Висновки

Таким чином, можемо зробити ряд висновків. У результаті дослідження ми побачили, настільки глибоко укорінилося у свідомості людей язичницьке світорозуміння і світопорядок, щоб легко і безболісно уступити місце новим поглядам. Скоріше останні зливались і переплітались з язичницькими уявленнями. Хоча під релігійно-церковним контролем перебували не лише низи суспільства, але і все суспільство Середньовіччя, саме духовенство дотримувалось ним же встановлених чи освячених норм поведінки в суспільстві. Середньовічна церква була зіткана з протиріч – вона зробила багато корисного для суспільства, але не менше і завдала шкоди. Церква була опікуном Середньовічної культури, але при цьому вороже ставилась до іновірців, інакодумців, гальмувала розвиток науки. Те, що загрожувало її авторитету вона називала “єрессю”.

І магія, яка виганялася церквою в двері, поверталася в її власну практику через вікно. Магічною була свідомість не лише темних, неосвічених мас, але по суті, такою ж була і свідомість духовенства. Багато сторін діяльності самої церкви були пронизані магією і визначальним критерієм відмінності між однозначно засуджуваною магією народу і сакральними процедурами духовенства було тільки те, хто їх здійснював: простолюдини, сільські знахарі, відьми чи уповноважені на це церквою священнослужителі.

Злиття і поєднання магії і релігії в різні епохи зустрічається у багатьох народів. Але є підґрунтя думати, що таке поєднання не є першопочатковим, що був час, коли у задоволенні бажань, які виходять за рамки безпосередніх тваринних інстинктів, людина покладалася тільки на магію.

Християнська церква включила багато язичницьких церемоній у свій культ, переробивши їх на свій лад. Давши нове тлумачення язичницьким містерім, охрестивши давні уявлення про одержання чаклунської сили від духів, таїнством сходження святого духу на людей, отці церкви оголосили, що їх вперше встановив сам Ісус Христос. А подібність християнських таїнств з язичницькими обрядами вони пояснювали підступами Диявола.

Взаємодія старих і нових уявлень про сили, які управляють світом не була органічною. Вони не тільки співіснували, але і перепліталися одна з одною, в процесі такого синтезу християнство витрачало немалу долю своєї цілісності і пронизувалося духом по природі йому не властивим. А язичництво, переставши бути культом залишилось ще у XIII-XV ст. не останнім складовим компонентом людського світогляду.

ЛІТЕРАТУРА

1 Бессмертный Ю.Л. Жизнь и смерть в средние века. – М.: Наука, 1991.

1. Бессмертный Ю.Л. К вопросу о полемении женщины во франкской деревне 1Х века // С.В. 1981. – Вып.4.

2. Величкина В. Очерки истории инквизиции. – М., 1906.

3. Виппер Р.Ю.История средних веков. – М., 1955.

4. Всемирная история в 24 томах. – Т.7. Раннее средневековье. – М.: Литература, 1977.

5. Гергей Е. История папства. – М.: Республика, 1996.

6. Григоренко А.Ю. Сатана там правит бал: критические очерки магии. – К.: Украина, 1991.

7. Григоренко Г.О. Разноликая магия. – К.: Основы, 1990.

8. Григулевич И.Р. Инквизиция. – М.: Политиздат, 1985.

9. Григулевич И.Р. Преступления инквизиции в Испанской Америке // Новая и новейшая история. – 1966. - № 6.

10. Гуревич А.Я. Категории средневековой культуры. – М., 1984.

11. Гуревич А.Я. Популярное богословие и народная религиозность средних веков. – М.: Наука, 1979.

12. Гуревич А.Я. Проблемы средневековой народной культуры. – М.: Искусство, 1991.

13. Гуревич А.Я., Харитонович Д.Є. Картина світу: світ земний і світ потойбічний // Історія України. – грудень. – 1998 . - № 48 .

14. Гуревич А.Я.О соотношении народной и ученой традиции в средневековой культуре. – М., 1984

15. Гуревич А.Я.Средневековый мир: культура безмолствующего большинства. – М.:Искусство, 1990.

16. Гусев Н.Н. Рассказы о инквизиции. – М., 1906.

17. Даркевич В.П. Народная культура средневековья. – М.: Наука,1990.

18. Дж.Лінч. Середньовічна церква. – К.: Основи, 1994.

19. Добиан-Рождественская О.А. Культура западноевропейского средневековья. – М.: Наука, 1987.

20. Древняя высшая магия: теория практических формул / Под ред.Е.Гергей. – СпБ. – Книголюб, 1990.

21. Зыбковец В.Ф. О белой и черной магии. – М., 1963.

22. Иванов К.А. Многоликое средневековье. – М.: Алетея, 1996.

23. История средних веков /Под ред.С.П.Карпова. – М.: Наука, 1998.

24. Канторович Я. Процессы против животных в средние века. – Спб., 1908.

25. Канторович Я. Средневековые процессы о ведьмах. – Спб., 1900.

26. Карсавин Л.П. Культура средних веков. – К.: Основи, 1995.

27. Касавин И.Г Заблуждающийся разум. – М., 1990.

28. Колдовство и любовь/ Под ред. Е.Шельги. – Одесса,, 1905.

29. Колесницкий Н.Ф. История средних веков. – М.:Наука, 1986.

30. Кудрявцев А.Е. Испания в средние века. – Ленинград, 1937.

31. Культура и история (ответы проф.А.Я.Гуревича на вопросы редакции журнала) // Новая и новейшая история. – 1991. - № 1.

32. Ле Гофф Ж Цивилизация средневекового Запада. – М.: Прогресс, 1992.

33. Лє Гофф Ж.Середньовічна Європа: коло дверей вічності, потойбічне життя // Кур’єр ЮНЕСКО, 1998. - № 34.

34. Мазело Р. Падшие ангелы и духи тьмы. – Ярославль.: Гринго, 1995.

35. Малиновский Б. Магия, наука и религия. – М.: Рефл-Бук, 1998.

36. Мень А. История религии. – Т.2. – М, 1991.

37. Мифологический словарь/ Под ред. Е.М.Мелетинского. – М.: Сов.энциклопедия, 1990.

38. Мифы народов мира: Энциклопедия в 2 т./ Гл.ред.С.А.Токарев. – М.: Сов.энциклопедия, 1991.

39. Орлов М.А. История сношений человека с дьяволом. – М.:Республика, 1992.

40. Папюс Д.Р.Магия черная и белая. – М., 1992.

41. Парнов Е. Трон Люцифера: очерки магии и окультизма. – М.: Наука, 1985.

42. Покровский М. Средневековые ереси и инквизиция. – М., 1987.

43. Полікарпов В.С. Лекції з історії світової і вітчизняної культури. – Харків.:Основа, 1990.

44. Рабинович В.Л. Алхимия как феномен средневековой культуры. – М., 1979.

45. Сапрыкин Ю.М.История средних веков. – М.: Изд.МГУ, 1980.

46. Свенко Х. Магия и религия. – М., 1965.

47. Сказкин С.Д. История средних веков. – М.:Наука, 1970.

48. Стоклицкая-Терешкович В.В. Основніе проблемі истории средневекового города Х-XV веков. – М.: Наука, 1970.

49. Стоклицкая-Терешкович В.В., Плешкова С.Л. Средневековый город в Западной Европе XI-XV веков. – М.:Наука, 1975.

50. Токарев С.А. Ранние формы религии. – М., 1980.

51. Тухолка С. Процессы о колдовстве в Западной Европей в XV-XVII веках. – Спб., 1909.

52. Фрэйзер Дж.. Золотая ветвь. – М., 1983.

53. Хотинский М.С. Рассказы о темных предметах, о волшебстве, натуральной магии, обманах чувств, суевериях, колдунах, ведьмах. – Спб., 1999.

54. Хохельман К. 1000 необьяснимых феноменов. – М.: Олимп, 2001.

55. Хьойзінга Й. Осінь Середньовіччя. – М., 1988.

56. Черняк Е.В. «Демонология» и «охота» на ведьм // Вопросы истории. – 1979. - № 10.

57. Шпренгер Я., Инститорис Г. Молот ведьм. – М.: Просвет, 1992.

58. Frans A.Die Rirchichen Benediktijnen im Mittelalter. Bd, 1-2.Fras, 1960.

59. Le Roy Ladurie E. Les paysans de Lanjuedes. T.1. – Paris, 1966. – C.345-347.

60. La Peur Occident. Une cite assiegle. – Paris, 1978. – C.251.

61. Liber exemplorum ad usum prfedicantium, ed by A.G. Little. Aberdone, 1908. – C/200-203.

62. Thomas K. Relijion and the Decline of Majic. Studies in popular. Beliefs in XVI th an XVII th century Enjland. – London/ - 1971. – C.171.

63. Mucnembled K La sorciere au villaje/ - Paris, 1979. – C.191.

64. Midelfort H.C.Witch Huntinj in South Western. – Yermanu. – 1972. – C.171.

65. Chaunu P. Sur la fin des sorciers au XVII s. – Paris, 1969. – C.906.

66. Muchembled K. Culture populaire et culture des elites dans La France moderne. – Paris. – 1978. – C.205.

67. Burke P. Popular Culture in Early Modern Europe. – London, 1983. – C.399.

68. Franz A. Die Rirchlichen Benediktionen im Mittelater. Bd.1. – Yrar, 1960. – C.10-42.

63