2. Еволюція економічної науки: основні напрямки, школи та течії

"Економіка" (грец.) - мистецтво ведення домашнього господарства. Вперше цей термін ввів в обіг Аристотель (III ст. до н.е.). Він розділив науку про багатство на економіку і хримастику. Перша вивчає виробництво \ благ для задоволення потреб людей, друга - накопичення грошей.

Економіка як наука про суть економічних знань почала формуватися тільки в ХVII-ХVIII ст., з розвитком капіталістичних відносин.

Термін "політекономія" ввів у 1615 р. французький економіст Антуан Монкрет'єн в праці "Трактат політичної економії". Політекономія (гр.) походить від "політикос" - суспільний, державний і "ойкономія" - управління домашнім господарством.

Етапи становлення політекономії.

1-й етап.

Вчення меркантилістів - ХVІ-ХVІІ ст. (Західна Європа). Засновники Т.Мен (Англія), А.Монкрет'єн (Франція), Серра (Італія).Об'єкт досліджень: обіг, зовнішня торгівля.

Недоліки вчення меркантилістів:1. описовий характер обігу;2. відсутність наукової системи;

3. нехтування дослідженнями процесу виробництва.

II-й етап.

Класична буржуазна політекономія - XVIII ст. Засновники: Вільям Петті (1623-1687) (Англія); Франсуа Кене (1694-. 1774) (Франція).Класики буржуазної політекономії питання про багатство пов'язували не тільки з обігом, а, насамперед, з виробництвом, де створюються матері­альні цінності.

Вищим досягненням англійської класичної школи стали праці Адама Сміта (1723-1790) і Давіда Рікардо (1772-1823). Вони дослідили виробницт­во і обіг, спробували розкрити суть товарно-грошових відносин, науково обгрунтували походження прибутку, започаткували теорію трудової вартос­ті, але не змогли досконало розкрити суті економічної системи суспільства.

ІІІ-й етап.

Марксистський напрямок політекономії. Засновники: Карл Маркс (1818-1883) та Фрідріх Енгельс (1820-1895) поставили на науковий грунт соціалістичну ідею; для пізнання економічних процесів застосували метод матеріалістичної діалектики, становлення ново­го суспільства пов'язали з вищим розвитком матеріального виробництва, демократії й особистості.

К.Маркс створив струнку наукову теорію вартості й додаткової варто­сті. Класики марксизму розробили загально-теоретичну модель суспільного розвитку, розкривши суть експлуатації людини людиною.

ІV-й етап.

Сучасна економічна теорія надзвичайно різноманітна.

Провідні напрями: Неокласицизм - Джон Кларк (США), Альфред Маршал (Англія) - роз­виває основні ідеї класичної буржуазної політекономії.

Неокейнсіанство — Джон Кейнс (Англія) розвиває концепції державно-монополістичного регулювання економіки. Неокласичний синтез (Поль Самуельсон - США) поєднує ідеї неокла­сицизму та кейнсіанства щодо розвитку економічної системи суспільства, наголошуючи на єднанні державного регулювання і ринкового саморегулю-. вання в цьому процесі.

Об'єктом економічної теорії є економіка в цілому - на мікро-, макро-ї глобальному рівнях.

Мікрорівень економіки починається з сім'ї; фірма (підприємство) є його основною ланкою.

Макрорівень охоплює господарство цілої країни, а глобальний - міждержавні економічні об'єднання та всесвітнє господарство.

Предметом економтеорії є виробничі відносини, які складаються з економічних та загальних організаційно-економічних відносин.

Соціально-економічні відносини - це ті відносини, які виникають між людьми з приводу виробництва, розподілу, обміну і споживання матеріаль­них і духовних благ, їхню основу становлять відносини власності на засоби виробництва і виготовлений продукт.