- •Поняття стратегії.
- •Сутність стратегічного планування.
- •6. 7. Підприємство, його загальна характеристика та основні елементи як відкритої системи.
- •8. Характеристика зовнішнього середовища підприємства.
- •9. Характеристика внутрішнього середовища підприємства.
- •10. Зміст процесу стратегічного планування.
- •11. Місія і цілі фірми та вимоги до них.
- •12. Класифікація цілей.
- •13. База даних у стратегічному плануванні, її складові.
- •14. Етапи формування стратегії підприємства.
- •15. Методологія прийняття управлінських рішень.
- •16. Сутність та необхідність стратегічного набору.
- •17. Типові стратегії бізнесу.
- •18. Еталонні стратегії та їх різновиди.
- •19. Функціональні стратегії: характеристика та види.
- •20. Ресурсні стратегії: характеристика та види.
- •21. Сутність стратегічного аналізу.
- •22. Методи стратегічного аналізу.
- •24. Стратегічна зона господарювання.
- •Що Ви розумієте під терміном «стратегія»?
- •Які конкурентні стратегії виділив м.Портер та які критерії використані для їх вибору?
- •В чому полягає відмінність корпоративної і ділової стратегії? Чи можуть вони співпадати?
- •Який результат дає аналіз зовнішнього середовища?
- •8.В чому полягає сутність та призначення стратегічного аналізу?
- •9.Які основні фактори необхідно враховувати при виборі корпоративної стратегії?
- •10.Що Ви розумієте під функціональною стратегією та які вона має різновиди?
- •11.Що Ви розумієте під «стратегічним набором» підприємства?
- •12. В чому полягає мета створення бази стратегічних даних та якою є її структура?
- •13. Які етапи властиві процесу стратегічного планування?
- •14. З яких послідовних кроків складається процес формування стратегії?
- •15.Що таке місія підприємства та які елементи її формують?
- •16.Які цілі можна охарактеризувати як стратегічні?
- •17. В чому виявляється мета внутрішнього аналізу підприємства?
- •18. Що Ви розумієте під стратегією диверсифікації та які вона має різновиди?
- •19. Що таке стратегічна зона господарювання?
- •20. За допомогою яких методів проводиться стратегічний аналіз?
21. Сутність стратегічного аналізу.
Стратегічне управління базується на вивченні відносин, які можна охарактеризувати за допомогою системи «середовище — підприємство». Більшість серед існуючих сьогодні концепцій управління поділяє підхід до підприємства як до відкритої системи, що постійно взаємодіє з окремими елементами зовнішнього середовища: іншими підприємствами, банками, організаціями, що належать до соціально-політичних та економічних інституцій держави, місцевих органів і т.п., і дає змогу йому підтримувати більш-менш стійке становище, виживати в умовах, що постійно змінюються. Концепції існування та розвитку підприємств у зовнішньому середовищі використовують різні підходи та моделі, сформовані на базі різних теорій управління. Метою стратегічного аналізу є змістовний і більш-менш формальний опис об’єкта дослідження, виявлення особливостей, тенденцій, можливих і неможливих напрямків його розвитку. Отримані дані про об’єкт управління є базою для визначення загальної концепції та способів управління ним. Стратегічний аналіз (при правильному його застосуванні) виконує такі функції: описову, роз’яснювальну та прогнозну. Результатом стратегічного аналізу стає системна модель об’єкта (під-приємства) та його оточення. Аналіз середовища — це незвична для вітчизняних підприємств та органі-зацій діяльність, якою процвітаючі організації України почали займатись не-давно. Однак опанування прийомами та методами аналізу — одне з найважливіших завдань, що стоїть перед керівниками, оскільки параметри середовища — це унікальна комбінація факторів, що перебувають у постійному русі. Крім того, сучасний етап — це етап переходу до ринку та зміни параметрів економіки України. Варто відокремити підходи до опису структури зовнішнього середовища організації. Тут треба виділити дві основні концепції: неієрархічну та ієрархічну моделі. Прикладом моделі ієрархічного середовища можна вважати модель Бостонської консалтингової групи
Усі сучасні автори розрізняють: зовнішнє середовище (або середовище непрямого впливу); проміжне середовище (або «середовище завдань»); внутрішнє середовище організації. Зовнішнє середовище — це сукупність факторів, які формують довгострокову прибутковість організації і на які організація не може впливати взагалі або має незначний вплив. Проміжне середовище — це сукупність факторів, які формують довгострокову прибутковість організації і на які вона може впливати через встановлення ефективних комунікацій. Внутрішнє середовище організації — це сукупність факторів, які формують її довгострокову прибутковість і перебувають під безпосереднім контролем керівників та персоналу організації.
швидко змінюється і найчастіше не в тих напрямках, які нам були б до вподоби. Підприємства стикаються з невизначеністю, непередбачуваними ситуаціями, коли еволюційний підхід, екстраполяційні прогнози та плани, які побудовані за «прирістними» методами, не можуть забезпечити правильної орієнтації та підготовки підприємства до майбутнього, а отже, і виживання. Стратегічне управління — багатоплановий, формально-поведінковий управлінський процес, який допомагає формулювати та виконувати ефективні стратегії, що сприяють балансуванню відносин між організацією, включаючи її окремі частини, та зовнішнім середовищем, а також досягненню встановлених цілей. Так само як важко уявити собі два однакових підприємства, неможливо створити тотожні системи стратегічного управління. Характерні риси системи стратегічного управління певного підприємства залежать від взаємодії таких чинників: галузевої приналежності; розмірів підприємства (залежно від галузевих особливостей); типу виробництва, рівня спеціалізації, концентрації та кооперації; характерних рис виробничого потенціалу; наявності (відсутності) науково-технічного потенціалу; рівня управління; рівня кваліфікації персоналу тощо. Різні підходи до побудови системи стратегічного управління1 потребують чіткого уявлення про переваги цього явища в діяльності окремих підприємств, які в загальному вигляді можна сформулювати через мету стратегічного управління. Мета стратегічного управління — це визначення місії, цілей та стратегій, розробка і забезпечення виконання системи планів як інструментів реалізації стратегічних орієнтирів з удосконалення підприємства та його окремих підсистем, що є основою для забезпечення його конкурентоспроможного існування в довгостроковій перспективі.