21. Свідомість і психіка. Структура свідомості в психоаналітичній концепції

Психіка, як відображення дійсності в мозку людини, характеризується різними рівнями. Вищий рівень психіки, властивий людині утворює свідомість. Свідомість є вища, інтегруюча форма психіки, результат суспільно-історичних умов формування людини у трудовій діяльності, при постійному спілкуванні (за допомогою мови) з іншими людьми. У цьому сенсі свідомість, як це підкреслювали класики марксизму, є «суспільний продукт», свідомість є не що інше, як усвідомлене буття.

Свідомість – відображення дійсності у формах, пов’язаних (прямо чи опосередковано) з практичною діяльністю. Можлива лише як суспільне явище, існує на основі мови. З погляду фізіології(тілесності) людська свідомість пов’язана з діяльністю мозку. Мозок є матеріальним органом свідомості. Ушкодження мозку позначається на діяльності мозку, проте мозок стає органом свідомості лише під впливом культури Мозок має навчитися мислити засвоюючи мову, форму мислення, інакше він буде „надлишком” природи. У виникненні та розвитку свідомості важливу роль відіграла мова, оскільки це інформаційно-знакова діяльність із вираження думки, мислення свідомості. Питання про співвідношення матерії і свідомості відноситься до основних питань філософії. Ідеалізм розглядає свідомість як активне начало матерії. У зв’язку з цим свідомість наділяється над матеріальними і над природними характеристиками. Матеріалізм розглядає свідомість як продукт діяльності мозку. Свідомість двозначна по відношенню до матерії.Свідомість:*найвища форма відображення дійсності *властивості мозку(високоорганізована матерія) *продукт суспільного розвитку *суб’єктивна реальність. Найістотнішим у визначеності свідомості є те що вона є відношенням людини до світу, опосередкованою формою культури. Свідомість це сприйняття світу людиною у формах культури (поняттях, ідеях, категоріях, нормах культури).

Свідомість буває індивідуальна і суспільна. Індивідуальна свідомість має такі рівні:самосвідомість(усвідомлення «Я», самоусвідомлення «Я»), емоції та почуття(інтелектуальні, моральні, естетичні, етичні, афекти), знання(емпіричні, теоретичні), воля(цілепокладання, вибір засобів діяльності), мислення(образне, операціональне, раціональне), пам'ять(моторна, сенсорна, довготривала, короткочасна, словесно-логічна, емоційна, образна) Суспільна свід. поділяється на психологію та ідеологію, що розкриваються у таких формах: правова, політична, моральна, релігійна, філософська, наукова, естетична, економічна, соціальна.

22. Єдність чуттєвого і раціонального в пізнанні

В процесі розвитку філософії склалося 2 основні напрямки щодо співвідношення чуттєвого та раціонального пізнання: 1. сенсуалізм (предст. Джон Локк, Дідро, суть: „у мисленні нема нічого, що раніше не було у відчуттях”, тому справжнє пізнання – це емпіричне пізнання, що засноване на чуттєвому досвіді, тобто єдиним джерелом знань є відчуття. 2. раціоналізм (предст. Рене де Карт, Лейбніц, суть: справжнє достовірне знання не може бути отримане емпіричним шляхом за допомогою досвіду, знання мають лише одне джерело і це наш розум. Діалектика об’єднує їх, каже що це 2 форми одного і того ж процесу. Ця дискусія між сенсуалістами і раціоналістами була вирішена у діалектичній філософії, яка стверджує, що не буває раціонального пізнання поза чуттєвим і навпаки. Чуттєве та раціональне пізнання знаходяться в органічній єдності та взаємодії. Структура чуттєвого пізнання: 1. відчуття (фіксують певні властивості речей, н-д: яблуко – кисле, кругле, тверде, червоне, ароматне), 2. сприйняття(дають можливість поєднати відчуття та створити певний образ речі, присутнє раціональне мислення), 3. уявлення(відтворення образу речі без безпосереднього контакту з річчю). Структура раціонального пізнання: 1.поняття(це логічна форма, в якій відображаються загальні риси, властивості, ознаки певних речей, явищ, предметів); 2. судження(це раціональна форма мислення, в якій щось стверджується або заперечується. Існує у формі речення. (Н.д. Україна – це європейська демократична держава); 3. умовивід(це форма раціонального мислення, за доп. Якої отримують нове знання на основі висновку з двох або більше суджень(н.д В усіх вузах України вивчають філософію. Ну.”ОНЮА” – вищий навчальний заклад. Висновок: у всіх вузах України вивчається філософія) Інтуїція - це здатність людини осягнути істину, передбачити істину, передбачити ситуацію втручання. Це здатність суб’єкта робити в процесі пізнання висновок, що є науковим відкриттям, не усвідомлюючи проміжних ланок аргументації. Етапи інтуїтивного пізнання: 1.Визначення проблеми; 2. пошуки рішення(підготовчий етап(відбувається на рівні свідомості) 3. підсвідомий(незрозумілий нам, ми його пояснити не можемо); 4.здобуття рішення(отримання знання) – це знання є раптовим, неусвідомленим, незрозумілим, потребує перевірки.