44. Облік фінансових інвестицій.

Порядок обліку фінансових інвестицій і розкриття інформації про них у фінансовій звітності мають відповідати вимогам Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 12 «Фінансові інвестиції» (П(С)БО 12).

П(С)БО 12 мають застосовувати ті підприємства, які володіють акціями, іншими цінними паперами (наприклад, облігаціями підприємств, державних і місцевих позик), а також є засновниками інших підприємств, створених як на території України, так і за кордоном тощо.

Під час придбання всі інвестиції оцінюються й відображаються в бухгалтерському обліку за собівартістю, що формується відповідно до активів, які було передано в оплату. Згідно з П(С)БО 12 існують три способи придбання фінансових інвестицій, які, за визначенням, мають охоплювати всі можливі варіанти компенсації їхньої вартості (рис. 12.12):

1) за кошти;

2) в обмін на інші активи (не на кошти);

3) в обмін на цінні папери власної емісії.

За придбання фінансової інвестиції за кошти до її собівартості включаються: ціна придбання, комісійні винагороди, мито, податки, збори, обов’язкові платежі та інші витрати, безпосередньо пов’язані з її купівлею.

Якщо відбувається придбання фінансової інвестиції через обмін на активи, відмінні від коштів, то собівартість фінансової інвестиції визначається за справедливою вартістю цих активів.

За придбання інвестиції через обмін на цінні папери власної емісії собівартість визначається за справедливою вартістю переданих цінних паперів.

45. Облік власного капіталу.

Майно підприємства складається із різних матеріальних, нематеріальних та фінансових ресурсів — носіїв прав власності окремих суб’єктів.

Здійснюючи підприємницьку діяльність, підприємства неминуче використовують залучені кошти, утворюючи борги. Боргові зобов’язання підтверджують права і вимоги кредиторів щодо активів підприємства (А = З + К) і мають вищий пріоритет порівняно з вимогами власників.

Тому власний капітал — це частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов’язань (К = А – З).

Власний капітал є основою для початку і продовження господарської діяльності, та одним із найістотніших показників, оскільки виконує функції:

довгострокового фінансування,

відповідальності і захисту прав кредиторів,

кредитоспроможності,

самостійності,

розподілу доходів і активів.

Власний капітал утворюється двома шляхами:

1) внесенням власниками підприємства;

2) накопичуванням суми доходу, що залишається на підприємстві.

За формами власний капітал поділяється на:

— інвестований;

— нерозподілений прибуток.

За рівнем відповідальності власний капітал поділяється на:

— статутний капітал;

— додатковий (нереєстрований) капітал, який складається з:

а) додатково вкладеного капіталу,

б) резервного капіталу,

в) нерозподіленого прибутку.

З переходом на національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку у відповідному стандарті 2 «Баланс» визначено, що власний капітал включає такі основні складові:

— статутний капітал;

— пайовий капітал;

— додатковий вкладений капітал;

— інший додатковий капітал;

— резервний капітал;

— нерозподілений прибуток (непокриті збитки).