- •2. Філософія в системі духовної культури людства. Основні функції філософії (укр)
- •4. Особливості виникнення і становлення філософської думки у Стародавньому Індії та Китаї (укр)
- •5. Давньогрецька філософія. Мілетська школа, філософія Геракліта Ефеського (укр)
- •6. Атомістика та детермінізм Демокріта(укр)
- •6. Атомистика и детерминизм Демокрита(рус)
- •7. Сократ. Антропологічне та етичне вчення Сократа.(укр)
- •8. Філософські погляди Платона(укр)
- •8. Философские взгляды Платона(рус)
- •8. Философские взгляды Платона.(рус 2)
- •9. Філософські погляди Арістотеля(укр)
- •9. Философские взгляды Аристотеля.(рус)
- •10. Середньовічна філософія. Схоластика. Номіналізм і реалізм(укр)
- •11. Філософські погляди Фоми Аквінського(укр)
- •12. Головні риси філософії доби Відродження(укр)
- •12. Главные черты филисофии добы Возрождения.(рус)
- •13. Філософія Нового Часу. Емпіризм (Бекон, Гоббс, Локк)(рус)
- •14. Філософія Нового Часу. Раціоналізм (Декарт, Спіноза)(рус)
- •15. Філософські погляди Канта(рус)
- •16.Філософія і діалектика Гегеля(рус)
- •16. Філософія і діалектика Гегеля(рус 2)
- •17. Філософія Шопенгауера і Ніцше(рус)
- •17. Философия ф. Ницше и а. Шопенгауэра(рус 2)
- •18. Антропологічна філософія а. Фоєрбаха(рус)
- •18. Антропологічна філософія Фейєрбаха.(укр)
- •19. Філософський зміст класичного марксизму: основні ідеї та принципи(укр)
- •20. Философия “всеединства” b.C. Соловьева(рус)
- •20. Філософія всеєдності Вл. Соловйова(укр)
- •21. Вчення Бердяєва про свободу та творчість(рус)
- •22. Основні риси і особливості української філософії(рус)
- •24. Антропологічне та етичне вчення г.Сковороди(укр)
- •24. Антропологчне та етичне вчення Сковороди.(укр. 2)
- •25. Філософські погляди п.Д. Юркевича(укр)
- •26. Філософія української діаспори (д.Донцов, д. Чижевський)(укр)
- •27. Екзистенціальна філософія (Гайдеггер, Сартр, Камю). Свобода та відповідальність(рус)
- •28. Комунікативна філософія (Габермас, Апель)(рус)
- •29. Філософія прагматизму(рус)
- •30. Проблема істини у філософії та науці(укр)
- •31. Форми і методи наукового пізнання(укр)
- •32. Емпіричний та теоретичний рівні пізнання(рус)
- •32. Емпіричні і теоретичні методи пізнання(рус 2)
- •33. Рівні та форми суспільної свідомості.(укр)
- •33. Рівні та форми суспільної свідомості(укр. 2)
- •34. Свідомість та самосвідомість. Концепт ідентичності(укр)
- •35. Філософська категорія буття. Основні форми буття.(укр)
- •35. Філософська категорія буття. Основні форми буття(рус)
- •36. Культура та цивілізація. Проблема формаційного та цивілізаційного тлумачення історичного процесу.(укр)
- •37. Суспільний прогрес та глобальні проблеми сучасності.(укр)
- •38. Проблема духовного буття.(укр)
- •39. Аксіологічні та етичні витоки сутності людини. Проблема сенсу життя(рус)
- •40. Суспільство як динамічний процес. Історичний розвиток та теорії суспільного прогресу.(укр)
32. Емпіричні і теоретичні методи пізнання(рус 2)
Эмпирический - это такой уровень знания, содержание которого в основном, получено по опыту, подданного некоторой рациональной обработке, т.е. сформулированного определенным языком. Характерной особенностью этого уровня является то, что он включает в себя контакт исследователя с предметом с помощью органов ощущений или приборов, которые их дополняют, дает знание внешних, видимых связей между явлениями. Вершиной эмпирического знания есть фиксация повторения явлений без объяснения причин. Эмпирические знания опираются на эмпирические факты и соотношение, данные наблюдений, показание приборов, записанные в протокол, сведенные в таблицу или представленные графически.
Теоретическое познание включает систему понятий, суждений, абстракций, частичные и общие теории. Преимущество теоретического познания заключается в том, что оно дает понимание сути общего закона и может предусмотреть будущее. Эмпирическое познание может опережать теоретическое, а теоретическое-эмпирическое. Разногласия между ними решаются практикой, которая является основой познания и критерием истины.
33. Рівні та форми суспільної свідомості.(укр)
Суспільна свідомість є сукупністю почуттів, настроїв, різноманітних поглядів, ідей та теорій, які відображають ті чи інші сторони суспільного життя. Вона має соціальну природу, виникає із суспільної практики людей як результат їхньої виробничої, сімейно-побутової та інших видів діяльності..
Індивідуальна свідомість є відображенням у голові людини окремих сторін, рис та зв’язків зовнішнього світу, а також сукупність її почуттів, настроїв та поглядів на світ. Зміст індивідуальної свідомості залежить від індивідуальних особливостей психіки людини, тобто її природжених задатків, здібностей, схильностей; від особливостей її виховання, навчання та освіти. Індивідуальна свідомість окремих людей є перш за все індивідуальними особливостями сприймання ними різних явищ суспільного життя, тобто індивідуальні особливості їх поглядів, інтересів та ціннісних орієнтацій. Вони ж породжують особливості їх дій та поведінки. В ній проявляються особливості людського життя й діяльності у суспільстві, особистісний життєвий досвід, а також особливості характеру, темпераменту, рівень духовної культури та інші об’єктивні та суб’єктивні обставини соціального буття людини. І суспільна, й індивідуальна свідомість відображають суспільне буття людей. Суспільне буття і суспільна свідомість – це дві сторони життя суспільства, котрі знаходяться між собою у певному зв’язку і взаємодії. Суспільне буття – це сукупність усіх матеріальних відносин (суспільних, національних, групових, сімейних, індивідуальних), в основі яких знаходиться виробництво матеріальних благ, а також ті відносини, котрі складаються між людьми в процесі цього виробництва. Суспільна свідомість – це погляди, уявлення, ідеї, форми свідомості, котрі відображають суспільне буття і визначаються ним.
- суспільна свідомість у своєму розвитку спирається на досягнення людської думки, науки, мистецтва тощо. Це свідчить про спадкоємність у розвитку суспільної свідомості, завдяки якій зберігається й розвивається духовний спадок поколінь, накопичений у різних сферах суспільного життя. Отже, суспільна свідомість не тільки відображає суспільне життя людей, але й має свою внутрішню логіку розвитку, свої принципи і свої традиції. Показовим у цьому аспекті є розвиток науки, мистецтва, моралі, релігії, філософії;
Структура суспільної свідомості. Структуру суспільної свідомості можна розглядати в різних аспектах, найголовнішими з яких є наступні. Суттєвим принципом розгляду структури суспільної свідомості є її поділ за рівнем, ступенем та глибиною проникнення у дійсність, узагальненого відображення суспільного буття.
У сучасній соціальній філософії виділяються такі сторони (елементи) суспільної свідомості:
- буденна і теоретична свідомість;
- суспільна психологія й ідеологія;
- форми суспільної свідомості.
рівні суспільної свідомості – буденний і теоретичний – відіграють свою значну роль у житті та діяльності людей і в розвитку суспільства.
Своєрідними структурними елементами суспільної свідомості є також суспільна психологія та ідеологія.Форми суспільної свідомості, на відміну від “вертикальної”, тобто рівневої, структури, про що мова була раніше, створюють так звану “горизонтальну” структуру суспільної свідомості. До них відносяться форми духовно-практичного освоєння буття суспільства: моральна, політична, правова, історична, економічна, наукова, філософська, естетична, екологічна та релігійна свідомість.Кожна з них відображає відповідні сторони суспільного життя, відтворюючи їх духовно. При цьому зберігається відносна самостійність всіх форм, які тією чи іншою мірою впливають на ті політичні, економічні та інші процеси, що відбуваються у суспільстві.Форми суспільної свідомості розмежовуються також за способом відображення (наука відображає світ у вигляді понять, концепцій, гіпотез, теорій, різноманітних вчень; мистецтво як прояв естетичної свідомості – у формі художніх образів; моральна свідомість – у формі моральних переживань та поглядів, які знаходять свій вираз у моральних нормах та принципах поведінки, а також у традиціях, звичаях тощо; своєрідно відображається суспільне життя у політичних та релігійних поглядах Отже, суспільна свідомість як складне соціально-духовне утворення і соціальне явище, необхідність її формування та розвитку в сучасних умовах якісних перетворень у країні та світі зумовили її важливу роль в духовному житті суспільства. Як найважливіший елемент духовного виробництва, суспільна свідомість здійснює суттєвий вплив як на духовне життя суспільства, так і на всі сфери суспільних відносин. Від зрілості свідомості значною мірою залежить зрілість суспільства в цілому, динамізм процесу утвердження його прогресу та свободи. Отже, ускладнення процесів суспільного розвитку, посилення їх динамізму, перехід до нових форм життя вимагає підвищення творчої активності людей. Ця активність повинна бути глибоко усвідомленою, спиратися на ясні цілі і переконання. Таким чином, зростає роль і значення всіх рівнів і форм суспільної свідомості, через які відбувається осмислення різноманітних явищ і процесів суспільного життя і формуються способи активного впливу на них. Особливо актуальним це є для нашого сучасного українського суспільства.