7. Самостійна робота учнів як збирачів і пропагандистів українського фольклору.

Народні обряди, звичаї, свята, народні пісні та розваги - традиційні прояви національного життя громад у чужоземному середовищі. Це типово й для українців, що мешкають поза межами України. Щоб прилучити дитину до культури предків найперше її знайомлять з віршиками, примовлянками, загадками, лічилками, іграми, казками- одним словом, з дитячим фольклором. У цьому реалізується одна з основних підвалин народної педагогіки, якою, на жаль, дуже часто нехтують родини, що живуть на рідній землі - Україні, особливо в східних та південних регіонах. Збирацька діяльність сприяє збереженню, популяризації скарбів народної пам'яті, формуванню естетично розвиненої особистості. Окрім того, збирання фольклору – ефективний спосіб глибокого пізнання життя, вивчення історії, побуту, обрядів та звичаїв народу.

Фольклорна практика може проводитися як у молодших так і у старших класах, різниться лише ступінь участі вчителя.

Основними метою та завданнями фольклорної практики є:

- надати учням можливість почути автентичний фольклор у живому середовищі його побутування;

- пробуджувати глибокий інтерес до історії народу, його культури, побуту, впливати на естетичний смак збирачів фольклору;

Учні разом з учителем та під його керівництвом записують та впорядковують фольклорні твори.

Загальним підсумком збирацької практики учнів є організація та проведення фольклорної конференції за матеріалами здійсненої роботи.

8. Літературно-музична композиція «Наш пророк».

Обладнання: магнітофон, запис пісень, портрет Т.Шевечнка

Звучить мелодія пісні "Реве та стогне Дніпр ши­рокий... "

Голос із мікрофона. Тарасові Григо­ровичу Шевченку, великому синові українського на­роду, його пророкові, який зупинив самознищення української нації, присвячується цей вечір.

На сцену виходить Шевченко (старшоклас­ник у костюмі Інтелігента XIX століття)

Ведучі проводять свято, користуючись уривками з Кобзаря

Інсценізація уривка з твору С.Васильчєнка "В бур'янах".

Інсценізація уривка з твору "Тарасові шля­хи" Оксани Іваненко.

На сцену по черзі вихо­дять дівчата в українському вбранні - героїні Шевченкових поем і читають уривки.(монолог Катерини, Наймички, Римлянки, Марії)

Виконується пісня "Зоре моя вечірняя".

Звучить пісня "Думи мої, думи мої...".

Звучить пісня "Реве та стогне Дніпр широ­кий. ..".

9. Наочність як естетично-виховний аспект уроків літератури.

Суміжні види мистецтва на уроці літератури, а також різноманітні графічні матеріали (таблиці, схеми, плакати, буклети і т.п.) називаються наочністю. Функції наочності: Головна – допомогти учневі осягнути твір чи творчість письменника в цілому, в оволодінні теоретико-літературними знаннями, в розвитку мови – в вирішенні всіх завдань, які стояли перед вчителем літератури.

Велику роль для створення емоційної атмосфери виконує така „образна" наочність, як оформлення класу. Якась невелика деталь, штрих в оформленні дає учням багато в розумінні, сприйнятті матеріалу. Букет осіннього листя при вивченні пейзажної лірики про осінь – і досить.

Учень повинен бути задіяний в активну бесіду про картину, фільм, музику, кінофрагмент, які демонструються на уроках.

Наочність активно використовується в процесі розповіді-коментаря.

Активності вимагає, наприклад, порівняння ілюстрацій різних художників до одного твору. Учень поглиблює свої уявлення про твір, героя, може зрозуміти життя твору в уявленнях читачів різних поколінь.

Активна позиція учня необхідна у тих випадках, коли наочність використовується для систематизації знань. Учні або самі складають таблиці, схеми, або коментують готові (наприклад, схеми, подається ритмічна основа вірша: таблиці, які наочно ілюструють поділ літературних творів на роди, види і жанри).

Види наочності: У розпорядженні кожного вчителя є різні засоби наочності: ілюстративно-художні і графічні матеріали, відео-та аудіозаписи, кінофрагменти, навчальні кінофільми, телеуроки. Кожен з цих засобів належить до окремого виду наочності: зоровою, слуховою чи синтетичною.

Зорова наочність. Це репродукції портретів письменника, ілюстрації до творів, картини жанрового характеру, фотографії місць, зв'язаних з життям письменника, скульптурні фігурки героїв книг, макети і т.п.

До зорової наочності віднесемо і графічні: таблиці, схеми, плакати.

Методика роботи з наочністю. Плануючи такий урок, вчитель перш за все визначає дидактичну функцію наочності на уроці. Для чого я її використовую, що вона дає дітям у розумінні матеріалу, поглибленні знань? Чому навчить?

Перед уроком з використанням ТЗН обов'язково учні повинні одержати завдання, щоб про них думати, проглядаючи, наприклад фільм.

Не слід перевантажувати урок всіма видами мистецтв: і картини, і музика, і кіно. Тоді нічого не залишиться від літератури.