- •2. Філософія в системі духовної культури людства. Основні функції філософії (укр)
- •4. Особливості виникнення і становлення філософської думки у Стародавньому Індії та Китаї (укр)
- •5. Давньогрецька філософія. Мілетська школа, філософія Геракліта Ефеського (укр)
- •6. Атомістика та детермінізм Демокріта(укр)
- •6. Атомистика и детерминизм Демокрита(рус)
- •7. Сократ. Антропологічне та етичне вчення Сократа.(укр)
- •8. Філософські погляди Платона(укр)
- •8. Философские взгляды Платона(рус)
- •8. Философские взгляды Платона.(рус 2)
- •9. Філософські погляди Арістотеля(укр)
- •9. Философские взгляды Аристотеля.(рус)
- •10. Середньовічна філософія. Схоластика. Номіналізм і реалізм(укр)
- •11. Філософські погляди Фоми Аквінського(укр)
- •12. Головні риси філософії доби Відродження(укр)
- •12. Главные черты филисофии добы Возрождения.(рус)
- •13. Філософія Нового Часу. Емпіризм (Бекон, Гоббс, Локк)(рус)
- •14. Філософія Нового Часу. Раціоналізм (Декарт, Спіноза)(рус)
- •15. Філософські погляди Канта(рус)
- •16.Філософія і діалектика Гегеля(рус)
- •16. Філософія і діалектика Гегеля(рус 2)
- •17. Філософія Шопенгауера і Ніцше(рус)
- •17. Философия ф. Ницше и а. Шопенгауэра(рус 2)
- •18. Антропологічна філософія а. Фоєрбаха(рус)
- •18. Антропологічна філософія Фейєрбаха.(укр)
- •19. Філософський зміст класичного марксизму: основні ідеї та принципи(укр)
- •20. Философия “всеединства” b.C. Соловьева(рус)
- •20. Філософія всеєдності Вл. Соловйова(укр)
- •21. Вчення Бердяєва про свободу та творчість(рус)
- •22. Основні риси і особливості української філософії(рус)
- •24. Антропологічне та етичне вчення г.Сковороди(укр)
- •24. Антропологчне та етичне вчення Сковороди.(укр. 2)
- •25. Філософські погляди п.Д. Юркевича(укр)
- •26. Філософія української діаспори (д.Донцов, д. Чижевський)(укр)
- •27. Екзистенціальна філософія (Гайдеггер, Сартр, Камю). Свобода та відповідальність(рус)
- •28. Комунікативна філософія (Габермас, Апель)(рус)
- •29. Філософія прагматизму(рус)
- •30. Проблема істини у філософії та науці(укр)
- •31. Форми і методи наукового пізнання(укр)
- •32. Емпіричний та теоретичний рівні пізнання(рус)
- •32. Емпіричні і теоретичні методи пізнання(рус 2)
- •33. Рівні та форми суспільної свідомості.(укр)
- •33. Рівні та форми суспільної свідомості(укр. 2)
- •34. Свідомість та самосвідомість. Концепт ідентичності(укр)
- •35. Філософська категорія буття. Основні форми буття.(укр)
- •35. Філософська категорія буття. Основні форми буття(рус)
- •36. Культура та цивілізація. Проблема формаційного та цивілізаційного тлумачення історичного процесу.(укр)
- •37. Суспільний прогрес та глобальні проблеми сучасності.(укр)
- •38. Проблема духовного буття.(укр)
- •39. Аксіологічні та етичні витоки сутності людини. Проблема сенсу життя(рус)
- •40. Суспільство як динамічний процес. Історичний розвиток та теорії суспільного прогресу.(укр)
27. Екзистенціальна філософія (Гайдеггер, Сартр, Камю). Свобода та відповідальність(рус)
Экзистенциализм (философия существования) - иррационалистическое направление в буржуазной философии, возникшее в 20 в. как попытка создания нового мировоззрения, отвечающего взглядам буржуазной интеллигенции. Идейные истоки Э.- философия жизни, феноменология, религиозно-мистическое учение. Различают религиозный и атеистический (Хайдегер, Сартр, Камю, С. Бовуар). В Экзистенциализме нашел отражение кризис буржуазного либерализма о его поверхностн-оптимистическим миропониманием, верой в прогрессивное развитие буржуазногоо обществава, который не выдержал испытания бурными событиями века. Экзистенциализм возник как мировоззрение пессимистическое, ставившее перед собой вопрос: как жить человеку, потерявшему либерально-прогрессистские иллюзии, перед лицом исторических катастроф. По мнению экзистенциалистов, осн. черта рационального мышления состоит в том, что оно исходит из принципа противоположности субъекта и объекта. В результате этого вся действительность, в том что и человек, предстает перед рационалистом только как объект научного исследования и практического манипулирования, в силу чего такой подход носит «безликий» характер. Экзистенциализм, напротив, должен выступить как противоположность внеличной, «объективной» научной мысли. Экзистенциализм противопоставляет философию и науку. В обыденной жизни человек не всегда осознает себя как экзистенцию; для этого необходимо, чтобы он оказался в пограничной ситуации, т. е. перед лицом смерти. Обретая себя как экзистенцию, человек впервые обретает и свою свободу. Согласно Э., свобода состоит в том, чтобы человек не выступал как вещь, формирующаяся под влиянием естественной или социальной необходимости, а «выбирал» самого себя, формировал себя каждым своим действием и поступком.
27. Екзистенцыальна філософія (Хайдеггер, Сартр, Камю). Свобода та вдповідвльність.(укр) Засновником Е вважається нім.філософ Мартін Хайдер(1889-1976)який у своїй книзі “Буття і час”(1927)сформував філ.вчення головним понят-тям якого стала “екзистенція”-людське існування. А ідея “Нової міфології”висунута нім.романтика-ми,ще в минулому столітті знайшла продовження в філософії 20ст.Типовим її втіленням постала так звана Ефілософія,яка стала единим з провідних філософських напрямків20ст.головною формою сучасного філософського гуманізму.Одним з пер-ших її представників був датський філософ Кєр-кегор.Ми сучасники,не прийняли його Е позицію, і лише рос.філософи Бердяєв та Шварцман зуміли відродити основні положення нім.вченого.Емігру-вавши до Франції Б і Ш.надали значного поштовху в розвитку Е ідей,що значною мірою сприяло виникненню класичного типу Е.філософії,або так званого Е.Він швидко стає популярним у багатьох країнах світу.Так Л.Сенгор(1906)засновник так званого “негритюду”оригінального Е.вчення,мав поширення в Африці і на островах Карибського моря.Вбачаючи зростаючий процес людини в суч. світі екзистенціаналісти знаходять його основне джерело в технічній цивілізації,що спирається на науку.Хайдегер категорично заперечував на цій підставі цінність наукового (в першу чергу природ ничо-наукового)об’єктивного аналізу реальності. Відкидаючи об’єктивний аналіз реальності Хайде-гер пропонує звернутися до Е.аналітики буття. Хайдегер твердить,що людське існування завжди є буттям в світі і в той же час “спів-буття”де людина невідділена від навколишніх речей,а тим більше від інших людей.Він пропонує прислухатись до голосу з глибин самої самості людини якій ніби є покликом землі і кров,покликом самої долі.Другий вчений Сартр стверджує,що людина щодо своїх тімених класових професійних характеристик по-дібна до інших людей.Специфічність,неповтор-ність та унікальність людської особи знаходить своє втілення в цілях,задумах,де вчений вбачає її постійну надійність на майбутне.Людина постійно перебуває у ситуації вибору.Тому Сортр робить висновок про свободу як універсальну хар-ристику людського існування. Е.як бачимо висловлює претензії на роль філософії,що нібито виражає найгостріші відтінки конкретного людського існу-вання з усіма його труднощами.В Е.нерідко зву-чать трагічні мотиви.Недаремно ірландський дос-лідник філософії Е. А.Асмер пише,що основне спрямування цієї філософії предметом зображення що є Е.літератури не є людина в нормальній ситуа-ції,а людина що потрапила в катастрофу.