Розділ іі духовне життя людини середньовіччя

2.1. Специфіка освітньої культуриСередньовіччя

Зберігаючи свої основні характеристики, притаманні культурі саме Середньовіччя, культура простого народу на протязі XVI-XVII століть переживала помітні зміни. Загальний розвиток європейської цивілізації не міг не вплинути на селян і жителів міста.

Перший з факторів, який сприяв таким змінам , - часткове прилучення до книги таких прошарків суспільства,, які раніш до неї доступу не мали. Винахід і розповсюдження книгодрукування ознаменував революцію у методіх соціальної комунікації в області дифузії і церкуляції досягнень культури і в кінці кінців в структурі суспільної свідомості, оскільки освітченість різко змінювала останню. Людина у надрах усної культури і людина в умовах культури книжкої являє собою два різних типи особистості. Орієнтація на слухове сприйняття змінювалась частковою переорієнтацією на сприйняття візуальне, яке дає більш стабільну основу для соціальної поведінки. Людина у меншій мірі залежить від випадкових слухів, від капризів своєї і чужої пам’яті. Її практичні трансакції з іншими членами суспільства можуть віднині спиратися на точно фіксуючий їх документ. Сама пам’ять набуває якісно нові параметри, бо в умовах домінування усної фольклорної культури її часова глибина обмежувалася небагатьма попередніми поколіннями рідних і сусідів, а за цією межею починається незрозуміле і те, яке не піддається часовому виміру господарювання міфу, казки. Тоді як пам’ять, дисциплінована книгою може організуватись історично і тому саме історична свідомість може проникнути в широкі кола суспільства тільки в результаті успіхів культури книги.

На протязі Середньовіччя книга (рукописна а тому рідкісна і дорога за звичай – витвір мистецтва) залишилась доступною для кучки освічених сакральним предметом зовсім недоступним масі населення. Книгодрукування відкрило можливість інформації для всіх. Включення друкованої книги у механізм функціонування культури демократизувало знання.

І дійсно, процент освічених людей різко почав зростати, лавиноподібно збільшувалась кількість друкованої продукції, книга, брошюра, друкований плакат чи листівка ставали доступними все більш широкому колу жителів Заходу. Однак цей процент протікав нерівномірно.

Зрозуміло, місто у оволодінні грамотою набагато випереджало село. У сільській місцевості освічених були одиниці.Жінки були майже всі неосвічені. Що стосується чоловіків, то наприклад, в Лангедозі в 70-90-х роках XVI століття тих, які могли написати своє ім’я нараховувалось 3 % батраків і 10 % заможних селян.[61,345-347].

Людина, яка вміла читати і писати у сільській місцевості – це насамперед, прихідський кюре. Але у сільських священників, як показують протоколи єпископських візитацій книг було дуже мало. Рідко в селі зустрічались особи, які б хоч трохи читали і писали, інша ж маса прихожан залишалась неосвіченою і належала усній культурі, тобто тільки слухала розповіді, а саме не вміла ні писати, ні читати.[61,347].

В період Реформації і Контрреформації церква енергійно мобілізувала духівництво на більш ефективну проповідь серед жителів міст і особливо селян, найменш обізнаних у питаннях релігії. Були прийняті міри, які сприяли розповсюдженню книги і освіченості. У сільській місцевості були створені прихідські школи, щоб селянські діти змогли хоч трохи засвоїти слово Боже. Цих шкіл було мало. І багато дітей не могли відвідувати школу,бо потрібно було працювати. Тим не менш церква досягла того, щоб рядовий прихожанин був у змозі вивчити Катехізис, який містив необхідний мінімум відомостей релігійного змісту, викладених у вигляді запитань і відповідей.

На протяхі XVI століття на перше місце серед друкованих видань виходить Біблія. Її переклад на національні мови як у країнах реформаційних, так і у католиків став фактором великого суспільного і культурного значення, яке сприяло розвитку мови і літератури.

Відкриваючи перед простим людом можливість знайомитись з змістом релігійних текстів церква разом з тим була неспокійна: якщо раніше прихожани отримували свої релігійні знання з рук одного лише священника, проповідника, то тепер ця монополія руйнувалась і було неможливо передбачити,які саме висновки зроблять допитливі читачі, прочитавши Біблію.

Поряд з релігійними текстами у перекладах на національні мови з’являються видання літератури світського змісту. Ці книги, точніше брошури, об’ємом у 2 десятки сторінок надруковані на низькосортному папері, який коштував дуже дешево розповсюджували на ярмарках. У Франції на протязі XVII-XVIII століть особливою популярністю користувались брошури “блакитної бібліотеки” з Труа. Особливо вони розповсюджувались у селах. Автори цих книг аноніми. Яка ж тематика цих брошур? Це міфологічні розповіді, казки про фей і чарівниць, розповіді про магію і чудеса, лицарські романи і життя святих, повісті про розбійників, про любов і смерть, пісенники. Дуже популярними були астрологічні відомості.

Простого освіченого селянина читання таких книг не перетворювало на філософа. Але можна стверджувати, що засвоєння відомостей з доступних для селян книг привело до такого симбіозу, в якому фольклор поєднувався з книжковими знаннями.

Не можна недооцінювати значення книги у житті простого люду, вона відкривала перед ними нові горизонти і сприяла частковій перебудові духовного універсуму. Але по всьому видно, що читання чи слухання читання не виводило їх за межі релігійної картини світу.