Суть та ф-ії грошей, еволюція

Г – особливий товар, що виконує роль загального еквівалента, виступає посередником в обміні товарів і виражає економ відносини між людьми з приводу в-ва та обміну товарів. Г виконують такі функції: міра вартості, засіб платежу, засіб обігу, засіб утворення скарбів, світові грощі.

Г виникли тоді, коли продукт праці вироблялися для обміну, тобто ставали товаром. Першим, хто зробив аналіз розвитку форм товарообміну та вартості, був Маркс. Він показав що гроші мають товарне походження, і показав такий розвиток основних форм власності:

Існують 2 концепції виникнення грошей: 1) раціоналістична. За нею гроші виникли внаслідок домовленосі між людьми про введення спецеального інструмента для обміну товарів. Вона існувала до кінця 18 ст, проте і сьогодні є її прихильники такі як Самуельсон, Гейбрейт. 2) еволюційна концепція каже, що гроші виникли стихійно. Незалежно від волі людей внаслідок тривалого еволюційного розвитку суспільства, поділу праці, товарного виробництва, обміну. Прихильниками цієї концепції є Смідт, Рікардо, Маркс. На основі теорій, що зародилися ще в 17-19 ст (меркантеліська, номіналістична, кількісна) грунтуються сучасні концепції грошей, а особливо монетариський напрямок.

Макконел і Брю сказали, що гроші – це те, що гроші роблять. Усе що виконує функції грошей і є гроші. роші виконують ряд важливих функцій:

• Міра вартості — це функція, в якій гроші забезпечують вираження і вимірювання вартості товарів, надаючи їй форму ціни. Для забезпечення виконання грошима функції міри вартості держава у законодавчому порядку впроваджує масштаб цін, та встановлює певну грошову одиницю розрахунків – національну валюту.

• Засіб обігу — це функція, в якій гроші є посередником в обміні товарів і забезпечують їх обіг.

• Засіб нагромадження — це функція, що пов'язана із здатністю грошей бути засобом збереження вартості, представником абстрактної форми багатства. Сутність цієї функції полягає в тому, що гроші виходять зі сфери обігу і перетворюються на скарб.

• Засіб платежу — це функція, в якій гроші обслуговують погашення різноманітних боргових зобов'язань між суб'єктами економічних відносин, що виникають у процесі розширеного відтворення.

• Світові гроші — це функція, в якій гроші обслуговують рух вартості в міжнародному економічному обороті і забезпечують реалізацію взаємовідносин між країнами.

Інфляція, причини, види, наслідки

Інфляція (від лат. inflatio — роздування)  — тривале зростання загального рівня цін, що, відповідно, є свідченням зниження купівельної спроможності грошей.

Причини виникнення інфляції:

• надмірне збільшення пропозиції грошей (класичний приклад — монетизація дефіциту державного бюджету (причина гіперінфляції в Україні в 90-х роках ХХ-го сторіччя));

• обмеження пропозиції (інфляція пропозиції), що зазвичай викликає зростання цін на сировинні товари, а також на товари з вищою ступінню обробки через вторинні ефекти;

• надлишковий споживчий попит в економіці (інфляція попиту), причиною якого може бути надто м'які кредитні умови та ін.;

• інфляція в інших країнах за суттєвих обсягів імпорту (імпортована інфляція), підвищення цін на імпортні товари

• девальвація національної валюти (збільшує ціну імпортованих товарів, погіршує економічні очікування);

• зростання очікувань щодо зростання цін в майбутньому.

Види

За величиною темпів розрізняють такі види інфляції :

• повзуча інфляція — яка проявляється в тривалому поступовому зростанні цін до 5%;

• помірна – до 10% за рік

• галопуюча інфляція — ціни зростають на 20, 50, 100 або й більше відсотків за рік. Гроші втрачають свою вартість дуже швидко, тому населення майже не заощаджує їх у вигляді готівки.;

• гіперінфляція — ціни починають зростати на тисячі, десятки тисяч, навіть мільйони відсотків за рік. Усі прагнуть запастися речами і позбутися грошей. Виникає “інфляційний психоз”, що посилює тиск на ціни. Інфляція починає сама себе “підгодовувати”. Оскільки вартість життя зростає, наймані працівники вимагають вищої номінальної заробітної плати, що спричиняє нове підвищення цін. Гіперінфляція означає економічний і соціальний хаос, фінансовий крах 

Економісти поділяють інфляцію з одного боку, на передбачену й непередбачену, а з іншого – на збалансовану і незбалансовану.

Передбачена – це інфляція, яку учасники ринкового процесу очікували і захистилися від її згубних впливів. Непередбачена інфляція є несподіваною для економічних суб’єктів. Збалансованою є інфляція, в процесі якої відносні ціни не змінюються. І навпаки, незбалансована інфляція супроводжується зміною відносин цін товарів, послуг та ресурсів, тобто ціни на товари змінюються неоднаковими темпами.

Споживчу інфляцію можна розподілити на такі складові:

• базова інфляція ^[6] (є мірою інфляції попиту, наприклад, може обумовлюватися перевищенням сукупного попиту свого довгострокового рівноважного рівня);

• вузька базова інфляція — зміна цін імпортованих товарів, що відображає таким чином вплив зміни обмінного курсу.

• небазова інфляція (відображає вплив факторів пропозиції), остання включає в себе зміну цін, що регулюються адміністративно, зміну цін на товари з малою ступінню обробки (сирі овочі, фрукти та ін.), а також зміну цін на паливо.

Соціальні наслідки. В умовах істотної інфляції зростає розрив в реальних доходах між видами соціальних груп, погіршується становище осіб з фіксованим доходом (наприклад, пенсіонерів, службовців, студентів, чиї доходи формуються за рахунок держбюджету)^[7].

Наслідки для економічного зростання. Інфляція є прихованим податком (див. інфляція як податок), зокрема, на заощадження, оскільки знижує стимул до нагромадження. Заощадження в формі готівки або ж депозитів скорочуються та відбувається зміщення до нагромадження натуральних речей  як нерухомість, дорогоцінності (золото тощо). Інфляція змінює співвідношення між заощадженнями та споживанням, спотворює обчислення прибутків підприємцями. Найбільше викривлення інфляцією інформації про прибутки відбуватиметься на підприємствах за капіталом, придбаним до виникнення інфляції. Викривлені інфляцією прибутки спотворюють розподіл ресурсів на ринку, спричинять до збільшення інвестицій у виробництво з більшим співвідношенням між капіталом та продуктом, зменшуючи інвестиції в інші виробництва.^[8] Таким чином, виробники переорієнтовуються на випуск товарів низької якості, зменшується активність у видах діяльності, що потребують довгострокових інвестицій.

Політичне середовище. Інфляція негативно впливає на сприйняття громадськістю влади. Наприклад, прагнення державних органів одержати за допомогою емісії додаткові засоби для вирішення невідкладних завдань найчастіше лише прискорює інфляцію. Знижується довіра до діяльності Уряду, до запланованих програм та реформ.^{[Джерело?]}

Вплив інфляції на зовнішньоекономічні зв'язки. Найбільш узагальненим наслідком її є падіння курсу національної валюти відносно валют країн, де інфляція відсутня чи розвивається нижчими темпами. Падіння курсу відбувається нерівномірно і неадекватно зниженню купівельної сили грошей на внутрішньому ринку. При спробах держави втручатися у зовнішньоекономічні і валютні відносини виникають розбіжності між офіційним і ринковим курсом валюти, формується кілька ринкових курсів тощо. Усі ці явища дезорганізують зовнішньоекономічні зв'язки, вносять до них значний спекулятивний елемент (див. спекуляція), стримують приплив іноземного капіталу, погіршують платіжний баланс країни, її валютне становище, підривають її позиції на світовому ринку^{[Джерело?]}