42.Утворення Монгольської імперії та основні напрямки її зовнішньополітичної експансії

В 1166 році Есугей був отруєний ворогувавшими з ним татарами. Після смерті Есугей-Батора нукери покинули його сім’ю, і незабаром улус Есугей розпався. Дружина і діти Есугей недовго залишалися в нужді. Старший син Темучин встановив союз з андою (іншому) батька, впливовим кереітскім ханом Тогорілом, і своїм андою Джамухоі і почав збирати колишніх підданих свого батька. Темучин разом з Тогорілом і Джамухоі напали на маркітов, розбили їх і поділили між собою військову здобич.

Однак союз цих трьох тривав недовго через ворожнечі між Темучином і Джамухоі, які претендували на владу в улусі. У бою у Далай Балжута Джамуха розбив суперника, але використовувати перемогу для зміцнення свого становища не зумів. Темучин за допомогою щедрих нагород залучив на свою сторону більшість племен, підвладних Джамуху. У 1190 році при ахтівной підтримки нукерів і нойонства він захопив владу в улусі.

Темучин з метою згуртування навколо себе нойонства і нукерів надавав їм різні привілеї, зокрема, він заснував привілегірований стан дарханів. Дархан були звільнені від усяких податків, могли не ділитися своєю здобиччю, не каралися за перші дев’ять проступків. Темучин зайнявся організацією своїх військ за десятковою системою. Він призначив вірних йому найняв на чолі кожної тисячі, а також начальників сотень і десятків.

Була організована гвардія кешік, що складалася з двох частин: «80 чоловік кебтеулів – нічної охорони та 70 осіб турхаудів – денної гвардійської варти». Як вказує «Таємне сказання», в кешік зараховувалися головним чином сини і брати найняв, тисячників та сотників.

Зміцнила становище Темучина і участь його в організованому Алтан-ханом (цзіньском імператором) поході проти татарського племені. Темучин втягнув у похід і кереітского хана Тогоріла. Похід закінчивши успішно, захоплену здобич, в тому числі і бранців, Темучин і Тогоріл поділили між собою. Цзіньском держава, відзначаючи їх заслуги у справі приборкання татар, нагородила титулом «ван» Тогоріла і титулом «джаутхорі» Темучина. З тих пір Тогоріл став іменуватися Ван-ханом. Зазначені події відбулися, очевидно, в 1200 році. Поки Темучин брав участь у поході проти татар, Джамуху вдалося зміцнити свої зв’язки з деякими родоплеменими групами. Тепер до Джамуха примкнули татари і тайчжіутів, хатагіни, салджеути, хунгірати, меркіти, ойрати та ін Вони вирішили проголосити його своїм ханом. Джамуха відновив збройну боротьбу з Темучином, але зазнав поразки.

У 1202 році Темучин домовився з Ван-ханом про спільні воєнні дії проти меркітів і татар. Ван-хан повинен був вести боротьбу з меркітами, а Темучин – з татарами. Восени Темучин виступив проти татар. Похід цей закінчився майже повним розгромом останніх.

Ван-хан у цей час воював з меркітами, частина яких була розбита і була взята в полон, а інші втекли в бік Баргуджін-Токумен – на територію нинішнього Прибайкалля. Після закінчення цих походів загони Темучина і Ван-хана рушили до Алтаю проти Найманів і підкорили їх. Однак незабаром між Темучином і Ван-ханом спалахнула боротьба за владу над підкореними племенами. Ван-хан вступив у союз з Джамухом, але переможцем з цієї боротьби вийшов Темучин.

У 1204-1205 роках Темучин, підкоривши Найманів і меркітів, завершив об’єднання всіх основних племен Монголії під своєю владою. На багатотисячному курултаї, скликаному в 1206 році на річці Онона, монгольське нойонство проголосило Темучина Чінгісханом (від тюркського «Тенгіз» – океан, море), тобто великим ханом монгольських, тюркських та маньчжурських племен.