- •1. Предмет та методи п/е. Позитивна і нормативна економіка
- •2. Еволюція економічної науки: основні напрямки, школи та течії
- •3. Видатні українські економісти та їх внесок у розвиток економічної науки
- •4. Суть та класифікація потреб. Безмежність потреб
- •5. Економічні інтереси та їх види
- •6. Економічні ресурси та їх класифікація: земля, праця, капітал та підприємництво
- •9. Економічна система та її основні складові. Власність як основа економічної системи
- •10. Натуральна та товарна форми господарства
- •11. Суть та функції грошей
- •12. Грошова система та її основні елементи. Еволюція грошових систем
- •13. Основні принципи організації ринкової економіки
- •14. Суть та суб’єкти ринку. Схема кругообороту ресурсів та доходів
- •15. Класифікація ринків за економічним призначенням об’єктів купівлі-продажу
- •16. Інфраструктура ринкової економіки та її основні елементи
- •17. Суть конкуреції та її види
- •18. Антимонопольне законодавство та необхідність антимонопольної політики
- •19. Класифікація підприємств за формами організації та розмірами
- •20. Суть, суб’єкти, принципи і умови підприємницької діяльності
- •23. Суть, форми та види заробітної плати
- •24. Капітал підприємства та його класифікація
- •25. Фізичне та моральне зношення основного капіталу. Амортизація
- •26. Суть та особливості аграрної сфери виробництва. Структура агропромислового комплексу
- •27. Суть, основні види та типи відтворення
- •29. Основні ознаки та механізм функціонування адміністративно-командної економіки
- •30. Економічні аспекти глобальних проблем
1. Предмет та методи п/е. Позитивна і нормативна економіка
Предмет економічної теорії тісно пов’язаний з поняттям “економіка” . Економіка від грецького ойкономія ( “ойкос” – дім або господарство, а “номос” – закон або вчення), тому економічна наука в початковому розумінні – це наука про домашнє господарство або про управління домашнім господарством. В такому розумінні предмет даної науки вперше визначав грецький філософ Ксенофонт.
В політекономії найбільш відомим визначенням предмета цієї науки є:
1. Основною життя людства є виробництво, тобто вплив людини на предмети і сили природи та їх пристосування для задоволення своїх потреб.
2. Матеріальні блага люди створюють не по одинці, а спільно.
3. Людина живе і працює в суспільстві, а це означає, що виробництво має колективний, суспільний характер.
4. В процесі праці люди вступають між собою в певні відносини.
5. Люди не тільки виготовляють продукти праці, але обмінюють їх та споживають.
Політекономія виконує такі основні функції:
1. Практичну. 2. Теоретико-пізнавальну. 3. Виховну. 4. Методологічну.
Кожна наука має свій предмет вивчення. Що ж вивчає політекономія? Добрих 150 років після Монкретьєна, який дав назву цій науці, політекономія розглядалася переважно як наука про державне господарство. І лише при А.Сміті характер її змінився. Вона стала перетворюватися в науку про закони розвитку господарства взагалі та про економічні відносини класів зокрема. В сучасних умовах загальним об'єктом вивчення виступає суспільне виробництво як цілісний організаційно-соціально-економічний комплекс (економіка).
Предметом же політекономії є лише соціально-економічна суть виробництва, тобто ті виробничі (економічні) відносини, які виникають між людьми в процесі функціонування суспільного виробництва. Предмет політичної економії трактується значно ширше. Вивчаючи виробничі (економічні) відносини людей, вона розглядає не лише організаційно-економічні та техніко-економічні питання (надаючи їм досить важливого значення), але й вивчає соціально-економічні умови, в яких відбувається життєдіяльність людей. Тому політекономія дає можливість відповісти не тільки на питання: що, як і для кого потрібно виробляти, але й на питання більш суттєві: чим визначається характер виробництва, розподілу, обміну та споживання матеріальних благ?
Узагальнюючим науковим методом, яким користуються політ-економісти, досліджуючи закономірності функціонування соціально-економічної системи або її окремих елементів, є діалектичний метод. Він передбачає вивчення явищ і процесів економічного життя: а)в їх загальному зв'язку й взаємозалежності;
б)в стані безперервного розвитку; в)коли кількісні зміни, які виникають у процесі розвитку, ведуть до змін якісних. Джерелом розвитку будь-яких процесів згідно з цим методом визнається єдність і боротьба протилежностейАбстрактний метод включає в себе й такі методи пізнання виробничих відносин, як аналіз і синтез. Зокрема, в процесі аналізу предмет дослідження розчленовується, мислення йде від видимого, конкретного до абстрактного. В процесі синтезу досліджується економічне явище у взаємозв'язку і взаємодії його складових частин. Мислення тут іде в зворотному порядку - від абстрактного до конкретного, від розуміння суті відносин до прояву їх у конкретній ситуації. Отже, аналіз сприяє відкриттю істотного в явищі, а синтез завершує розкриття суті, дає можливість показати, в яких формах ця суть проявляється в реальній економічній дійсності.
Наукове пізнання суспільних процесів передбачає також використання в політекономії економіко-математичних і статистичних методів, що дає можливість визначати не лише якісні, а й кількісні параметри процесів, що вивчаються. Нарешті, неодмінною умовою з'ясування суті й конкретних форм прояву процесів і явищ економічного сьогоденного буття є поєднання логічного й історичного підходів при вивченні предмету політекономії Завершальною ланкою методу політекономії виступає суспільна практика. Тільки в процесі практики може бути визначена істинність або хибність теоретичних абстракцій, вироблених науковим мисленням. Процес пізнання реальної дійсності починається з практики й завершується практикою, яка підтверджує або відкидає відповідні наукові узагальнення реальної дійсності.
Отже, метод політичної економії, за допомогою якого вивчаються виробничі відносини, спирається на діалектичний світогляд. Використовуючи математичні засоби аналізу й синтезу економічних процесів і явищ, він досліджує їх в історичному розвитку, а також у діалектичній єдності кількісних і якісних змін. Позитивна економіка має справу з фактами (уже відібраними і які перейшли на рівень теорії) і вільна від суб'єктивних оцінних суджень. Позитивна економіці намагається формулювати наукові уявлення про економічне поводження. На противагу цьому, нормативна економіці уособлює оцінні судження якихось людей щодо того, який повинна бути економіка або яку конкретну політичну акцію варто рекомендувати, базуючись на визначеній економічній теорії або на визначеному економічному відношенні.
Простіше говорячи, позитивна економіка вивчає те, що є, тоді як нормативна економіці виражає суб'єктивні уявлення про те, що повинно бути. Позитивна економіка досліджує фактичний стан економіки; нормативній економіці припадає визначати, які конкретні умови або аспекти економіки бажані або небажані. Візьмемо такий приклад. Позитивне твердження: "Безробіття складає 7% робочої сили". Нормативне твердження: "Безробіття варто скоротити". Інше позитивне, фактичне твердження: "За інших рівних умов, якщо плата за навчання зросте, число абітурієнтів в університеті знизиться". Нормативне твердження на ту ж тему виглядає так:
Плату за навчання в університеті варто знизити, щоб більше студентів могло одержати утворення". І справді, як тільки в пропозиції виникають такі слова, як "повинно" або "випливає", можна з великою підставою припустити, що перед вами нормативне твердження.