Культура і мистецтво 2018

Також слід згадати фестиваль сучасної музики «Rock en Seine» у Франції, який проходить з 2003 року і з тих пір його масштаби не перестають рости, а кількість відвідувачів просто вражає – близько 120 тисяч осіб.

Між тим, австрійський «Donauinselfest» вважається найбільшим музичним фестивалем Європи під відкритим небом. Мабуть, через те, що він безкоштовний і у 2015 році організатори встановили рекорд з кількості відвідувачів. Так, за 3 дні в одній локації було зібрано 3,3 млн відвідувачів і це досягнення було зафіксоване у Книзі рекордів Гіннеса [7].

Найбільшим американським фестивалем вважається Summerfest. Він об’єднує чи не усі стилі музики від поп до рок, від кантрі до електронної музики. Протягом 11 днів на майданчиках цього фестивалю виступають найвідоміші у всьому світі виконавці і захід відвідує понад 900 тисяч меломанів.

Отже, в Україні розвиток фестивальної діяльності все ж таки поступається закордонному. Адже, масштабність деяких світових музичних фестивалів просто вражає. Проте, наша країна має значний потенціал для піднесення фестивальної діяльності на вищий міжнародний рівень і завдяки цьому залучити ще більшу кількість іноземних туристів.

Література:

1.Рингис Анастасия Лилия Млинарич: Фестиваль – это телескоп, в который видно глобальный мир. URL: https://life.pravda.com.ua/culture/2015/08/25/199096/ (дата звернення: 28.08.2018).

2.Веб-сайт «Естетика у сучасному світі». Сучасна українська музика та її потенціал. URL: http://estetica.etica.in.ua/suchasna-ukrayinska-muzika-ta-yiyi-potentsial/ (дата звернення: 28.08.2018).

3.Веб-сайт «Фестиваль «Червона рута». URL: http://rutafest.art/index/chervona_ruta_jak_kulturnij_ fenomen/ 0-7 (дата звернення: 28.08.2018).

4.Веб-сайт «Zahidfest». URL:https://zaxidfest.com (дата звернення: 08.09.2018).

5.Веб-сайт «Atlas Weekend». URL: https://atlasweekend.com (дата звернення: 18.09.2018).

6.Найкращі світові фестивалі. URL: https://tripmydream.ua/blog/sobytiya/kraschi-svitovi-festivali- minylogo-lita-i-majbytnogi-oseni (дата звернення: 23.08.2018).

7.ТОП-10 популярних музичних фестивалів Європи. URL: http://travelyourway.com.ua/ua/blog/top-10- samyh-populjarnyh-muzykalnyh-festivalej-evropy/ (дата звернення: 22.08.2018).

Моісеєва Аліна, студентка магістратури НАКККіМ

ТЕМАТИЗАЦІЯ ПОНЯТТЯ «БРЕНД» У НАУКОВО-ПРАКТИЧНОМУ ДИСКУРСІ

Більша частина населення світу сприймає дефініцію «бренд» як категорію моди, торговельних марок. Душа споживача вже не розгублюється серед різноманіття брендів, бо вона серед них живе. Насправді поняття є ширшим, комплексним і міждисциплінарним явищем. Основні підходи до вивчення використовують представники таких наук, як економіка, політологія, менеджмент, маркетинг, іміджелогія, культурологія та ін.

Термін «бренд» в українську мову прийшов шляхом запозичення з англійської. Слово має доволі широкий спектр значень до яких відносимо не лише товарний знак, назву фірми, клас, сорт (ґатунок), а ще й опік, тавро [3]. Шляхом випаювання певних символів, позначали(клеймували)свою худобу у Стародавньому Єгипті і рабів та гладіаторів у Стародавньому Римі. Ремісники ж робили відтиски на цеглинах, глиняних, кованих виробах, таким чином підтверджуючи походження й якість даного виробу. На сьогодні не досягнуто єдності в походженні даного терміну, деякі вчені приписують йому скандинавські витоки.

Досі науковці в сфері економіки, маркетингу, політології не дійшли принципової згоди щодо визначення поняття «бренд». Різниця, головним чином, полягає у трактуванні одними дослідниками бренду як товару, а іншими – як уявлення про товар у свідомості потенційного споживача.

Відомий маркетолог Ф. Котлер визначає, що «бренд» – це обов’язок продавця надати таку послугу покупцеві, яку він отримує щоразу коли купує її. Зі сталими наборами переваг на ринку [2]. У маркетингу цей термін включає в себе всю інформацію, яка упізнається відразу, є доступною та включає в себе не лише назву та логотип, а й образ та репутацію в очах громадськості.

241

На думку Американської маркетингової асоціації (АМА), бренд як продукт брендингу – це «назва, слово, дизайнерське рішення або їх комбінація з метою позначення товарів і послуг конкретного продавця або групи продавців для відмінності їх від конкурентів».

Правознавці трактують поняття як складний засіб вираження індивідуальності учасників товарно-ринкових відносин. Основу ж складає інтелектуальне право власності, що проявляється у візуальній, смаковій та тактильній формах. В сукупності відображає образ виробника у свідомості споживача.

В полі науки культурології проблематика бренду є новою. Між культурою та брендом існує тісний взаємозв’язок. Для цільової групи бренд будь-якої території є символом країни чи міста. Оскільки кожна географічна зона володіє власною унікальною культурою, то й бренд, будучи частиною культури певного місця, одночасно стає своєрідним її транслятором, за рахунок чого проявляється культурна складова його впливу на споживача. Першими кроками у спробі наукового осмислення цієї теми стали такі дисертаційні роботи, як, наприклад, «Бренди у системі культури» О. Маркіної, «Культурологічна системогенетика бренду» Н. Шабалова, а також «Символічна сутність бренду у сучасній культурі» Ю. Запесоцького. Бренд закономірно стає об’єктом вивчення культурології, водночас культурологічна специфіка сфери дії бренду перегукується з ракурсами розгляду бренду іншими науками, але не розчиняється в них і створює окреме дослідницьке поле. Питанням національного бренду займаються такі вітчизняні вчені як І. Бураківський, Т. Завгородня, В. Мірошниченко, Г. Полішко, А. Старостіна. Дослідниця О. Копієвська в своїх наукових доробках звертається до вивчення основних складових бренду держави, а саме культурний ландшафт і архітектоніка. Осанні на думку вченої мають беззаперечний вплив на формування національного іміджу (бренду) держави до культуротворчого потенціалу регіону, міста [1, 138].

З огляду на постійне оновлення інформації довкола терміну та вивчення іншими науками, питання типологізації поняття «бренд» актуальне і потребує подальших досліджень.

Література:

1.Копієвська О. Р. Трансформаційні процеси в культурних практиках України: глобальний, глокальний контекст та локальні особливості (кінець ХХ – початок ХХІ ст.): дис.… д-ра культурології: 26.00.06. К., 2018. 487 с.

2.Котлер Ф. Маркетинг менеджмент. Экспресс-курс. / пер. с англ.; под ред. С. Г. Божук. СПб. : Питер, 2006. 464 с.

3.Collins dictionary. URL: https://www.collinsdictionary.com/dictionary/english (viewed on November 26, 2018)

Мончак Юлія, студентка магістратури НАКККіМ

ТУРИСТИЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ВІННИЧЧИНИ В СИСТЕМІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СОЦІОКУЛЬТУРНИХ ПОТРЕБ МОЛОДІ

Зміна соціальної та економічної ситуації на сучасному етапі розвитку Вінниччини та властивої їй культури зумовлює потребу формування соціально активної особистості, яка володіє цілісним світоглядом, адаптивними здібностями, що забезпечує продуктивність її соціокультурної діяльності. Ці вимоги, а також швидкоплинність сучасної культури, актуалізує питання про пошук сенсозначущих орієнтацій людини, які перебувають поза межами суто утилітарних потреб та інтересів. При цьому, означені орієнтири покликані вирішувати двоєдине завдання: з одного боку, вони мають допомогти зберегти те найкраще, що вже накопичено культурою, а з іншого, забезпечити подальший розвиток цієї культури на основі розуміння й толерантного ставлення як до представників свого регіону, так і інших мешканців держави.

Як стверджує М.Каган: «значення розрізнення-зчеплення понять «соціальний» і «культурний» у проекції на саму людину допомагає усвідомити, що її сутність не чисто природна (біологічна), а тристороння, біо-соціо-культурна» [1, 110].

У працях провідних вчених сучасності, таких як: В. Горбик, С. Горський, Т. Дворова, О. Дорошко, А. Ємченко, В. Євдокименко, А. Зайцева, В. Зінченко, А. Козицький, О.Копієвської, Н. Крачило, О. Лугова, М. Лукашевич, Я. Луцький, та інших часто можна зустріти підняття питання щодо ставлення соціокультурних цінностей сучасної молоді та їх зв'язок з туристичним, культурним

242

та економічним життям регіону. Серед науковців, зокрема О.Р. Копієвською, актуалізується питання про важливість і виняткову роль культурного ландшафту, якій має в його сучасному розуміння значний культуроворчий потенціал [2, 3].

Важливу роль у процесі формування соціокультурного світогляду сучасної молоді на Вінниччині належить туристичній галузі, адже саме туристична галузь являється надзвичайно важливим соціокультурним феноменом сучасності. Вона тісно пов’язана з розвитком суспільства, підпорядковується його законам та через свої функції впливає на життєдіяльність суспільства. На початку ХХІ століття туризм став невід’ємною складовою економічного, політичного та соціокультурного життя Вінниччини.

Вінниччина являє собою унікальний комплекс історичних, культурних та природних пам’яток і має значні рекреаційні можливості, що сформувалися завдяки географічному положенню та її історичному розвитку. Тому вона має реальні перспективи розвитку туристичної галузі, завдяки чому повинна зайняти достойне місце серед туристичних лідерів. Окрім іншого визначні туристичні пам’ятки «це джерело генеалогічної, біографічної та автобіографічної інформації першочергової вартості»[5, 3]. Вони мають величезний вплив на розвиток соціокультурних потреб молоді.

Важко переоцінити вплив туристичних об’єктів на виховання та навчання молоді. Туристично-культурні об’єкти, музеї, наприклад, Національний музей-садиба М. І. Пирогова є навчальною базою Вінницького національного медичного університету: тут проводяться заняття з історії медицини, засідання студентських наукових гуртків [6, 4] садиба фон Мекк у Браїлові, де зараз знаходиться музей П.Чайковського та Браїлівський професійний ліцей.

Процес засвоєння історично-культурних цінностей проходить через знайомство з різноманітними текстами, звичаями, нормами поведінки. При взаємодії з усім цим особистість, проходячи шлях формування члена даного суспільства, приймає цінності, які зафіксовані в культурі.

Громадськість, у тому числі і молодь регіону має величезний вплив на розвиток туристичної сфери. Наприклад, у 2007 році з метою популяризації нових туристичних маршрутів по Східному Поділлю проведено конкурс «Сім чудес Вінниччини» і відзначено найяскравіші шедеври вінницького краю, створені природою та працею і натхненням людини[7, 4].

Туристичний потенціал – лише один аспект масштабного процесу соціокультурних змін у суспільстві. Туристична галузь набуває все більшого значення для розвитку економіки та соціальної сфери у Вінницькій області. Область має багатий туристичний потенціал: особливості географічного положення та рельєфу, сприятливий клімат, багатство флори і фауни, якісні мінеральні та прісні підземні води, санаторно-курортне лікування (курорт державного значення Хмільник та Немирів), сплави річковими порогами Південного Бугу [8, 68-69], історико-культурний та туристичнорекреаційний потенціал, достатні людські ресурси, розвинуту мережу транспортного сполучення, можливість авіасполучення (функціонують авіарейси на Київ, Варшаву, Тель-Авів, Анталію та Шарм-Ель-Шейх).

Вобласті на державному обліку перебуває 4307 пам’яток культурної спадщини: 1739 – археології, 1893 – історії, 526 – містобудування та архітектури, 101 – монументального мистецтва, 47

–садово-паркового мистецтва, 1 – ландшафтна.

Впроцесі становлення соціокультурних цінностей сучасної молоді Вінниччини важливим процесом є збереження культурної спадщини, сприяння розвитку культури і мистецтва регіону та створення належних умов для розвитку туристичного потенціалу. З цією метою здійснюються та впроваджуються ряд наступних заходів:

проводяться державні, міжрегіональні, обласні та місцеві заходів аматорського мистецтва;

популяризуються музейні цінності планується видання двомовного альбому до 100-річчя Вінницького обласного краєзнавчого музею;

готуються нові кваліфіковані кадри галузі на базі обласних навчальних закладів у сфері культури;

відбувається розвиток туристичної інфраструктури, розроблюються та впроваджуються нові туристичні маршрути з урахуванням історико-краєзнавчої, літературно-мистецтвознавчої, історико-етнічної та іншої тематики з метою зростання туристичних потоків та розвитку внутрішнього туризму;

243

відбувається пристосування туристичних об’єктів для організації відвідування осіб з інвалідністю;

проводяться екскурсії для малозабезпечених верств населення, дітей-сиріт та молоді з обмеженими функціональними можливостями;

проводяться навчальні заходи в районах області для осіб, які бажають розвивати сільський зелений, гастрономічний туризм (проект «Гастро-гід Вінниччина») із залученням відповідних фахівців та експертів;

організовуються регіональні виставки, конференції, фестивалі, традиційні святі та інші заходи;

відбувається презентація туристичного потенціалу області на вітчизняних та закордонних спеціалізованих конференціях, форумах, семінарах, виставках та ярмарках.

Таким чином, впровадження вищезазначених заходів дозволяє підвищити загальнонаціональну культурну консолідацію суспільства, сформувати цілісний культурно-інформаційний простір, інтегрувати заклади культури області у світовий культурний простір, популяризувати розвиток народних художніх промислів, підвищити інвестиційну привабливість Вінницької області, збільшити кількість робочих місць, створених у туристично-рекреаційній галузі та суміжних сферах діяльності. Так, розвиток та становлення туристичної галузі Вінниччини прямо пропорційно впливає на розвиток та становлення молодої особистості, формування її цінностей, світогляду, творчого та розумового потенціалу.

Література:

1.Каган М. С. Философия культуры. СПб. : Петрополис, 1996. 416 с.

2.Копієвська О. Р. Трансформаційні процеси в культурних практиках України: глобальний,

глокальний контекст та локальні особливості (кінець ХХ – початок ХХІ ст.): дис.… д-ра культурології : 26.00.06. К., 2018. 487 с.

3.Копиевская О. Р. Формы бытия культурного ландшафта // Вестник Санкт-Петербургского государственного университета культуры и искусств. 2014. № 1 (18). С. 18–22.

4.Корсун И. В., Харченко С. Я. Организация свободного времени школьников. Луганськ : ЛГПИ,

1988. 77 с.

5.Вінниця у спогадах / упоряд. В. Колесник. Кіровоград : Імекс-ЛТД, 2013. Т. 1. 720 с.

6.Національний музей-садиба М. І. Пирогова: фотоальбом / шеф-ред. В. Гораш. Вінниця:

Інформаційно-рекламне агентство «ВіГор» та РА Багіра», 2011. 96 с.

7.Сім чудес Вінниччини: Альбом / Вінниц. обл. краєзн. музей; [відповідальна за випуск К. Висоцька]. Вінниця, 2011. 80 с.; іл.

8.Вінниччина туристична: Альбом / Вінниц. обл. краєзн. музей; [відповідальна за випуск К. Висоцька]. Вінниця : ТОВ «Нілан-ЛТД», 2014. 80 с.; іл.

Москаленко Алла, студентка магістратури НАКККіМ

ВИХОВНИЙ АСПЕКТ СУЧАСНОГО ІВЕНТУ

Ще з давніх давен в традиціях українського народу існувало таке явище як спільне святкування релігійних та обрядових свят, на яких виховувалось підростаюче покоління українців. З часом заходи ставали все більш вишуканим і складнішими. З'явилися загальноміські та державні свята, стали проводитися коронації, масштабні релігійні дійства, що охоплюють цілі континенти, тощо. Життя простих людей теж не обходиться без заходів: ми святкуємо дні народження і весілля, влаштовуємо річниці і ювілеї [1].

Еvent-гуру Джо Голдблатт зазначає: історія індустрії event-менеджменту сягає глибокої давнини. Спеціальні події існували завжди, адже люди збиралися разом, щоб відсвяткувати збір врожаю або посіву. Людство протягом усієї його історії супроводжували різні церемонії і ритуали, присвячені важливим подіям – народженню, досягненню статевої зрілості, одруженню, смерті. З формальної точки зору індустрія народилася в 1800-х роках, коли почався продаж квитків на професійні спортивні заходи, і пізніше поступово трансформувалася. Вважається, що професія сформувалася в 1950-х роках, а почалося все з відкриття в 1955-му році Діснейленду [2].

244

В Україні івент-менеджмент знаходиться на стадії активного розвитку. Наша країна має багатий історико-культурний, природний, творчий потенціал для розвитку саме цього виду відпочинку. Етнічна українська музика, традиції, фольклор, казки, легенди є базою для розвитку заходів, що будуть розвивати українську культуру, активізувати родову пам'ять та демонструвати колорит нації [3].

У дослівному перекладі з англійської мови івент – це розважальна або рекламна вистава, здійснювана на театральній сцені, кіноабо телеекрані, на спортивній або цирковій арені з використанням різного роду сюжетних ходів, образотворчих прийомів, світлової техніки, комп'ютерної графіки, і.т.п. Проте поняття івент включає в себе передусім смислові відтінки сприятливого випадку, виняткової події, найбільш ймовірного бажаного результату заходу. Звісно коли йде мова про отримання намічених результатів у вихованні, то «випадковість» має бути запланованою.

Нині суспільство здійснює важкий перехід від тоталітарної системи до культури нового демократичного устрою за характером. Складна економічна та політична ситуація в країні супроводжується такими явищами, як різке матеріальне розшарування громадян, зростання злочинності, знецінення людського життя. Знижується роль моральних норм і критеріїв, відбувається ломка моральних цінностей, що склалися. Виникає необхідність рішення цілого ряду проблем у виховній роботі з молоддю:

-зниження загального рівня вченості і вихованості молоді;

-відокремлення підростаючого покоління від історичних і національних цінностей завдяки радикальним змінам ціннісних орієнтацій;

-байдужість відношення сучасної молоді до традицій патріотизму, що є слідством його без дієвості;

-негативне ставлення молоді до суспільно корисної діяльності, організація якої вимагає особливої роз'яснювальної роботи, тому що нові форми праці і оплати сформували уявлення про те, що працювати людина повинна тільки за матеріальну винагороду;

-набуття загрозливого розмаху наркоманії, алкоголізму і як наслідок, аморальна і асоціальна поведінка [4].

Таким чином, рішення проблем виховання дуже актуальна і непросте завдання, яке потребує нових ідей, форм та технологій, що дозволяють зрозуміти підростаюче покоління. У педагогіці активно досліджувався процес виховання молоді Г. Авер’янова, Є. Бондаревська, Н. Болдирев, Б. Вульфов,

Т. Дем’янчук, Р. Кнушевицька, Я. Колібабюк, О. Hомановський, Н. Селівестрова та ін.

Ряд важливих висновків про визначальну роль виховання у формуванні особистості містять дослідження О. Бодальова, В. Зеньковського, О. Ковальова, О. Леонтьєва, А. Мудрика, А. Петровського та ін.

Значну увагу сучасному івент-менеджменту і івент-маркетингу приділено в працях Ю. Бичун, С. Герасимова, Н. Пономарьова, Т. Примак, С. Слупського, О. Ткачук, Г. Тульчинского, П. Шагайди та ін.

Виховання – процес формування, розвитку особистості, який включає у себе як цілеспрямований вплив ззовні, так і самовиховання. Виховання – організований процес, у ході якого здійснюється цілеспрямований вплив на людину із метою розвитку духовного світу, формування певних якостей.

Мета виховання – розвиток, актуалізація духовності особистості, її соціальної, професійної, комунікативної та інших компетентностей на основі само творчості (самопізнання, самовизначення, самовиховання, самовдосконалення, самоактуалізації) особистості.

На нашу думку, для проведення івенів з активною виховною направленістю для організатора вкрай важливо визначити цілі та завдання.

«Виховними» івентами або подіями є заходи які реалізують визначені виховні цілі, мають відповідний план проведення зі зазначенням цільової аудиторії, визначену форму та програму заходу, попередній розрахунок бюджетних та наявних ресурси для проведення, їхній зміст, методи проведення, форми взаємодії учасників, а також результат мають мати повністю або частково виховний характер. Для кращого отримання соціального ефекту важливо звернути увагу на співпрацю зі ЗМІ та залучити рекламу.

245

Проведення заходу є цілим комплексом підготовчих робіт, що вимагає професіоналізму, гнучкості у прийнятті рішень, вміння прогнозувати і передбачати непередбачені обставини і швидко орієнтуватися у нових умовах [6].

В сучасному житті існують різні підходи до класифікації івентів. Ознаки класифікації:

-за характером самої події (ділове, розважальне, team - building),

-залежно від персони замовника (державне, корпоративне, приватне),

-за місцем проведення (приміський відпочинок, свята на відкритих і на закритих майданчиках) та інші.

Широкий спектр виховних івентів мають різноманітні форми які можливо класифікувати за безліччю критеріїв таких як, вид (характер, спосіб проведення), масштаби та ціль.

За класифікацією Н. Е. Щурковой заходи розрізняються: 1. за видами діяльності; 2. за засобами діяльності;

3. за простором діяльності;

4. за предметним результатом (ціліями діяльності);

5. за об'єктом діяльності;

6. за змістом взаємодії.

Подібна класифікація допоможе вибрати форму заходу що максимально відповідає задуму, особливостям аудиторії і власним професійним умінням. Знання класифікації різноманітних заходів може стати у пригоді під час створення цікавої форми діяльності, при пошуку елементу новизни у виховній роботі [4].

На нашу думку, Еvent-менеджмент є одним із найбільш істотних інструментів який спрямований на отримання не одноразового ефекту, а довготривалого процесу у формуванні виховного ефекту на підростаюче покоління [3].

Література:

1.Сондер М. Ивент-менеджмент: организация развлекательных мероприятий. Техники, идеи, стратегии, методы / [пер. с англ. Д.В. Скворцова]; под общ. ред. Стрижак. М. : Вершина, 2006. 544 с.

2. Шпіц К. Інтерв’ю з Джо Голдблатом. URL : http://www.franzlefort.ru/pub_eventmanagement (дата звернення : 08.09.2018).

3.Радіонова О. М. Конспект лекцій з курсу «Івент-технології»/ О. М. Радіонова; Харків. нац. ун-т міськ. госп-ва ім. О. М. Бекетова. Харків : ХНУМГ ім. О. М. Бекетова, 2015. 12 с.

4.Сумина Т. Г. Теория и методика воспитательной работы :курс лекций. Екатеринбург : Изд-во Рос. гос. проф.-пед. ун-та, 2010. 10 с.

5.Смирнов И. П., Ткаченко Е. В. Новый принцип воспитания: ориентация на интересы молодежи.

Екатеринбург : Сократ, 2005. 184 с.

6. Карпюк О. А., Сингаєвська А. Eventменеджмент ресторанного бізнесу України як інструмент маркетінгових комунікацій. URL : http://eprints.zu.edu.ua/25080/1/selection%20%281%29.pdf (дата звернення:

04.09.2018).

Надоленко Валерій, студент курсу магістратури НАКККіМ

ІМІДЖ У СИСТЕМІ ФАКТОРІВ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ

Успіх будь-якої організації залежить від багатьох факторів, і одним з важливих аспектів загального сприйняття й оцінки компанії є враження, тому сучасні підприємства впритул зіштовхуються із необхідністю формування та розвитку свого позитивного іміджу, який є важливим фактором конкурентоспроможності організації.

У сучасній системі ринкових відносин життя компанії визначається не тільки тим, що та як вона робить, але й тим, що про неї думають інші люди. Саме тому створення «обличчя» фірми завжди було однією з найважливіших турбот бізнесменів усього світу – прагнення до престижу в діловому світі, популярності у споживача, репутації серед партнерів та клієнтів, авторитетності в

246

очах власних працівників. Адже те, що думають люди про фірму, багато в чому визначає її конкурентоспроможність.

Імідж – це враження, котре компанія справляє на людей, яке фіксується в їх свідомості у вигляді більш-менш розгорнутих емоційно забарвлених думок або суджень про неї. Оскільки імідж підприємства формується у свідомості споживачів, які вибирають товар або послугу з найбільш конкурентоспроможними характеристиками, він може розглядатися як основа підвищення конкурентоспроможності [1, с.23].

Конкурентоспроможність підприємства – це комплексна порівняльна його характеристика, що відображає ступінь переваги сукупності показників оцінки діяльності підприємства, котрі визначають його успіх на певному ринку за певний проміжок часу щодо сукупності показників підприємств-конкурентів [2, с.60].

Важливою умовою є й те, що імідж компанії повинен розроблятися відповідно до існуючого етапу розвитку суспільства, в якому дана компанія існує. Це передбачає те, що стратегія розробки іміджу повинна бути орієнтована на існуючі цінності і домагання суспільства. Більш того, сам план формування іміджу повинен дотримуватися принципу гнучкості, тобто міг би передбачати трансформації і зміни умов ринку, а, найголовніше, він повинен мати здатність адаптуватися до них. З цією метою всередині компанії повинна вестися невпинна робота у відповідності з поточними і потенційними змінами ринкових умов.

Імідж організації може бути як позитивним, так і негативним. Основою позитивного іміджу є довіра до організації. Негативний імідж проявляється у недовірі до організації та її репутації. Як правило, позитивний образ організації економить її ресурси, а негативний – значно збільшує витрати. Позитивний імідж організації залежить від таких чинників: якість, фінансова спроможність, конкурентоспроможність товарів (послуг); ефективність управління; організаційна культура та екологічна безпека; тиражування імені організації через засоби масової інформації. Основна інвестиція в загальний імідж організації – люди.

Привабливий імідж компанії може працювати довгі роки і підтримувати підприємство за складних обставин. Тому при формуванні іміджу слід спиратися, в основному, на ті поняття і матеріальні об’єкти, які асоціюються в уяві споживачів із довготривалими цінностями життя. Позитивний імідж в умовах сучасної висококонкурентної економіки стає часто вирішальним фактором у забезпеченні ефективної діяльності організацій.

Позитивними ефектами від цілеспрямованої роботи по створенню позитивного іміджу можуть стати [1, 3]:

-високий рівень лояльності клієнтів до організації;

-підвищення впізнаваності бренду компанії;

-можливість сфокусувати маркетинг на просуванні бренду, а не на окремих товарах або послугах;

-зниження витрат на етапі виведення нового продукту на ринок за рахунок сформованої довіри до бренду;

-підвищення привабливості компанії як роботодавця і можливість наймати більш кваліфіковані

кадри

Таким чином, імідж організації – це фактор довіри споживачів до організації і її товару, фактор зростання числа продажів, а значить, фактор процвітання або занепаду для організації, її власників і

їїпрацівників.

Вдало сформований імідж запам’ятовується і закріплюється у свідомості цільової аудиторії, він є своєрідним сигналом до позитивного сприйняття підприємства і завдяки цьому може подолати такі перешкоди, як недовіра і неувага, характерні для масової свідомості.

Успіх діяльності, престиж організації залежить не тільки від того, що та як вона виробляє, а й від її іміджу, тобто уявлення людей про неї. Тому психологія управління іміджем організації та ефективна реклама є невід’ємною частиною діяльності організації.

Література:

1.Данчева О.В. Практична психологія в економіці та бізнесі. К.: Лібра, 2012. 270с.

2.Химич І.Г. Імідж як важливий показник діяльності підприємства у сучасних умовах розвитку корпоративної культури // Економіка та держава. 2009. № 9. С. 56-61.

247

Недял Анастасія, студентка магістратури кафедри івент-менеджменту і індустрії дозвілля КНУКіМ

ДОЗВІЛЛЯ В СИСТЕМІ ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОГО МАЙБУТНЬОГО

За давніх часів поняття «дозвілля» тлумачили як свободу власних дій, вільного часу для саморозвитку і навчання в неофіційних умовах. Дозвіллям також можна назвати діяльність людини, спрямовану на задоволення власних потреб і бажань в умовах комфортного перебування.

Дозвілля може забезпечувати людині будь-якого віку спектр емоцій, почуттів, інформації, спілкування з різними людьми, що мають свій погляд на оточуюче середовище [1, 95].

Обов’язковою умовою отримання дозвіллєвих послуг є добровільне бажання самої людини бути так званим учасником тієї чи іншої події пов’язаної на спілкуванні, взаємному розумінні у певному оточенні людей [1, 96].

На сучасному рівні дозвілля розглядається не лише як вид відпочинку, а й як сфера залучення людини до навчання, в якому можуть використовувати різноманітні ігри як метод стимулу до вирішення власного майбутнього; як чинник, що впливає на формування людини як індивіда [2,113], дозвілля є важливим показником в індексі щастя [5].

Дозвіллєва діяльність активно впливає на розуміння і бачення себе з різних сторін завдяки всебічному використанню ресурсів активного та пасивного відпочинку; допомагає активізувати у дитини змалечку життєві навички, що стануть у нагоді протягом всього життя. [2, 114].

Культурно-дозвіллєва діяльність дітей – це любительська діяльність, що пов’язана з організацією їхнього вільного часу та відпочинку і виконує певну виховну мету через реалізацію:

соціально-педагогічної (забезпечення можливостей вільного обрання особистісно та суспільно спрямованих, корисних, цікавих і привабливих для них видів любительської діяльності);

інформаційно-освітньої (стимулювання активного набуття дітьми знань самостійним шляхом; розвиток їхніх пошуково-творчих здібностей та вмінь; набуття ними навичок практичного застосування отриманих знань);

творчо-розвивальної (актуалізація потреб учнів щодо творчого самовизначення та самовираження шляхом залучення їх до мережі дозвіллєвих науково-технічних гуртків, художніх і музичних студій, колективів ужиткового мистецтва та інших аматорських об’єднань з обов’язковою демонстрацією результатів творчої праці через організацію виставок, експозицій, концертів і та ін.);

рекреаційно-розважальної (забезпечення фізичної розрядки особистості, зняття у неї інтелектуальної втоми і нервової напруги) функцій [3, 75].

Дозвілля має свої характерні ознаки, а саме: дозвілля має яскраво виражені фізіологічний, психологічний і соціальний аспекти; дозвілля ґрунтується на добровільності під час виборів роду занять і рівня активності; дозвілля передбачає не регламентовану, а вільну діяльність; дозвілля формує

ірозвиває особистість; дозвілля сприяє самовираженню, самоствердження та самовдосконалення особистості через вільно обрані дії; дозвілля формує потреба дітей у волі і незалежності; дозвілля сприяє розкриття природних талантів і придбання корисних не для життя умінь і навиків; дозвілля стимулює творчу ініціативу дітей; дозвілля є сфера задоволення потреб особистості; дозвілля сприяє формуванню ціннісними орієнтаціями; дозвілля детермінований внутрішньо і зовні; дозвілля постає як своєрідна «зона обмеженого втручання дорослих»; дозвілля сприяє об'єктивної самооцінці дітей; дозвілля формує позитивну «Я-концепцію»; дозвілля забезпечує задоволення, веселе настрій і персональне задоволення; дозвілля сприяє самовихованню особистості; дозвілля формує соціально значимі потреби особи і норми у суспільстві [4, 62].

Література:

1.Маслова В. В. Організація дозвілля молоді як напрям соціальної роботи. URL: (http://eir.pstu.edu

/bitstream/handle/123456789/16083/соц.%20с.%2095-98.pdf?sequence=1) (дата звернення: 27.08.2018).

2.Лещук Г. В. Соціалізація підлітків у процесі дозвіллєвої діяльності // Науковий вісник Ужгородського національного університету. URL: (https://dspace.uzhnu.edu.ua/jspui/bitstream/lib/905/1/.pdf) (дата звернення: 21.08.2018).

248

3.Яременко Н. В. Дозвіллєзнавство : навч. посіб. Фастів : Поліфаст, 2007. 460 с.

4.Бочелюк В. Й., Бочелюк В. В. Дозвіллєзнавство: навч. посіб. для вузів. Київ: Центр навч.літ-ри, 2006. 207 с.

5.Копієвська О. Р. Трансформаційні процеси в культурних практиках України: глобальний, глокальний контекст та локальні особливості (кінець ХХ – початок ХХІ ст.): дис.… д-ра культурології : 26.00.06. К., 2018. 487 с.

Олійник Аліна, студентка магістратури НАКККіМ

КУЛЬТУРНО-ТВОРЧА МІСІЯ БЛАГОДІЙНОГО ФОНДУ «НАДІЯ ПО ВСЬОМУ СВІТОВІ»

Тема благодійності є досить актуальною у сучасному світі, оскільки катастрофи та надзвичайні ситуації впливають на життя людей у всьому світі завдаючи збитків і руйнуючи життя мільйонів людей. У різних благодійних акціях беруть участь не тільки постійні волонтери, а й люди, які одноразово вирішили допомогти.

Благодійний фонд «Надія по всьому світу» є гуманітарною неприбутковою організацією, яка стежить за ситуаціями у всьому світі. Місія фонду полягає у розвитку волонтерської діяльності з метою покращення якості життя дітей і дорослих, що знаходяться у важких соціальноекономічних умовах.

Основними напрямами фонду є:

-надання гуманітарної допомоги людям, які живуть у складних соціально-економічних умовах, зокрема, внутрішньо переміщеним особам (ВПО) зі Східної України;

-надання психологічних послуг (психотерапія, арт-терапія, індивідуальні консультації) для дітей, травмованих війною, та їх батьків (ВПО);

сприяння соціальній адаптації дітей-сиріт та дітей з особливими потребами, які живуть у дитячих будинках та школах-інтернатах в місті Києві та Київській області;

-надання допомоги спеціалізованим державним закладам в турботі про фізичні й емоційні потреби престарілих людей;

-популяризація здорового способу життя серед підлітків та молоді;

проведення освітніх семінарів і тренінгів для волонтерів;

-популяризація добровільного донорства крові та залучення донорів крові;

-культурний розвиток людей похилого віку в будинках престарілих, дітей-сиріт, дітей з особливими потребами, дітей та дорослих, травмованих війною.

Благодійний фонд «Надія по всьому світу» реалізує досить велику кількість проектів, зокрема для дітей та людей похилого віку. Наприклад для дітей було реалізовано проекти:

-«ActiveBook» («Жива Книга»), який направлений на створення та безкоштовне розповсюдження україномовної версії навчально-виховної програми для дітей;

-«День надії» направлений на забезпечення соціальної адаптації дітей-сиріт та дітей з інвалідністю шляхом організації різних ігор, спортивних змагань, соціальних заходів;

-«Рівний рівному» направлений напрофілактику паління, наркоманії, ВІЛ/СНІДу, алкоголізму, профілактика ранніх сексуальних стосунків у підлітковому віці;

-Театральна студія «Крила», проект намагається за допомогою театральних постановок допомагати людям у визначенні та затвердженні життєвих цінностей;

-«M.A.D Making a difference» направлений на популяризацію ідей благодійництва та волонтерства в молодіжному середовищі, а у проекті беруть активну участь понад 100 підлітків та студентів.

Для людей похилого віку також розробляються проекти, серед яких «Будинок старих друзів» направлений на допомогу державним установам в турботі про фізичні та емоційні потреби літніх людей.

Благодійний фонд «Надія по всьому світу» також проводить і соціальні акції, серед яких «Рука допомоги», «Бал маленьких принців і принцес», «Чисте місто» та інші.

Отже, благодійний фонд «Надія по всьому світу» спрямовує свою діяльність на покращення життя дітей та дорослих, зокрема через реалізацію різнопланових проектів та проведення соціальних акцій.

249

Література:

1.Надія по всьому світові: Про фонд. URL: https://www.hopeww.org/about-us/who-we-are (дата звернення: 02.09.2018).

2.HOPE worldwide:WhoWeAre. URL: http://hopeww.org.ua/o-fonde (дата звернення: 02.09.2018).

3.Копієвська О. Р. Благодійність та культурна сфера: межі втручання і напрями взаємодії // Українська

культура ХХІ століття: стан, проблеми, тенденції: мат. Всеукр. наук.-теорет. конф., Київ, 22 грудня 2010 р. Київ: КНУКіМ, 2010. Ч. 2. С. 185–186.

4. Копієвська О. Р. Трансформаційні процеси в культурі сучасної України: монографія. Київ:

НАКККіМ, 2014. 296 с.

Олійник Георгій, студент магістратури НАКККіМ

ДОЗВІЛЛЯ В УМОВАХ СУЧАСНОГО МІСТА: ДО ПОСТАНОВКИ ПРОБЛЕМИ

Бурхливий розвиток культури на початку XXI століття став фактором формування нових форм дозвіллєвої діяльності, пов'язаних з використанням комп'ютерних технологій і переструктурування культурного простору в мегаполісах. Ускладнення культурного життя і збільшення психологічних навантажень призводить до того, що у сучасної людини залишається все менше вільного часу, яке вона змушена витрачати більше збалансовано і продумано. Саме тому у міському середовищі діяльність культурних установ на сьогоднішній день набуває особливої значущості. Основним напрямком культурно-дозвіллєвих закладів в міському просторі є створення умов, які будуть задовольняти зростаючі духовно-культурні потреби і формуванні мотивів поведінки, що вимагають певних організаційних зусиль [1]. Соціальна обумовленість дозвільної діяльності безпосередньо пов'язана з життєдіяльністю людей, з їх особистісним сенсом буття. На основі взаємодії соціального і індивідуального в систему культурно-дозвіллєвої діяльності можна включити всі культурні установи і ЗМІ, інструменти, які будуть забезпечувати умови для проведення дозвілля. Міста зі сприятливим територіальним розташуванням, стабільною фінансово-економічною ситуацією, найвищим рівнем життя населення і розвиненою торговорозважальною промисловістю, як правило, вважається основою для розвитку дозвіллєвих практик для різних вікових категорій. Останнім часом з'являється все більше можливостей для вибору форм дозвіллєвої діяльності.

Традиційний тип дозвільної інфраструктури включає в себе: дозвільні установи загального призначення, наприклад, стадіони, театри, кінотеатри, кафе, спортклуби і ін.; освітні та соціалізуючі об'єкти (різні дитячі музеї, мистецькі та спортивні школи, літні табори і т.д.).До нового типу дозвільної інфраструктури міста, можна віднести наступні об'єкти: ресторани, нічні клуби, фітнес-центри, торгово-розважальні комплекси, розважальні центри, різні молодіжні організації та об'єднання, дитячо-юнацькі центри та ін. [2]. Ще один тип дозвільної інфраструктури пов'язаний з медійним простором. Медійний напрям дозвілля (особливо це стосується молоді) сьогодні означає сферу, в якій в процесі дозвіллєвої діяльності застосовуються будь-які технічні засоби, наприклад, телевізори, телефони, комп'ютери, за допомогою яких задовольняються відразу кілька функцій – спілкування і розваги.

Немедійний міський дозвіллєвий простір показує, що само по собі міське середовище, на відміну від сільського, є потужним фактором соціалізації. Також, міське середовище відрізняється від сільської місцевості, по-перше, своєю конкурентоспроможністю з точки зору організації дозвілля, по-друге, саме в міській місцевості зосереджені інноваційні технології, наукоємні виробництва, які забезпечують включеність людей, зокрема, молоді в значну кількість сфер життєдіяльності. Важливо при цьому пам'ятати про необхідність забезпечення сприятливого і комфортного середовища для залучення різних верств населення, зокрема молоді, до культури, про необхідність створення середовища, яке б сприяло ефективній соціалізації молодих людей, з одного боку, і надавало б широкі можливості для гармонійного розвитку, з іншого. Відтак, проблема організації дозвілля в умовах сучасного міста є надзвичайно значущою і такою, що потребує глибокого вивчення.

250