Поведінка при співбесіді

Прийшовши на інтерв'ю, бажано:

• добре виглядати;

• упевнено триматися;

• цікаво спілкуватися;

• виявляти витримку, але також жвавість і енергію;

• стисло, виразно і логічно говорити;

• не соромитися, не тушуватися, не бути нахабним і невихованим.

Ви повинні винайти розумний логіко-інтуїтивний компроміс між природною правдою про себе й артистизмом у спектаклі, що зветься «інтерв'ю». Ваша скромність і спокій з одночасною елегантністю, відсутність при собі громіздких предметів, використання психологічних прийомів встановлення контакту зі співрозмовни­ком, безумовно, здійснять позитивний вплив.

До прийомів встановлення психологічного контакту зі співбесідником можна віднести:

• усмішка;

• вітання;

• відрекомендування;

• звертання на ім'я та по батькові;

• потиск рук

До Психологічного контактування відносять:

• встановлення контактів очей (не дивитися вниз, убік або на стелю);

• урівноваження соціальної і фізичної дистанції.

• підстроювання під темп, тембр, швидкість мови співбесідника;

• підстроювання під міміку й жести;

• підстроювання під манеру розмови («у нас із вами...», «ми мо­жемо разом із вами...»);

• засвідчення подяки (без підлесливості), хоча для вас нічого по­зитивного поки ще не зробили;

• виявлення усвідомленого інтересу до співрозмовника;

• демонстрація своєї підготовленості до зустрічі шляхом пропо­зиції співрозмовникові ознайомитися зі всіма необхідними та потрібними для розмови документами, які ви підготували й за­хопили із собою;

• продемонструвати обізнаність в інформації про справи фірми. Не рекомендується «ловити» роботодавця в коридорі або «ку­рилці» для бесіди на цікавлячу вас тему.

Ваша мова має містити активні фрази, що визначають дії, а не співучасть у них. Так, наприклад, замість того, щоб сказати: «Я брав участь в розробці проекту...», краще використовувати активну форму: «Я займався розробкою...».

Під час співбесіди не можна:

• перепрошувати за свій вік, стан здоров'я, брак досвіду тощо;

• переривати співбесідника;

• негативно оцінювати особистість співрозмовника;

• підкреслювати відмінність у поглядах, соціальному стані і т. ін. між собою та співбесідником;

• різко змінювати темп бесіди;

• підводитися і відходити від співрозмовника, відводити очі; проте не слід «гіпнотизувати» співрозмовника своїм поглядом;

• не враховувати психологічний стан співбесідника, якщо він відверто чимось схвильований чи засмучений;

• говорити лише про власні інтереси, а тим більше, про проблеми;

• неуважно слухати, відволікатися;

• критикувати людей з попереднього місця роботи;

• поводити себе занадто фамільярно або самовпевнено;

• жартувати, вживати нецензурні вислови чи курити, навіть як­що це робить співрозмовник.

Коли вам самому запропонували поставити питання співрозмо­внику, доречно буде запитати:

• про плани діяльності організації на найближчі роки та про очі­куваний від вас внесок;

• ким працює/працював в організації інтерв'юер і як він сам оці­нює її діяльність;

• які психологічні властивості і професійні навички, на думку спів­розмовника, потрібні вам для успішної діяльності на даній посаді;

• якими є результати діяльності організації на ринку товарів і по­слуг, хто її основні конкуренти, які відносини з ними;

• чи виникали ситуації загрози банкрутства; внутрішніми чи зов­нішніми причинами вони зумовлювалися.