Правила застосування символів

Символ призначений для графічної ідентифікації функції, яку він відображає, незалежно від тексту усередині цього символу.

Символи в схемі повинні бути розташовані рівномірно. Слід дотримуватися розумної довжини з'єднань і мінімального числа довгих ліній.

Більшість символів задумана так, щоб дати можливість включення тексту усередині символу. Необхідно дотримуватися встановленої форми символів. Не повинні змінюватися кути і інші параметри, що впливають на відповідну форму символів. Символи повинні бути, по можливості, одного розміру. Символи можуть мати будь-яку орієнтацію, але, по можливості, переважною є горизонтальна орієнтація.

Мінімальна кількість тексту, необхідного для розуміння функції даного символу, слід поміщати усередині даного символу. Текст для читання повинен записуватися зліва направо і зверху вниз незалежно від напряму потоку. Скорочення слів і абревіатури, окрім стандартних і загальноприйнятих, повинні бути розшифровані в нижній частині поля схеми або в документі, до якого ця схема відноситься.

Якщо текст усередині символу перевищує його розміри, слід використовувати символ коментарю. Якщо використання символів коментарю може заплутати або зруйнувати хід схеми, текст слід поміщати на окремому листі і давати перехресне посилання на символ.

Правила виконання з'єднань

Потоки даних або потоки управління в схемах показуються лініями. Напрям потоку зліва направо і зверху вниз вважається стандартним. У випадках, коли необхідно внести більшу ясність до схеми (наприклад, при з’єднаннях), на лініях використовуються стрілки. Якщо потік має напрям, відмінний від стандартного, стрілки повинні указувати цей напрям.

У схемах слід уникати перетину ліній. Лінії, що перетинаються, не мають логічного зв'язку між собою, тому зміни напряму в точках перетину не допускаються.

Якщо дві або більше ліній об'єднуються в одну лінію, місце об'єднання повинне бути зміщене.

Приклад.

Лінії в схемах повинні підходити до символу або зліва, або зверху, а виходити або справа, або знизу. Лінії повинні бути направлені до центру символу.

При необхідності лінії в схемах слід розривати для уникнення зайвих перетинів або дуже довгих ліній, а також, якщо схема складається з декількох сторінок. З'єднувач на початку розриву називається зовнішнім з'єднувачем, а з'єднувач в кінці розриву - внутрішнім з'єднувачем.

Приклад.

Формули

При використанні формул необхідно дотримуватися певних орфографічних правил.

Найбільші, а також довгі і громіздкі формули, котрі мають у складі знаки суми, добутку, диференціювання, інтегрування, розміщують на окремих рядках. Це стосується також і всіх нумерованих формул. Для економії місця кілька коротких однотипних формул, відокремлених від тексту, можна подати в одному рядку, а не одну під одною. Невеликі і нескладні формули, що не мають самостійного значення, вписують всередині рядків тексту.

Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів треба подавати безпосередньо під формулою в тій послідовності, в якій вони дані у формулі. Значення кожного символу і числового коефіцієнта треба подавати з нового рядка. Перший рядок пояснення починають зі слова «де» без двокрапки.

Приклад:

, (3.1)

де C_min – мінімально прийнятний для підприємства рівень ціни, грн.;

С – собівартість товару, грн.;

P – мінімально прийнятна для підприємства частка прибули в ціні.

Рівняння і формули треба виділяти з тексту вільними рядками. Вище і нижче кожної формули потрібно залишити не менше одного вільного рядка. Якщо рівняння не вміщується в один рядок, його слід перенести після знака рівності (=) або після знаків плюс (+), мінус (-), множення (х) і ділення (:).

Номер формули складається з номера розділу і порядкового номера формули, відокремлених крапкою. Приклад: (3.1), (3.3).

Формули в додатках нумерують окремо арабськими цифрами в межах кожного додатка з додаванням перед цифрою позначення додатка.

Приклад: (В.1).

Посилання в тексті на порядкові номери формули дають у дужках.

Приклад: …у формулі (1.1).

Нумерувати слід лише ті формули, на які є посилання у наступному тексті. Інші нумерувати не рекомендується.

Порядкові номери позначають арабськими цифрами в круглих дужках біля правого поля сторінки без крапок від формули до її номера. Номер, який не вміщується у рядку з формулою, переносять у наступний нижче формули. Номер формули при її перенесенні вміщують на рівні останнього рядка. Якщо формула знаходиться у рамці, то номер такої формули записують зовні рамки з правого боку навпроти основного рядка формули. Номер формули-дробу подають на рівні основної горизонтальної риски формули.

Номер групи формул, розміщених на окремих рядках і об'єднаних фігурною дужкою (парантезом), ставиться справа від вістря парантеза, яке знаходиться в середині групи формул і звернене в сторону номера.

Приклад

(2.3)

Загальне правило пунктуації в тексті з формулами таке: формула входить до речення як його рівноправний елемент. Тому в кінці формул і в тексті перед ними розділові знаки ставлять відповідно до правил пунктуації.

Двокрапку перед формулою ставлять лише у випадках, передбачених правилами пунктуації:

1. у тексті перед формулою є узагальнююче слово;

2. цього вимагає побудова тексту, що передує формулі.

Розділовими знаками між формулами, котрі йдуть одна за одною і не відокремлені текстом, можуть бути кома або крапка з комою безпосередньо за формулою до її номера.

Розділові знаки між формулами при парантезі ставлять всередині парантеза. Після таких громіздких математичних виразів, як визначники і матриці, розділові знаки можна не ставити.