Циклічність ек. Розвит.Ділов.Цикл і його фази

Термін “економічний цикл” означає слідуючі один за одним підйоми і спади рівнів економічної активності на протязі декількох років. Економісти пояснюють коливання ділової активності по різному. В макроекономіці існує велика кількість концепцій, які намагаються пояснити економічні коливання. Усі концепції можна поділити на дві групи:

-  екстернальні (зовнішні); основні причини економічних коливань у чинниках, які лежать поза межами економічної системи (війнах, революціях, відкритті нових земель, міграції робочої сили, наукових проривах, технологічних інноваціях, змінах цін на нафту у політичному процесі, тощо).

-  інтернальні (внутрішні). основні причини економічних коливань усередині самої економічної системи (грошах, інвестиціях, цінах, сподіваннях, тощо) називаютьінтернальними (внутрішні).

У ринковій економіці обсяг реального ВВП, реальні доходи та зайнятість то зростають, то спадають. Такі зміни в національному обсязі виробництва, зайнятості й доходах називаютьекономічними коливаннями. Вони пов’язані з неоднаковим рівнем ділової активності в різні періоди. Тому для характеристики економічних коливань уживають поняття “діловий цикл”, яке відбиває рівень ділової активності впродовж кількох чи кільканадцяти років. Є 3 типи ек.циклів: коротко строк – 4/5 рр., середньо строк – 10/15 рр., довго строк – 40/60 рр.

фази:

1) піднесення;

2) спад;

3) вершину;

4) дно.

Спад — це фаза ділового циклу, в якій обсяг національного виробництва скорочується протягом не менш як двох кварталів поспіль. У фазі спаду домогосподарства купують менше споживчих товарів, особливо тривалого користування. Як наслідок, зростають запаси цих товарів на складах. Бізнес реагує скороченням виробництва на згортання закупівель і збільшення запасів. Тому реальний ВВП починає зменшуватися. Скорочуються інвестиції в будівництво, машини та устаткування.

Одночасно спадає попит на робочу силу. 

Дно — найнижча точка спаду. Початок піднесення, що настає за спадом, називаютьпожвавленням, а глибокий і тривалий спад — депресією.

Піднесення є дзеркальним відображенням спаду. Кожна з названих ознак спаду виявляється у протилежній формі: відбувається зростання ВВП і прибутків, зменшується чисельність безробітних тощо. Причина: наприклад — більший випуск грошей в обіг, скорочення процентної ставки за користування ними, що сприяло вкладу грошей у виробництво.

Вершина — найвища точка піднесення, коли в національній економіці досягається повна зайнятість, а виробництво працює на повну потужність.

діловий цикл триває від одного спаду до іншого, або що одне й те ж — від одного піднесення до іншого. У фазі спаду реальний ВВП зменшується, а рівень безробіття зростає, і навпаки, у фазі піднесення реальний ВВП збільшується, а рівень безробіття — знижується.

Зайнятість, безробіття, соц.. Захист

Зайнятість — це діяльність громадян, пов'язана із за­доволенням особистих і суспільних потреб, що не суперечить законодавству і, як правило, приносить заробіток (трудовий доход).

Б – це таке явище що повязане с перевищеням пропозиції робочої сили відносно попиту, це стан не зайнятості ек активного населення.

Б-на особа – та якак досягла певного віку, не працює за грошову винагороду і хоче знайти роботу

РБ=Б/Неа * 100%

Типи безробіття – фактичний рівень: природне ( фрекційне та структурне), циклічне

Фрикційне – зумовлене динамічністю ринку РС

Структурне – в наслідок не відповідносі попиту і пропозиції робочої сили на окремі професії

Циклічне – виникає через спад дійової активності в умовах циклічних коливань. В розвинених країнах природне безробіття 6-7%, у нас набагато більше, що зумовлене такими причинами: трансформаційний спад, надмірна зайнятість в командно адмін економіці, маштабно структурна трансформація. З безробіття є причиною серйозних соц ек проблем з рядом соц наслідків. До тогож, за законом Оуена, рівень безробіття тримає залежність обсяг ВВП (при збільшені факторів безробіття на 1% ВВП скорочується на 2.5%).

Соціальний захист населення в ринковій економіці.

Основними принципами є:

1.Сворення достатньої кількості робочих місць для працездатних; 2. Надання належної допомоги безробітним; 3. Захист рівня життя від інфляції; 4. Надання допомоги малозабезпеченим сім'ям; 5. Встановлення мінімальної заробітної плати; 6. Забезпечення для широких верств населення якісної освіти та охорони здоров'я; 7. Охорона навколишнього середовища; 8. Захист прав споживачів.

В системі соціального захисту населення важливе місце має соціальне страхування:

- Пенсійне;

- Медичне;

- Страхування на випадок безробіття;

- Страхування від нещасних випадків на виробництві.

В розвинутих країнах Заходу страхування здійснюється за рахунок внесків держави, фірм і працівників. За рахунок цього і формуються страхові фонди, які є державними або приватними.

Основою соціального захисту населення є:

- Економічний розвиток країни;

- Досконалість державних механізмів, розподілу соціальних благ.

  За рівнем соціального захисту Україна займає останні місця серед європейських країн через:

- Недостатній розвиток економіки;

- Висока тіньова економіка;

- Висока корумпованість державного апарату;

Форми між нар.ек.відносин

Міжнародні економічні відносини — це система економічних зв’язків між країнами з приводу виробництва, розподілу, обміну та споживання товарів (послуг), що вийшли за межі відповідних національних господарств. До основних форм МЕВ належать: міжнародна торгівля товарами і послугами; міжнародний рух капіталів і закордонних інвестицій; міжнародна міграція робочої сили; міжнародна кооперація виробництва та обмін у галузі науки і т ехніки; валютно-кредитні відносини.

Ознаки і механізм ф-ння адмін.-командн. ек-ки

Адміністративно-командна система має такі основні ознаки: державна власність на засоби виробництва; монополізація та бюрократизація економіки; централізоване планування та управління виробництвом; централізований розподіл матеріальних, трудових та фінансових ресурсів.

Об'єктом дослідження макроекономічних систем, зокрема прогнозування, планування і державного регулювання є агреговані показники, які відображають сукупність в інформаційних економічних одиниць, які складають одне ціле.

Суб'єктами макроаналізу, прогнозування, індикативного і державного регулювання економічної системи виступають:

сектор домашніх господарств, який містить усі приватні господарства країни, діяльність яких направлена на задоволення власних потреб. Домашні господарства проявляють три види економічної активності: пропонують фактори виробництва, споживають частину отриманого доходу і заощаджують; підприємницький сектор - це сукупність усіх фірм, зареєстрованих у межах країни. Підприємницький сектор проявляє всі види економічної активності: пред’являє попит на фактори виробництва, пропонує результати своєї діяльності та інвестує;

державний сектор - усі державні інститути та установи. Держава виробляє суспільні блага, які надходять споживачам «безоплатно» (безпека, досягнення фундаментальної науки, послуги державної, соціальної та виробничоїнфраструктур).

Умови переходу від командно-адміністративної до ринкової системи господарювання Матеріальною основою переходу від однієї системи до іншої є зміна форм власності. В основі ринкових систем є приватна форма власності, неринкових -суспільна форма власності. Тому на етапі переходу від командно-адміністративної до ринкової системи господарювання обов’язковою умовою є здійснення процесу приватизації.

Механізм функціонування соціалістичної адміністративно-командної економіки: директивне планування та централізоване управління. Господарський механізм має ряд особливостей. Він передбачає: безпосереднє управління всіма підприємствами з єдиного центру – вищих ешелонів державної влади; держава повністю контролює виробництво та розподіл продукції, в результаті чого виключаються вільні ринкові відносини між окремими господарствами; державний апарат керує господарською діяльністю за допомогою переважно адміністративно-розпорядчих методів. При надмірній централізації виконавчої влади розвивається бюрократизація госп. Механізму та економічних зв’язків.Структура суспільних потреб визначалась безпосередньо центральними плановими органами. Централізований розподіл природних ресурсів здійснювався без участі виробників та споживачів. Розподіл створеної продукції між учасни-ками виробництва жорстко регламентувався центральними органами шляхом тарифної системи та централізовано прийнятих нормативів.