2.2 Соціальна психологія мас

Найрізноманітніші фактори впливали на психіку народних мас породжуючи страхи. Значна частина сільських і місцевих повстань являє собою спонтанну реакцію проти реальної чи надуманої загрози, спалах який міг тривати тільки один день. Наприклад, у французькому місті Тарні в 1774 р. відбувся суд над селянами, які вбили інженера, прийнявши його плани і креслення за щось магічне, що загрожувало їх благополуччю.

До кінця Середньовіччя міняється характер судового процесу, , було введено катування. В XVI ст. стає дуже жорстоким покарання, отримує небувалу до цього популярність каліцтва злочинця -–страта розтягнута на ряд етапів. Видовище живцем спалюваних людей стає чимось звичним. Для жителів міста і села це видовище зробилось обов’язковим і цікавим, свого роду святом.

Серед рис масової психології населення Західної Європи в XVI-XVII ст. треба відмітити високу збудливість – супутницю хронічного недоїдання більшості населення, - нездатність відрізнити природнє від надприроднього, почуття людського безсилля перед стихіями.

Страх смерті, потойбічних страждань і одержимість ідей постійної присутності в повсякденній дійсності нечистої сили, яка вмішувалась у життя людей, - все це симптоми матеріальних і соціальних негараздів населення, які примножились у перехідний період від Середньовіччя до Нового часу, коли руйнувався звичний уклад життя. Молитва французьких селян XVII сто. “Позбав нас, Господи від чуми, голоду і війни”, - як найкраще висвічує джерела страхів – джерела знешкодити, які вони були безсилі.

До цього чорт, страшний по своїй суті, був разом з тим і смішним. Але в кінці Середньовіччя починається показова трансформація образу Сатани і його прибічників. Насамперед, виникають переконання про те, що кількість бісів дуже велика. В XVI ст. їх нараховували не менше семи з половиною мільйонів, на чолі стояли 79 князів, які підкорялись самому Люциферу.[62,251]. Інші говорили, що демонів ще більше, бо до кожної людини приставлений біс, щоб спокушати її. Світ інфікований демонами і вони дивляться за кожним кроком людини. Вони втратили минулу подвійність і стали тільки страшними, і втілювали в себе все зло. Мало того Сатана тепер став суперником Бога. За Лютером, Дияволу належав весь видимий світ. Таким же було і переконання простого народу. Ситуацію суспільної свідомості цієї епохи можна було б визначити так: людина жила в постійній діяльній присутності диявола.

За посередництвом проповідників теологи переконували народ у всемогутності нечистої сили і її постійному втручанні у життя людини. З цією думкою звикалось уявлення про близький кінець світу.

Підсилювання всемогутності Диявола – показник того, що перед завершенням земної історії він виступить у ролі Антихриста. Готуючись до цього Сатана збирає своє військо, яке включає людей, які принесли йому присягу на вірність і вступили у договір з ціллю шкодити божому люду. Тому пошук і знищення відьом і чарівників розцінювався як боротьба проти Антихриста. Ці страхи і невпевненість мали багато причин. Невпевненість селянину навіювало, насамперед, відношення до землі, яку він обробляв, яка по-суті давала йому засоби до існування. Він був дуже зв’язаний з землею, безмежна прив’язаність селянина до свого володіння в той період була однією з найбільш глибоких рис психології народу.

Окремі вчені пов’язують цей страх і невпевненістю мас, з зростанням напруги в соціально-психологічній сфері. З загальною економічною і політичною ситуацією в Європі. В цей період сільськогосподарський підйом змінився довгим занепадом і застоєм.

Одним з головних джерел колективних фобій був страх перед смертю і потойбічним життям. Цей страх присутній у свідомості народу на протязі всього Середньовіччя, загострювався після великих епідемій чуми в кінці XIV-XV століть. Часті смерті під час епідемій не давали часу для відновлення попереднього числа населення, висока смертність новонароджених і маленьких дітей, коротка тривалість життя, руйнівні війни , постійний голод – все це робило смерть близькою і знайомою. В мистецтві і літературі виникла тема “Танці смерті” – яка стала симптомом нового настрою населення.

Страх перед потойбічним проникав усюди. Він же робив такими популярними проповідників, які закликали до покаяння. Страх цей посилювався, коли з’являлись пророцтва про близький кінець світу і страшний суд.

Зі страхом потойбічних мук був пов’язаний і страх перед нечистою силою (Диявол, Сатана) тощо. Цей страх був присутній у свідомості віруючих на протязі всього Середньовіччя і тим не менш трактовка сил Пекла суттєво міняється саме в цей період.

Соціальна психологія мас періоду віддаленого від нашого часу декількома століттями важко вловима і недостатньо розроблена. Основні класові і станові протиріччя пізньо-феодального суспільства створили грунт для певного настрою у простого народу і ненависті до господарів ,недовіри до священників, заздрості до багатіїв.

Поведінка і психологія простого народу в першу чергу визначалась природньо їх трудовою діяльністю. В доіндустріальному суспільстві праця і відпочинок ще не були чітко відокремлені один від одного і психологічно протиставлені. Селянська праця сезонна по своїй природі, і періоди напруженої діяльності змінюються періодами відносного відпочинку. Західноєвропейський селянин у цей період вже не знав підневільної панської праці і ще не був знайомий з суворою трудовою дисципліною, яку несло з собою підприємницьке велике господарство. Він працював разом з членами своєї сім’ї і інколи з робітниками і така праця у рамках невеликого по складу колективу задовільняла і була дуже важливою для селянина. Переміни, які відбувались у місті того часу пов’язані з підвищеною його оцінкою.Селян практично не зачіпали. Вчення протестантизму про працю як обов’язок, “покликання” кожного,яке виражало потреби буржуазного розвитку, також не могло дуже вплинути на свідомість сільського населення, яке і без всіляких доктрин відчувало життєву потребу працювати у “поті лиця”. Тісний зв’язок з землею і висока оцінка сільськогосподарської праці – невід’ємна частина селянської психології.

Отже, перше що при таких обставинах треба відмітити – це невпевненість і страх, який володів народними масами і який відмічали всі без винятку дослідники.