувальних обсягів користувачів медіа-ресурсу.
На сьогодні важливою ланкою розвитку комунікацій є потокові медіа (від. англ. Stream media)
– це «мультимедіа, що безперервно надходить до користувача від провайдера потокового мовлення» [1, с. 67]. Указане поняття прийнято застосовувати як до інформації, поширюваної через телекомунікації, так і до інформації, що спочатку поширювалася за допомогою потокового мовлення (наприклад, радіо, телебачення) або непотокового (наприклад, книги, відеокасети, аудіо CD). Термін «потокове мультимедіа» може застосовуватися до носіїв, відмінних від відео та аудіо, таких як закриті підписи під заголовком, тикер і текст у режимі реального часу, які вважаються «потоковим текстом».
Поняття інтернет-мовлення включає передачу по мережі Інтернет відеота аудіоінформації. Трансляція може здійснюватися в потоці, що є подібним до прямого ефіру в наземному, супутниковому і кабельному телебаченні.
Перші спроби відображення мультимедіа інформації на комп’ютерах почалися з’являтися в середині XX століття. Однак, прогрес у цій сфері був дуже малим, внаслідок високої вартості та обмежених можливостей комп’ютерів тих часів.
У сучасній науці розрізняють два види мультимедіа потоків: за запитом і живі. Потоки інформації, викликаної за запитом користувача, зберігаються на серверах тривалий період часу. Живі потоки доступні короткий період часу, наприклад, при передачі відео зі спортивних змагань.
94
Термін «streaming» уперше був використаний для стрічкових накопичувачів, вироблених Data Electronics Inc. «Потокове передавання» застосовано на початку 90-х років як кращий опис для відео за запитом, а пізніше пряме відео в мережах IP, насамперед, Starlight Networks для потокового відео та Real Networks для потокового аудіо.
Найбільше Інтернет-проектів в Україні розпочали свою діяльність наприкінці 2013 – у першій половині 2014 років. Це, в першу чергу, обумовлено зрослим суспільним інтересом до політичних подій, що відбувалися на Майдані Незалежності в Києві, а згодом на центральних площах майже всіх міст і містечок України. У цей час з’явилося кілька знакових громадсько-політичних Інтернетпроектів, знаних і успішних до сьогодні. Перш за все, це Hromadske.tv, Spilno.tv, Grom TV, Еспресо ТВ, UkrStream.tv та ін. Саме вони, використовуючи іноземні сервіси потокового відео та відеохостингу вели прямі трансляції з місць, де відбувалися найзнаковіші політичні дійства. Онлайнтранляції можуть вестися за допомогою багатьох сервісів. Таких, як TwitCam, Justin.TV, LiveStream, Qik, Ustream.TV, Smotri.com, LiveCast.com, Stickam.com та інші.
Свого часу «Forbes. Україна» виділив із-поміж сервісів для проведення прямих трансляцій ті, які є найпопулярнішими серед українських інтернет-телеканалів та ефірних мовників.
На перше місце вони поставили YouTube, наголосивши при цьому, що «найбільший у світі американський відеохостинг YouTube, що належить корпорації Google, все ще залишається головним «знаряддям» для творців відеоконтенту. Сервіс прямого ефіру, YouTube Live, було запущено відеохостингом у 2011 році. Спочатку ним могли скористатися тільки партнери компанії або обрані канали, що мали принаймні тисячу підписників. Однак, у серпні 2013 р. ліміт було знижено до ста осіб. А починаючи з грудня 2013-го можливість організувати «прямий ефір» отримали всі власники верифікованих акаунтів, незалежно від кількості підписників» [2].
Серед українських медіа-організацій, що працюють у мережі Інтернет через Youtube цілодобово працюють «5 канал», «Канал 24», «Еспресо TV», Hromadske.tv.
На другу позицію представники «Forbes. Україна» занесли Skype. На їхню думку, саме він «дозволяє користувачам Всесвітньої мережі спілкуватися дешево та без будь-яких перешкод. Саме тому кількість абонентів, які хоча б щомісяця використовують сервіс, активно зростає – і в 2013 році перевищила 300 мільйонів при майже мільярді зареєстрованих акаунтів. Перевага Skype перед іншими технічними рішеннями полягає в його доступності й поширеності» [Мандик П. ТОП-5: як Інтернет перетворив телебачення Forbes. Україна.], – констатували дослідники.
Під час Революції Гідності в Україні мас-медійними організаціями широко використовувався американський сервіс потокової передачі відео.
«Сервіс Ustream після реєстрації користувача, – вказується у публікації «Forbes. Україна», – дозволяє за наявності Wi-Fi або 3G транслювати в прямому ефірі відео з зовнішньої веб-камери або камери, вбудованої в смартфон, планшет або ноутбук. За чотири місяці існування некомерційного проекту UkrStream.tv витрати на забезпечення трансляцій з епіцентру подій на Майдані Незалежності та з інших «гарячих» точок склали приблизно $60 тис. Більшу частину – $40 тис. – покрили добровільні надходження з відкритих рахунків, розміщених на сайті компанії» [2].
В Україні через Ustream працюють такі Інтернет-медіа, як Hromadske.tv, Grom TV, Spilno.tv і
UkrStream.tv.
Має широке коло своїх прихильників і технологія IP-стрімінгу. Вона, зокрема, «передбачає потокове мовлення безпосередньо в Інтернет із веб-камери або камери в планшеті або смартфоні. З камери конвертується IP-потік, а потім через Інтернет-підключення (модем, WI-FI або мобільний Інтернет) цей потік доставляється в телецентр, де він конвертується з IP-потоку знову у відеосигнал, який і видається в ефір [2]. IP-стрімінг, до речі, залишається єдиним способом включення для українських телеканалів із території тимачсово окупованого Криму.
П’ятим у цьому топовому списку поставлений LiveU. Як повідомляється, «це не Інтернетсервіс, а компактне обладнання у формі коробки для організації прямого ефіру за допомогою стільникового зв’язку». Створений він у 2007 році спеціалістами ІТ-галузі з Ізраїлю. Уже з перших часів існування у проект багатомільйонні інвестиції вклали відразу кількох венчурних фондів. «Суть технології – передавання відео по декількох каналах зв’язку одночасно: сигнал із відеокамери потрапляє в пристрій LiveU і поділяється за спеціальним алгоритмом на декілька потоків. Якість
95
відео на виході дозволяє отримати зображення з високою роздільною здатністю FullHD» [2]. Наголошується також, що «технологія LiveU активно й успішно застосовується по всьому світу. Без LiveU в США не проходять церемонії Греммі, Еммі та Оскар». Цю технологію використовує кілька українських медій, найвідомішими із яких є «Радіо Свобода».
За популярністю на кінець 2017 року потокове відео майже зрівнялося з традиційним телебаченням. Зокрема кілька разів на тиждень 75 % респондентів дивляться потокове відео, а 77 %
– традиційне телебачення.
Отже, в цих умовах традиційне телебачення поступово здає свої позиції. Кількість споживачів «ефірних» каналів скорочується, поступаючись місцем потоковому виду телебачення інтегрованому в мережу Інтернет. У новій парадигмі телеперегляду на перше місце висуваються такі характеристики послуг, як персональний підбір контенту та інтерактивність, що відіграє сьогодні важливу роль у зв’язку із тотальною інформатизацією усіх сфер суспільної діяльності.
Література:
1.Гоян О. Я. Основи радіожурналістики і радіоменеджменту: підручник. 2-ге вид, допов. Київ :
Веселка, 2004. 120 с.
2.Мандик П. ТОП-5: як Інтернет перетворив телебачення. Forbes. Україна. URL: http://forbes.net.ua/ua/business/1369609-top-5-yak-internet-peretvoriv-telebachennya#5 (дата звернення: 01.10.2018).
Терентієва Ольга, студентка магістратури НАКККіМ
СТВОРЕННЯ СУЧАСНИХ УКРАЇНСЬКИХ ТЕЛЕПРОЕКТІВ
Кінематограф – дуже цікавий і в той же час не простий вид занять. Чимало зусиль і вмінь потрібно вкласти в підготовку і розведення на знімальному майданчику навіть однієї невеличкої сцени, яка на екрані кіноглядача буде тривати лише якісь 20-30 секунд. Відповідно до об’ємів телепроекту визначається і розмір затраченої роботи. Телевізійні проекти можуть бути як серійні так і одноразові. Розважальні програми, серіали, науково-пізнавальні програми, або ж шоу-програма записана однією серією, яка немає повторень. На сьогоднішній день таких проектів існує велика кількість, а вони різноманітні і можуть задовольнити потреби будь-якого глядача, тобто кожен може обрати щось своє для серця і душі.
Ми всі живемо у час інформаційних технологій, телебачення, інтернету і радіомовлення. Всі люди користуються засобами масової інформації і більшість людей споживає «телестрави», які готуються на «кухонному» столі продакшн компаній. Із моєї точки зору тема «Створення сучасних українських телепроектів» є досить актуальною на сьогодні. Але проблема в тому, що якість деяких створених проектів залишає бажати кращого. Річ не тільки в технічних характеристиках відеоматеріалу, а й в його наповненні. Багато чого в цьому питанні залежить не лише від замовника відеоматеріалу (хоча і від нього теж), а й від продакшн компанії, що його створює.
Процеc виробництва відео складається з великої кількості етaпiв, головні з яких: препродaкшн (підготовка до зйомки, включно з написaнням сценaрiю, пiдбором aкторiв, розводкою кадрів тa iн.), продaкшн (процес зйомки) i постпродaкшн (відеомонтaж, корекція по звуку, комп’ютернa графiкa i cпецефекти, кольорокорекцiя, титри тощо).
I. Препродакшн складається з:
1.Вибору продакшна. Обираючи продакшн потрібно врахувати професійний рівень компанії. На сайті компанії можна ознайомитися з роботами, а успішний продакшн рекламує свої ролики і уважно ставиться до власної репутації.
2.Передачі технічного завдання на підготовку відеоматеріалу.
3.Після детального аналізу інформації йде підготовка сценарію проекту.
Вартість телепроекту визначається в залежності від:
-кваліфікації задіяних фахівців: режисер, оператор иа ін., а також кількості персоналу;
-загальної кількості акторів, та їх професіоналізму – гонорари;
96
-кількісного показника знімальних майданчиків і роботи над їх підготовкою;
-вартості оренди та інших витрат.
4.Вибору копірайтера, створення сценарію і його затвердження замовником, продюсером та режисером проекту.
5.Розрахунку кошторису на виготовлення продукту. Підготовка плану роботи.
6.Підписання договору після затвердження кошторису.
7.Проведення розкадровки (розбивка майбутнього ролика по кадрам, тобто створення послідовності малюнків, що служить допоміжним засобом при створенні відео) та затвердження із замовником (робиться завжди перед початком зйомок).
8.Вибору режисера і затвердження кінцевої розкадровки.
II. Продакшн:
1.Передзнімальна підготовка. Основна частина такої підготовки припадає на: пошуки місць для зйомок (локейшн), кастинги (вибір серед кандидатів особи, яка найбільше відповідає творчому задуму режисера), виготовлення необхідних декорацій.
2.Період підготовки перед відеозйомкою на знімальному майданчику (від півгодини і більше) включає встановлення та перевірку обладнання, костюму, гриму, декорацій та світла.
3.Зйомка. Кількість камер в період зйомки може сягати від однієї до чотирьох. Якщо камер більше ніж одна, то в основному вони синхронізовані та працюють по одному тайм-коду. Вони встановлюються в різних положеннях і ракурсах для того, щоб зробити більшу кількість планів без розкадрування (на кранах та візках, рейках для динамічного показу і т. д.). Хід відеозйомки підконтрольний режисеру та оператору, що спостерігають процес за плейбеком (спеціальний монітор). Помічник режисера записує в монтажні листи номери карт та іншу технічну інформацію, яка необхідна на момент постпродакшну.
III. Постпродакшн:
1.Отримавши відзнятий, розкадрований матеріал, режисер монтажу створює з нього цілісну картину.
2.Для озвучки отриманого відео при необхідності запрошуються актори або диктори. Коли звук одразу пишеться в чистовому варіанті на знімальному майданчику, озвучення робити не потрібно.
Етап постпродакшн – це етап монтажу відзнятого матеріалу. Він є завершальним. При необхідності прибираються всі недосконалості відео на ПОСТ, звук тонується і пишеться авторська музика. На цьому робота завершується і замовник отримує свій готовий матеріал.
Підсумовуючи, можна стверджувати, що виробництво відеоматеріалів здійснюється для подальшого їх прокату на телебаченні. Щоб відеоматеріал потрапив на телеканал, він повинен відповідати його формату. Задачею також є охопити якомога більше контенту. Відповідно потрібно врахувати вимоги кожного бажаного каналу. Виготовлення відеоматеріалу, який має дуже малий бюджет, не завжди виправдане. Досить високою є конкуренція в шоу-бізнесі, а отже виживають лише роботи з найвищими рейтингами. Зі зростанням рівня технічних засобів і можливостей ростуть також і витрати на створення проектів, що стає серйозною перешкодою на шляху великої кількості митців з глибокою думкою, але без достатнього фінансування. На мою думку, шанс проявити себе має бути у кожного, навіть початківця, незалежно від фінансової спроможності.
Література:
1. Мистецтвознавство України. Зб. наук. пр. / Нац. акад. мистец. України. Київ : Муз. Україна, Вип. 5,
2005.
2. Поляков В.А., Романов А.А. Разработка и технологии производства рекламного продукта. Учеб. и практ. для академ. бакалавриата. Москва : Юрай, 2015, 502с.
97
Хлівнюк Вероніка, студентка магістратури НАКККіМ
ПОШУКИ СУЧАСНИХ РЕЖИСЕРСЬКИХ ЗАСОБІВ СЦЕНІЧНОЇ ВИРАЗНОСТІ
Важливість дослідження «технології» режисерської майстерності, виявлення її тенденцій та закономірностей особливо актуальні сьогодні, коли звільнення від політичних та ідеологічних установок зробило майже неосяжним поле творчих пошуків та експериментів.
Проблема пошуків нових режисерських засобів виразності стала предметом наукових зацікавлень таких дослідників як Н. Корнієнко, В. Заболотга, А. Липківська, Т. Уварова, В. Неволов, Г. Веселовська та ін.
Функції режисера в сучасному театрі надзвичайно різноманітні: він здійснює весь комплекс робіт щодо організації як творчого, так і технічного процесу підготовки вистави.
Процес роботи режисера умовно можна розділяти на три етапи. Перший етап – процес народження режисерського задуму, ідеї, що об’єднують акторів, художника, композитора та інших творців вистави. На другому етапі починається опанування акторами дією, середовищем, ритмом, темпом, паузами, мізансценою, тобто просторово-часовим континуумом вистави, йдуть пошуки жанру і стилю. На третьому етапі завершується композиційне перетворення виражальних режисерських елементів (події, дії, ритму, паузи, мізансцени тощо) в режисерське вирішення вистави як мистецької цілісності всіх її складових.
Важливими виражальними засобами режисури є мізансцена, атмосфера і темпоритм. Образнопластичне вирішення вистави – це одне з найважливіших завдань режисури, а мізансцена – один з найпотужніших виражальних засобів режисури. Наступним виражальним засобом режисури є культурно-психологічна атмосфера, тобто те знаково-символічне середовище, в якому живе акторський образ (звуки, шуми, ритми, характер освітлення, меблі, речі тощо). Атмосфера залежить від характеру подій, від місця і часу дії, водночас будучи причиною і наслідком цих подій. Такий виражальний засіб режисури, як темпоритм, вбирає в себе швидкість і частоту повторення сцен або подій в часі. Враховуючи, що ритм може бути зовнішнім (фізичним) і внутрішнім (психологічним), зрозуміло, що механічний ритм діє на наше внутрішнє життя, на наше відчуття і переживання. Так само як мізансцена і атмосфера, темпоритм сприяє реалізації авторського задуму. Тому одна з головних проблем режисури – знаходження правильного ритму дії. Кожен епізод має будуватися на власній ритміці, але необхідно, щоб вона логічно влилася в загальний ритм видовища.
В епоху постмодерну відбувається заперечення традицій попереднього мистецтва, зміна критеріїв художності, тривають дискусії про якість образного ладу мистецтва, про роль художньої творчості в духовному житті людини. “Мова театру серйозно змінюється, – вважає Н. Корнієнко, – і розглянути цей процес через старі пристосування і старий інструментар рішуче неможливо. Сьогодні театр у своїх кращих пошукових рішеннях стоїть «ближче до інтелектуальної прози і поезії, до авнгардистської музики» (виділення – Н. Корнієнко) [1, с. 351].
Характерною ознакою сучасного театру є вільна інтерпретація режисерами авторських текстів, які скорочуються, замінюються іншими формами сценічної виразності. Нерідко такі дії кардинально змінюють авторський задум, перетворюючи його на задум режисера. Важко не погодитись з тими науковцями, які вважають, що “авторський задум є умовами гри, які не можна змінювати, є непорушним законом, мінімальною вимогою до образності. Захоплення […] індивідуальністю актора чи режисера призводить до невірного крену у створенні сценічних образів” [2, с. 225].
Режисурі культурно-дозвіллєвих програм притаманні специфічні засоби художньої виразності. Загальномистецький, естетичний закон усіх видовищних видів мистецтва свідчить: робота органів чуття буде тим інтенсивнішою, чим більше різноманітно організованої інформації надходитиме до глядача одночасно. Цей закон змушує режисера використати усі наявні засоби художньої виразності, а саме: образне слово; музику; шумові і фонові матеріали; фото-, кіно- і відеоматеріали; театральну, хореографічну, пластичну дію; світлові ефекти. Загалом йдеться про принцип цілісності через різноманіття. Єдність слова, музики, світла і кольору, мізансцен повинно створювати аудіовізуальну гармонію, що розкриває художній образ програми.
Провідними виражальними засобами, що створюють особливу мову театралізації всіляких форм культурно-дозвіллєвих програм, є символ, метафора, алегорія.
98
Символ може трактуватися багатозначно, а деколи двозначно. Багатозначність символічного образу обумовлена тим, що він може бути застосований до різних аспектів буття.
У основу метафоризації може бути покладена схожість найрізноманітніших ознак предметів: кольору, форми, об’єму, призначення, положення у просторі та часі тощо. Спостережливе око митця знаходить спільні риси майже у всьому. Несподіваність таких зіставлень додає метафорі особливу виразність. Для режисера культурно-дозвіллєвих програм метафора цінна тим, що використовується як засіб побудови сценічних образів. Сценографія і декораційне оформлення повинні в образносимволічній, метафоричній формі відбивати авторську ідею в усій повноті емоційного і інтелектуального змісту, а також створювати атмосферу культурно-дозвіллєвої програми. Всяка метафора розрахована на небуквальне сприйняття і вимагає від глядача уміння зрозуміти і відчути образно-емоційний ефект, побачити другий план метафори, приховане порівняння, заставляє працювати уяву глядача.
Важливе місце в режисерському мистецтві театралізації належить алегорії. На відміну від багатозначності символу сенс алегорії характеризується однозначною визначеністю і розкривається не безпосередньо в художньому образі, а лише як тлумачення явних або прихованих натяків і вказівок, що містяться в образі. Алегорія завжди грала помітну роль в режисурі театралізованих форм дозвіллєвих програм, оскільки передбачає двоплановість. Перший план – це художній образ, другий план – завжди іносказання, що визначається знанням ситуації, історичної обстановки, асоціативністю. Отже, символ, метафора і алегорія можуть використовуватися у вирішенні кожного епізоду дозвіллєвої програми, в кульмінації всієї програми і, безперечно, в її сценографії.
Режисура культурно-дозвіллєвих програм використовує, зокрема такий прийом як парадоксальність в трактуванні епізоду або образу. Використання парадоксальності дає можливість аудиторії культурно-дозвіллєвої програми побачити звичний, на перший погляд, матеріал в несподіваному, іноді парадоксальному ракурсі і осмислити факт або явище на якісно новому рівні.
Отже, палітра режисерських засобів сценічної виразності досить різноманітна. До того ж і режисура драматичного театру, і режисура культурно-дозвіллєвих програм мають притаманні лише їм специфічні засоби художньої виразності.
Література:
1.Корнієнко Н. Пошуковий театр: 1980-1990 роки // Український театр ХХ століття / Редкол. : Н. Корнієнко та ін. Київ : ЛДЛ, 2003. 512 с.
2.Наконечна О. В. Детермінанти створення і втілення сценічного образу в театральному мистецтві:
Монографія. Одеса : Астропринт, 2006. 248 с.
Хоролець Олександр, студент магістратури НАКККіМ
ЕВОЛЮЦІЯ МУЗИЧНО-ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ
В результаті аналізу історичної ретроспективи вітчизняної і зарубіжної звукорежисури сфери художньої творчості, визначена періодизація еволюційних шляхів становлення, формування і розвитку музично-інформаційних технологій. Умовно, можна їх можна розділити на три базових етапи: 20-40 рр. ХХ ст.; 50-70 рр. ХХ ст; 80 роки – донині.
Перший етап (20-40 рр. ХХ ст.) характеризується появою перших технічних засобів для обробки звуку (мікрофонів, гучномовців, підсилювачів та ін.), розробкою і впровадженням механічного, оптичного та оптико-механічного методів запису, які уможливили вирішення творчих завдань, передовсім у звуковому супроводі кінофільмів, а також в грамзапису і на радіо.
Другий етап (50-70 рр. ХХст.) позначений впровадженням магнітного звукозапису, стереофонії, нових видів техніки (магнітофонів, мікшерних пультів, пристроїв електроакустичної обробки звукового сигналу) і нових технологій на їх основі, що дозволило підняти звукозапис до рівня технічного мистецтва.
Третій етап (80 рр. ХХ ст. – по наш час) характеризується появою цифрового звукозапису, багатоканальних систем просторової звукопередачі, цифрових, комп’ютерних технологій, котрі забезпечили перехід до вирішення принципово нових творчих завдань створення тривимірного звукового простору.
99
Виявлені методом порівняльно-історичного аналізу закономірності в еволюції технологій дозволяють стверджувати, що період 20-40х рр. можна вважати першим станом становлення звукорежисури, як творчої професії, котра використовує в якості засобів художньої виразності технологію звукозапису. Можна також стверджувати, що напрацьовані технологічні методи і прийоми створення монозаписів заклали фундамент для подальшого розвитку мистецтва звукозапису.
Зрозвитком магнітного запису було введено суттєву зміну у технологію роботи звукорежисера, що дозволило радикально покращити параметри звучання фонограм. З’явилась можливість монтажу і перезапису фонограм, що уможливило уникнення недоліків оптичної технології, а також – нові технології вписування і послідовного – запису методом накладання.
Багатоканальний запис з наступним зведенням відкрив додаткові можливості обробки фонограми, особливо для запису музики. Використання компресорів дозволило зробити звучання фонограм більш цільним і насиченим, а застосування штучної реверберації дозволило збагатити звучання природних джерел.
Принциповим кроком у розвитку технології звукорежисури стала також розробка і впровадження стереофонічного запису; відтворення звуку, що історично змінило методи роботи з мікрофонами. З’явився полі-мікрофонний запис з наступною обробкою отриманих сигналів на мікшерному пульті. Всі ці процеси значно розширили можливості звукорежисера, суттєво збагатили його технічну палітру, надавши нові можливості по формуванню звукового образу записуваного твору мистецтва.
Використання аналогового устаткування цього періоду, величезний досвід і майстерність звукорежисерів дозволили відпрацювати нові методи і прийоми звукозапису і створити величезну кількість записів музичних творів різних стилів і жанрів. Саме в цей період відбувається процес трансформації технології звукозапису в процес художньої творчості, яка відноситься до галузі технічних мистецтв зі своїми специфічними засобами художньої виразності.
Зпоявою сучасних багатоканальних звукових технологій просторової звукопередачі стало можливим помістити реципієнта в будь-яку точку всередині концертної зали, або зробити учасником подій, які відбуваються на кіноекрані, що розширив свої кордони і захопив глядацьку залу, оснащену новими системами відтворення Dolby Surround.
Дані етапи – принципово нові в історії звукорежисури, яка пройшла шлях від перших експериментів в галузі звукозапису на технічно недосконалому обладнанні до створення звукового і звукозорового образу творів мистецтва з використанням усього спектру можливостей цифрової техніки і сучасних комп’ютерних технологій. Можна констатувати як факт, що поява нових технологій завжди призводила до розширення і збагачення виражальної мови звукорежисури. У свою чергу, необхідність у появі нових засобів художньої виразності у творчості звукорежисера стимулювала створення і вдосконалення нової звукозаписуючої та звуковідтворюючої техніки.
Література:
1. И.Алдошиша, Рой Приттс. Музыкальная акустика: учебник. Санкт-Петербург: Композитор - СанктПетербург. 2006. 720 с.: ил.
2.Эволюция информационных технологий.URL:https://studopedia.su/10_142869_evolyutsiya- informatsionnih-tehnologiy.html (дата обращения: сентябрь 2018).
Шапошнікова Надія, студентка магістратури НАКККіМ
ТЕОРЕТИЧНІ ПЕРЕДУМОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ СУЧАСНОГО ТЕАТРАЛЬНОГО МИСТЕЦТВА
Театр – соціокультурний феномен, дослідження якого пов’язано з диференціацією змістовних структур, вписаних в певний соціокультурний контекст у вигляді координат простору та часу сучасної провінційної культури.
Розгляд соціокультурних аспектів театрального мистецтва можливий в зв’язку з певними напрямками евристичної, інакше, системно-інтегральної антропології. Такими, зокрема, як антропологія життєвого світу, яка вивчає специфіку способу життя, прояви різних життєвих стилів;
100