- •1. Гарантії прав громадян на охорону праці.
- •2. Служба охорони праці на підприємстві. Умови створення, права та обов’язки робітників служби.
- •3. Фінансування охорони праці та економічне стимулювання працівників.
- •4. Державні нормативні акти з охорони праці. Класифікація, галузь використання.
- •5. Система стандартів безпеки праці.
- •6. Організація навчання і перевірки знань з питань охорони праці на підприємстві.
- •7. Організація проведення інструктажів з питань охорони праці.
- •8. Державний нагляд за додержанням законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці. Права та обов’язки посадових осіб органів державного нагляду.
- •9. Громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці.
- •10. Відповідальність за порушення законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці.
- •11. Порядок проведення розслідування нещасних випадків на виробництві.
- •12. Порядок проведення спеціального розслідування нещасних випадків на виробництві.
- •13. Основні принципи страхування від нещасного випадку.
- •15. Відшкодування шкоди потерпілим на виробництві.
- •16. Основні завдання Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві.
- •17. Система фінансування Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві.
- •Терміни та визначення
- •19. Мікроклімат виробничих приміщень. Показники, нормування, нормалізація несприятливих мікрокліматичних умов. Мікроклімат виробничих приміщень
- •Показники, нормування
- •Нормалізація несприятливих мікрокліматичних умов
- •20. Шкідливі речовини в повітрі робочої зони. Класифікація, нормування.
- •21. Освітлення виробничих приміщень. Природне та штучне освітлення. Нормування.
- •22. Основні джерела світла для промислового освітлення. Недоліки та переваги.
- •23. Вібрація. Дія на організм людини. Класифікація виробничої вібрації. Нормування. Захист від вібрації. Вібрація
- •Дія на організм людини
- •Класифікація виробничої вібрації
- •Нормування
- •Захист від вібрації
- •24. Шум, ультразвук та інфразвук. Дія на організм людини. Нормування. Захист від шуму. Шум, ультразвук та інфразвук
- •Нормування
- •Захист від шуму
- •25. Дія електричного струму на організм людини. Фактори, що впливають на наслідки ураження електричним струмом. Дія електричного струму на організм людини
- •Фактори, що впливають на наслідки ураження електричним струмом.
- •26. Напруга кроку та дотику. Залежність від відстані місця контакта дроту з землею.
- •28. Технічні засоби безпечної експлуатації електроустановок.
- •29. Захисне заземлення. Принцип дії. Опір заземлюючих пристроїв. Галузь застосування.
- •30. Захисне занулення. Принцип дії. Галузь застосування.
20. Шкідливі речовини в повітрі робочої зони. Класифікація, нормування.
У сучасній техніці застосовується безліч речовин, які можуть потрапляти в повітря і становити небезпеку здоров'ю людей. Для визначення небезпечності медики досліджують вплив цих речовин на організм людини і встановлюють безпечні для людини концентрації та дози, які можуть потрапити різними шляхами в організм людини.
На промислових підприємствах повітря робочої зони може забруднюватися шкідливими речовинами, які утворюються в результаті технологічного процесу або містяться в сировині, продуктах та напівпродуктах і відходах виробництва. Ці речовини потрапляють у повітря у вигляді пилу, газів або пари і діють негативно на організм людини. В залежності від їх токсичності та концентрації в повітрі можуть бути причиною хронічних отруєнь або професійних захворювань.
В санітарно-гігієнічній практиці прийнято поділяти шкідливі речовини на хімічні речовини та промисловий пил.
Хімічні речовини (шкідливі та небезпечні) відповідно до ГОСТ 12.0.003-74 за характером впливу на організм людини поділяються на:
загальнотоксичні, що викликають отруєння всього організму (ртуть, оксид вуглецю, толуол, анілін);
подразнюючі, що викликають подразнення дихальних шляхів та слизових оболонок (хлор, аміак, сірководень, озон);
сенсибілізуючі, що діють як алергени (альдегіди, розчинники та лаки на основі нітросполук);
канцерогенні, що викликають ракові захворювання (ароматичні вуглеводні, аміносполуки, азбест);
мутагенні, що викликають зміни спадкової інформації" (свинець, радіоактивні речовини, формальдегід);
що впливають на репродуктивну (відтворення потомства) функцію (бензол, свинець, марганець, нікотин).
Слід зазначити, що існують й інші різновиди класифікацій шкідливих речовин, наприклад, за переважаючою дією на певні органи чи системи людини (серцеві, кишково-шлункові, печінкові, ниркові), за основною шкідливою дією (задушливі, подразнюючі, нервові), за величиною середньосмертельної дози.
Виробничий пил досить розповсюджений небезпечний та шкідливий виробничий фактор. З пилом стикаються робітники гірничодобувної промисловості, машинобудування, металургії, текстильної промисловості, сільського господарства.
Пил може здійснювати на людину фіброгенну дію, при якій в легенях відбувається розростання сполучних тканин, що порушує нормальну будову та функцію органу.
Уражаюча дія пилу в основному визначається дисперсністю (розміром частинок пилу), їх формою та твердістю, волокнистістю, питомою поверхнею.
Шкідливість виробничого пилу обумовлена його здатністю викликати професійні захворювання легень, в першу чергу пневмоконіози.
Необхідно враховувати, що у виробничих умовах працівники, як правило, зазнають одночасного впливу кількох шкідливих речовин в тому числі й пилу. При цьому їхня спільна дія може бути взаємопідсиленою, взаємопослабленою чи „незалежною".
На дію шкідливих речовин впливають також інші шкідливі і небезпечні фактори. Наприклад, підвищена температура і вологість як і значне м'язеве напруження, в більшості випадків підсилюють дію шкідливих речовин.
Суттєве значення мають індивідуальні особливості людини. З огляду на це для робітників, які працюють у шкідливих умовах проводяться обов'язкові попередні (при вступі на роботу) та періодичні (1 раз на 3, 6, 12 та 24 місяці, залежно від токсичності речовин) медичні огляди.
Залежно від ступеня токсичності, фізико-хімічних властивостей, шляхів проникнення в організм, санітарні норми встановлюють гранично допустимі концентрації (ГДК) шкідливих речовин у повітрі робочої зони виробничих приміщень, перевищення яких неприпустиме.
Гранично допустимою концентрацією (ГДК) шкідливої речовини в повітрі робочої зони вважається така концентрація, вплив якої на людину в разі її щоденної регламентованої тривалості не призводить до зниження працездатності чи захворювання в період трудової діяльності та у наступний період життя, а також не справляє негативного впливу на здоров'я нащадків.
За величиною ГДК в повітрі робочої зони шкідливі речовини поділяються на чотири класи небезпеки (ГОСТ 12.1.007-76):
1-й — речовини надзвичайно небезпечні, ГДК менше 0,1 мг/м3 (свинець, ртуть, озон).
2-й — речовини високонебезпечні, ГДК 0,1...1,0 мг/м3 (кислоти сірчана та соляна, хлор, фенол, їдкі луги).
3-й — речовини помірно небезпечні, ГДК 1,1...10,0 мг/м3 (вінілацетат, толуол, ксилол, спирт метиловий).
4-й — речовини малонебезпечні, ГДК більше 10,0 мг/м3 (аміак, бензин, ацетон, гас).
Гранично допустимі концентрації деяких шкідливих речовин в повітрі робочої зони та їх характеристики наведені в таблицях 2.3 та 2.4.
Необхідно зазначити, що в списку ГДК, поряд з величиною нормативу, може стояти літера, яка вказує на особливість дії цієї речовини на організм людини:
О — гостронаправленої дії;
А — алергічної дії;
К — канцерогенної дії;
Ф — фіброгенної дії.
При вмісті в повітрі робочої зони кількох речовин односпрямованої дії для забезпечення безпеки роботи слід дотримуватися наступної умови:
До шкідливих речовин односпрямованої дії відносяться шкідливі речовини, котрі близькі за хімічною будовою та характером впливу на організм людини.
При одночасному вмісті в повітрі кількох шкідливих речовин, що не мають односпрямованої дії, ГДК залишається таким самим, як і при їх ізольованій дії.
Контроль проби повітря виконується в зоні дихання людини з урахуванням місць утворення шкідливих речовин і шляхів, якими вони потрапляють в робочу зону. Кількість проб та метод контролю визначається санітарними нормами та органами санітарного нагляду.
У приміщеннях, де присутні речовини 1-го класу небезпеки та де може бути аварійний викид, повинен запроваджуватись безперервний контроль. Для інших випадків - періодичний.