Документальне оформлення вексельних операцій.
Документальне оформлення вексельного бігу можна розглядати на наступних етапах:
видача простого векселя
видача переказного векселя
акцепт переказного векселя
вторинне розміщення векселів (індосамент)
пред’явлення векселя до платежу
Документи необхідні при видачі простого векселя:
договори, додаткові умови до них, що призводять до виникнення, зміни або припинення зобов’язань
акти приймання – передачі векселів, що засвідчують фізичне переміщення векселів та містять вказівку на підставу видачі векселя
довіреність на одержання цінностей
довіреність на підписання векселя
реєстр видачі векселів.
Підставою для виникнення зобов’язання з видачі векселів є договір. Згідно ЗУ «Про обіг векселів в Україні» від 05.04.2001 р. №3374 проведення розрахунків з застосуванням векселів обов’язково відображають у договорі, який укладають в письмовій формі. Вексель, який планується видати потрібно чітко індивідуалізувати, тобто описати його основні реквізити, і насамперед – термін сплати. Крім того за бажанням можна зобов’язати боржника видати вексель авальований комерційним банком.
Умови щодо вексельної форми розрахунків можна відразу записати до договору куплі – продажу поставки. Таке можливо якщо вексельна форма розрахунків визначена вже під час укладання договору. Такий порядок можливий, якщо спочатку сторони домовились про проведення безготівкової оплати, а потім вирішили провести розрахунки у вексельній формі.
Якщо на момент укладання договору сторони не вирішили яку форму розрахунків вони будуть використовувати, тоді в договорі можна зазначити альтернативну форму розрахунків. Наприклад, поряд з безготівковою формою розрахунків зафіксувати вексельну, при цьому боржнику належить право вибору форми розрахунків.
Акт приймання – передачі засвідчує факт фізичної передачі (одержання) векселя. За його наявності у боржника будуть докази належного виконання зобов’язань. Форма акта законодавством не встановлена, тому підприємства самостійно складають акт, але основними його реквізитами повинні бути: тип векселя, векселедавець, номер векселя, номінал, дата складання, термін платежу, підписи.
Векселі видають і передають одержувачі тільки за довіреністю на одержання цінностей.
Згідно чинного законодавства від імені юридичних осіб вексель підписують власноручно керівник і головний бухгалтер, або уповноважені ними особи. Щоб уповноважити кого небудь на підписання векселя видають довіреність завірену нотаріально. Факт видачі векселя на підставі довіреності відображають у самому векселі.
Векселедавець зобов’язаний вести реєстр виданих векселів у порядку затвердженому Державним Комітетом З Цінних Паперів і Фондового Ринку (ДКЦПФР). На сьогодні форма реєстру не затверджена, але реєстр повинен мати наступні реквізити: номер, дата укладення угоди, вид векселя, номер векселя, векселедавець, векселеотримувач, відсотки по векселю, номінальна вартість, повна сума векселя, дата платежу, дата пред’явлення векселя до платежу.
В операціях з видачі переказного векселя беруть участь:
1) договір між векселедавцем (трасант) і першим векселеотримувачем (ремітентом);
2) договір між трасантом і платником (трасатом);
3) довіреність на одержання цінностей (виписана ремітентом);
4) акт приймання – передачі векселя;
5) довіреність на підписання векселя (при необхідності).
Порядок оформлення договорів (п. 1-3) викладено раніше, зупинимося на особливостях з оформленням переказних векселів.
Особливості переказних векселів пов’язані з тим, що вексельний розрахунок з продавцем здійснює трасант, а сплачує вексель – трасат. На момент видачі переказного векселя особа зазначена у векселі як трасат, повинна мати перед трасантом зобов’язання сума якого повинна бути нене менше ніж сума платежу за векселем. В силу цього переказний вексель трасант може видати із зазначенням як платника тільки свого боржника (трасата). Готуючи документи на проведення такої операції трасант зобов’язаний подбати про наявність договору з ремітентом за яким в останнього вже виникали зобов’язання перед трасантом.
В свою чергу ремітенту важливо правильно оформити умови договору з трасатом. Необхідно, щоб умова про вексельний розрахунок у договорі була максимально визначена. Переказний вексель, який видається або отримується слід чітко конкретизувати.
Порядок складання довіреностей та акту приймання – передачі викладено раніше і особливостей немає.
Акцептувати переказний вексель потрібно, щоб боржником за ним став трасат, т. як у переказному векселі векселедавець і платник – різні особи. До моменту акцепту боржником є трасант, проставляючи акцепт на векселі трасат тим самим одночасно розраховується з трасантом за свої борги.
Акцепт оформлюють на підставі акта пред’явлення векселя до акцепту. Полягає він у проставлені підпису трасата на лицьовій стороні векселя. А починається все з договору між трасантом і трасатом.
В ньому передбачається можливість акцепту векселя як розрахунку за зобов’язаннями платника перед векселедавцем. У додатку до договору наводиться реєстр переказних векселів.
Таким чином трасант повинен письмово повідомити трасата:
про те, що останньому необхідно акцептувати вексель;
про те, у погашення якого саме боргу буде зараховано цей акцепт.
Таке повідомлення називають «авізо» (заява на акцепт). Якщо векселедавець вирішив акцептувати вексель, то він вимагає у векселеутримувача заяву на акцепт векселя (авізо).
Після вчинення акцепту платник за векселем направляє векселедавцю повідомлення про вчинення акцепту.
Тепер розглянемо оформлення вексельної документації між ремітентом і трасатом.
Факт пред’явлення векселя до акцепту – основний документ задіяний у відносинах векселеутримувач – платник. Пред’явлення векселя до акцепту право векселеотримувача, а не його обов’язок.
Акцептом називають не тільки дії акцептанта, а й напис на векселі. Беручи до уваги що у формі вітчизняного бланка переказного векселя вже є «акцептовано» платнику лише залишається зазначити особу (підприємство) від імені якого він діє і підписати вексель.
Вексель на «вторинному ринку» відіграє роль розрахункового засобу і його знову і знову передають від однієї особи до іншої. Для документального оформлення такої операції використовують:
договір;
акт приймання – передачі;
довіреність на одержання цінностей;
передавальний напис (індосамент).
Більш детально розглянемо порядок укладення договорів і складання індосаменту.
На практиці зустрічаються наступні альтернативні варіанти договірного оформлення такої операції:
договір міни (за яким продукція обмінюється на вексель);
два зустрічних договори купівлі – продажу. 1-й договір купівлі – продажу, 2-й – договір купівлі – продажу векселя. Після цього складається угода про залік.
договір купівлі – продажу товарів (робіт і послуг) за яким розраховуються, передаючи вексель.
Право на вексель кожного наступного держателя базується на безперервному індосаментному ряді. Це означає, що кожний наступний держатель векселя одержує його за спеціальним написом (індосаментом) на власне ім’я за бланковим індосаментом або за індосаментом на пред’явника.
1-й індосамент починається на зворотному боці векселя. Якщо кількість індосаментів буде зашкалювати, то до векселя прикріплюють додаткові аркуші (алонж) і останній індосамент на зворотному боці векселя роблять з таким розрахунком, щоб він починався на векселі, а закінчувався на алонжі. Максимальна кількість предивних написів необмежена.
Важливим етапом обігу будь – якого векселя є пред’явлення його до платежу. Факт пред’явлення векселя фіксують актом пред’явлення векселя до платежу.
Чинне законодавство дозволяє не передавати оригінал векселя платнику до моменту фактичної оплати.
Платнику треба переконатися в справжності пред’явленого векселя, тому лише після складання акта пред’явлення векселя до платежу та одержання платежу за векселем векселедавець на підставі акта приймання – передачі передає вексель платнику.