Суть, суб’єкти, принципи і умови підприємницької діяльності

Підприємництво – ініціативно-самостійна господарсько-комерційна діяльність окремих фізичних та юридичних осіб, що її цілком зорієнтовано на одержання прибутку.

Суб’єктами підприємницької діяльності, або підприємцями в Україні є:

-  фізичні особи, тобто громадяни України та інших держав;

-   юридичні особи усіх форм власності.

Підприємництво має здійснюватися за науковообгрунтованими принципами:

1) вільний вибір бізнесової діяльності;

2) залучення на добровільних засадах ресурсів (грошових коштів і майна) індивідуальних підприємців та юридичних осіб для започаткування й розгортання такої діяльності;

3) самостійне формування програми діяльності, вибір постачальників ресурсів і споживачів продукції, установлення цін на товари та послуги, наймання працівників;

4) вільне розпорядження прибутком (доходом), що залишається після внесення обов‘язкових платежів до відповідних бюджетів;

5) самостійне здійснення підприємцями – юридичними особами зовнішньоекономічної діяльності.

Умови п-цької діяльності:

- стабільність державної економічної й соціальної політики, спрямованої на підтримку підприємництва;

- позитивна суспільна думка по відношенню до підприємців і підприємництва;

- пільговий податковий режим, який забезпечує дійовий сти­мул для підприємництва;

- наявність розвинутої інфраструктури підтримки підпри­ємництва (наявність інноваційних центрів; спеціалізованих фірм, що надають фінансову допомогу початкуючим підприємцям; консультативних центрів з питань управління, маркетингу, рекла­ми; курсів і шкіл підготовки підприємців і т.д.);

- існування ефективної системи захисту інтелектуальної власності, дія якої розповсюджується не лише на винаходи, але й на всю продукцію, новаторські ідеї, концепції і методи ділової активності;

- дебюрократизація процедур регулювання господарської дія­льності з боку державних органів (скорочення форм звітності, полегшення правил реєстрації і т.д.);

- підприємницька етика.

Моделі підприємництва: Класична модель підприємницької діяльності незмінно орієнтується на найефективніше використання наявних ресурсів підприємства. Інноваційна модель підприємництва передбачає активне використання переважно інноваційних організаційно-управлінських, техніко-технологічних і соціально-економічних рішень у сфері різномасштабного бізнесу.

Основні організаційно-правові форми підприємницької діяльності: 1)одноосібна власність; 2)товариства; 3) корпорації (акціонерні товариства).

Суть, форми і види з/п

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата -- це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконаної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства. Види з/з: Основна заробітна плата -- це винагорода за виконану роботу відповідно до установлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і підрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата -- це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Існують такі види додаткової заробітної плати: за роботу у понаднормовий час; за сполучання професій; за роботу в нічний час; надбавки та доплати по тарифним ставкам та посадовим окладам кваліфікованим робітникам, зайнятим на особливо відповідній роботі, за висококваліфіковану майстерність, як правило, встановлюються диференційовані надбавки до тарифних ставок робочих. Конкретний відсоток надбавки визначається в колективному договорі, який повинен враховувати, що відповідає мінімуму по такій надбавці, визначені в генеральній або галузевій угоді.

Мінімальна заробітна плата -- це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за простій, некваліфіковану працю, нижче якого не може здійснюватися оплата за виконану працівником місячну, погодинну норму праці (обсяг роботи). До мінімальної заробітної плати не включаються: доплати; надбавки; заохочувальні і компенсаційні виплати. До інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать надбавки і доплати, не передбачені чинним законодавством і понад встановлені розміри; винагороди за підсумками роботи за рік; премії за винахідництво і раціоналізацію; за створення, освоєння і впровадження нової техніки; за своєчасну поставку продукції на експорт; одноразові заохочення окремих працівників за виконання особливо важливих виробничих завдань тощо.

Є дві форми оплати праці: погодинна та відрядна, а вони в свою чергу мають різновидності.

Відрядна форма оплати праці -- система заробітної плати, при якій заробіток залежить від обсягів виконаної роботи, потребує якості. Відрядна оплата праці має два різновиди: пряма відрядна та відрядно-преміальна.

Різновид відрядної форми оплати праці є відрядно-прогресивна та акордна форми.

При прямій відрядній формі оплата праці працівника винагороджується по відрядних розцінках за одиницю обігу незалежно від рівня виконаних норм виробітку. Заробіток визначається помноженням обсягу якісно виконаних робіт на відрядну розцінку.

Непряма відрядна форма оплати праці -- застосовується для оплати праці допоміжних робітників (підсобників). Заробітна плата підсобників залежить від результатів роботи основних робітників, яких вони обслуговують.

При відрядно-прогресивній оплаті праці робочого, об'єм робіт, виконаний понад норму, сплачується по збільшених розцінках.

При відрядно-преміальній -- виплачуються премії по відрядних розцінках понад заробіток за досягненні результати роботи.

Відрядна заробітна плата може бути індивідуальною та груповою (бригадною). При останній заробітна плата за виконані роботи розподіляється між членами бригади пропорційно розрядам робітників та кількості відпрацьованих ними годин.

Акордна оплата праці -- одна з форм заробітної плати, яка є різновидом відрядної заробітної плати. Акордна заробітна плата нараховується на весь встановлений (узгоджений) обсяг робіт. Існує також акордно-преміальна оплата праці, при якій виплачуються премії за досягненні показники в роботі.

Погодинна заробітна плата -- форма оплати праці, коли обсяг виконаної роботи не піддається обліку та нарахуванню. Відомі дві форми погодинної оплати праці -- проста погодинна та погодинно-преміальна.

При простій погодинній оплаті заробіток визначається виходячи з кількості відпрацьованого часу та кваліфікації працівника. Робітникам з погодинною заробітною платою сума заробітку визначається виходячи з годинної тарифної ставки та кількості відпрацьованих годин.

Впровадження погодинної оплати праці відповідає інтересам певних верств населення. Не зайнятого на постійній основі, такого як: жінки з малолітніми дітьми, молодь, яка суміщає роботу з навчанням, інваліди, немолоді працівники, які мають обмежену працездатність і зацікавлені в роботі на умовах неповного робочого часу.

Погодинна оплата праці передбачає проведення нарахування заробітної плати працівникам виходячи з погодинної тарифної ставки, яка встановлюється за домовленістю сторін або в колективному договорі, і фактичної кількості відпрацьованих ними годин за розрахунковий період.

При погодинно-преміальній оплаті додатково вводиться преміювання за якісне та своєчасне виконання завдань. Обов'язковою умовою преміювання є виконання місячного плану по технологічних етапах та обслуговування робочих місць, а також відсутність браку та простою машин та обладнання. Премії таким робочим нараховуються по місячних результатах роботи пропорційно відпрацьованого часу. Їх межовий розмір не повинен перевищувати 70% заробітку по тарифних ставках.

Документом по обліку відпрацьованого часу робітниками з погодинною заробітною платою є табель обліку робочого часу (див. додаток 1). Табель обліку робочого часу служить для обліку та контролю робочого часу, нарахування заробітної плати при погодинній формі оплати праці, складання звітності про чисельність і склад працівників.

К-л п-тв та його к-ія

капітал підприємства – це матеріальна основа фінансово-економічних та виробничо-господарських відносин, що виникають у наслідок здійснення підприємницької діяльності суб’єктами господарювання будь-якої форми власності. 

За джерелами формування

 власний капітал (належить підприємству на правах власності)

 залучений капітал (не належить підприємству, але знаходиться у його розпорядженні тимчасово на безоплатній основі)

 позиковий капітал (не належить підприємству, підлягає поверненню із сплатою відсотків)

За формою надходження у процесі кругообігу

 грошовий капітал (у грошовій формі)

виробничий капітал (інвестований у виробничі активи)

 товарний капітал (у товарній формі)

За характером використання у господарчому процесі

 працюючий капітал (приймає участь у формуванні доходів)

 непрацюючий («мертвий») капітал (не приймає участь у  формуванні доходів)У залежності від джерел походження коштів

 національний (вітчизняний) капітал

іноземний капіталЗа метою використання

 інвестиційний капітал(використовується з метою збільшення підприємницьких можливостей)

 інноваційний капітал (використовується з метою реалізації інноваційного проекту)

По формам інвестування

 фінансовий капітал (у грошовій формі)

 матеріальний капітал (інвестований у матеріальні активи)

 нематеріальний капітал (інвестований у нематеріальні активи)

За випуском та сплатою

номінальний (оголошений) капітал(встановлена засновниками в установчих документах сумарна вартість акцій компанії, що випускаються)

випущений капітал (частина номінального капіталу, на суму якої випущено акції для розподілу між акціонерами)

оплачений капітал (частина випущеного капіталу, що оплачена акціонерами за придбані акції)

 неоплачений капітал (частина випущеного капіталу, що не сплачена акціонерами за придбані акції)За формою власності

За формою власності     

 приватний (індивідуальний) капітал(належить приватній особі)

 державний капітал (належить державі)

корпоративний (акціонерний) капітал(утворюється на основі акціонерної форми власності)

 спільний капітал (утворюється на основі спільної форми власності)

  пайовий капітал (належить партнерським підприємствам)За відповідністю правовим нормам функціонування

За відповідністю правовим нормам    

   легальний капітал ( контролюється суспільством і органами державного управління)

   нелегальний («тіньовий») капітал (не контролюється суспільством і органами державного управління)За характером використання власниками

За х-ром використання

  споживаний («що проїдається»)капітал (з часом втрачає функції капіталу)

  накопичуваний (реінвестований) капітал(з часом забезпечує приріст)

За способом перенесення вартості

  основний капітал (переносить свою вартість на виготовлену продукцію поступово)

 оборотний капітал (цілком переносить свою вартість на виготовлену продукцію)

фіз.. та мор знос основного к-лу, амортизація

Економічний зміст зносу полягає у втрачанні основними  фондами  своєї   споживної  вартості  та  вартості. Розрізняють два види зносу основних фондів: а) фізичний; б) моральний. Фізичний знос основних фондів пов'язаний, як правило, з їх використанням і  виявляється  в руйнуванні, поламках. Існує дві форми морального зносу: 1) втрата вартості внаслідок здешевлення відтворення таких самих машин, тобто коли нові машини такої конструкції можуть бути придбані дешевше, ніж ті, що встановлені на підприємстві; 2) втрата вартості діючих, фізично придатних машин внаслідок того,  що  випущено  нові,  кращі,  більш  потужні.

Амортизація – це поступове оновлення основного капіталу за допомогою відрахувань з доходу підприємства.

Амортизації підлягають витрати, пов’язані з:

• придбанням та введенням в експлуатацію основних фондів і нематеріальних активів;

• самостійним виготовленням основних фондів;

• проведенням усіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів;

• поліпшенням земель.

Стандартом визначено п’ять бухгалтерських методів нарахування амортизації і один – податковий:  ? прямолінійний; ? зменшення залишкової вартості; ? прискореного зменшення залишкової вартості; ? кумулятивний; ? виробничий; ? податковий.