- •1.Об’єкт та предмет соціологіі,ії місце в системі суспільних наук.
- •2.Виникнення та формування соціології як науки.
- •3.Соціологія та ії функції.
- •4.Основні етапи становлення та розвитку соціальної науки.
- •5.Засновники соціологічної науки
- •6.Класичний період в розвитку соціології.
- •8.Соціологічні школи 20ст.
- •9.Особливості розвитку соціології в Україні
- •10.Організація та методи конкретних соціологічних досліджень.
- •11. Опитувальні методи соціологічних досліджень.
- •12.Спостереження та інтерв’ю як методи соціологічного дослідження.
- •13.Особистість та ії дослідження в соціологічній науці.
- •14. Соціальний статус та роль.
- •15. Соціологічні концепції особистості.
- •16. Сутність концепції «дзеркального «я»
- •17.Особливості концепції особистості з.Фрейда.
- •18.Соціалізація особистості :сутність, основні етапи.
- •19.Соціалізація та ре соціалізація, їх основний зміст.
- •20.Соціалізація культури : об’єкт та предмет дослідження.
- •21.Особливості соціологічного підходу до вивчення культури.
- •23. Співвідношення домінуючої культури,субкультури та контркультури.
- •24. Особливості соціокультурних змін в Україні.
- •25.Соціальні функції культури.
- •26. Масова культура : сутність та функції.
- •27.Соціальна структура суспільства.
- •28.Соціальні групи та їх види
- •29.Причини соціальної диференціації суспільства.
- •30.Теорія соціальної стратифікації.
- •31.Середні верстви та їх роль в постіндустріальному суспільстві.
- •32. Маргінальні верстви в структурі сучасного суспільства.
- •33.Особливість стратифікаційних процесів в Україні.
- •34. Соціальна мобільність та ії види.
- •35.Вертикальна та горизонтальна мобільність.
- •36.Канали соціальної мобільності.
- •37.Девіантна поведінка : сутність та основні прояви.
- •38.Причини та види девіацій.
- •39.Методи соціального контролю девіантної поведінки.
- •40.Соіальна аномія як фактор зростання девіантної поведінки.
- •42.Проблеми сучасної сім’ї.
- •44.Сутність демографічної політики.
- •45.Соціологія молоді : основні напрямки дослідження.
- •46.Девіації в молодіжному середовищі.
- •47.Особливості молодіжної субкультури.
- •48.Сутність та причини соціальних конфліктів.
- •49. Динаміка соціальних конфліктів.
- •50.Соціальні конфлікти та шляхи їх розв’язання.
- •1.Об’єкт та предмет соціологіі,ії місце в системі суспільних наук.
- •2.Виникнення та формування соціології як науки.
- •3.Соціологія та ії функції.
34. Соціальна мобільність та ії види.
Соціальне відтворення неможливе без широких переміщень величезних мас людей у суспільстві, без соціальної мобільності. Соціальна мобільність – перехід, переміщення людей з одних соціальних верств, прошарків в інші соціальні спільності, а також їх просування на позиції з більш високим престижем, прибутком і владою
Соціальна мобільність – форма соціального відтворення населення : від ії результатів залежить характер динаміки соціальної структури суспільства, здатність або готовність населення до соціальних переміщень. А соціальні переміщення в суспільстві мають масовий характер.
Виділяють два типи : горизонтальна ( перехід індивіда або соціального об’єкта від однієї соціальної позиції до другої, що лежить на такому ж рівні,не змінюючи соціального статусу); вертикальна ( сукупність взаємодій, що сприяє переходу індивіда або соціального об’єкта з однієї соціальної верстви, соціального статусу в інші).
Залежно від умов відрізняють висхідну та низхідну соціальну мобільність.
35.Вертикальна та горизонтальна мобільність.
Соціальна мобільність – форма соціального відтворення населення : від ії результатів залежить характер динаміки соціальної структури суспільства, здатність або готовність населення до соціальних переміщень. А соціальні переміщення в суспільстві мають масовий характер.
Виділяють два типи :
горизонтальна ( перехід індивіда або соціального об’єкта від однієї соціальної позиції до другої, що лежить на такому ж рівні,не змінюючи соціального статусу);
вертикальна ( сукупність взаємодій, що сприяє переходу індивіда або соціального об’єкта з однієї соціальної верстви, соціального статусу в інші).
36.Канали соціальної мобільності.
Соціальне відтворення неможливе без широких переміщень величезних мас людей у суспільстві, без соціальної мобільності. Соціальна мобільність – перехід, переміщення людей з одних соціальних верств, прошарків в інші соціальні спільності, а також їх просування на позиції з більш високим престижем, прибутком і владою
Соціальна мобільність – форма соціального відтворення населення : від ії результатів залежить характер динаміки соціальної структури суспільства, здатність або готовність населення до соціальних переміщень. А соціальні переміщення в суспільстві мають масовий характер.
Соціальне відтворення охоплює створення уже існуючих компонентів соціальної структури суспільства і відносин між ними і виникнення нових компонентів і відносин між ними.
Соціальні переміщення людей зв’язані з дією системних законів суспільного розвитку, із специфічними рисами вдосконалення конкретних соціальних організмів з національними традиціями між групових взаємодій і зв’язків. Соціальні переміщення самі не змінюють характер соціального ладу, співвідношення соціальних спільностей, а лише сприяють стабілізації суспільства, зміцнюють позиції панівних сил за рахунок притоку з нижчих верств у вищі верстви обдарованих, активних індивідів.
37.Девіантна поведінка : сутність та основні прояви.
В обществе существует девиантное поведение, которое представляет собой социальное явление, выраженное в массовых формах человеческой деятельности, не соответствующих официально установленным или фактически сложившимся в данном обществе нормам (стандартам, шаблонам) .
Носители - определённые лица, социальные группы, вступившие осознанно или стихийно в конфликт с соответствующими в обществах требованиями и нормами поведения.
Девиации различают позитивные – средство прогрессивного развития и негативные – дисфункцинональны, они дезорганизуют общество. Девиация в сознании и поведении людей обычно созревает постепенно.
В социологии есть понятие первичной девиации, когда на определённые отклонения окружающие смотрят сквозь пальцы, а человек, игнорирующий некие правила не считает себя нарушителем. Но есть второй уровень отклонения поведения ( вторичная девиация), когда окружающей соцгруппой или официальными организациями человек открыто признаётся нарушителем норм морали и права, что всегда связано с определённой реакцией на его действия.
Основными формами проявления девиантного поведения являются : преступление, пьянство, наркомания, проституция, суицид.