39. Що таке страхова компанія та які напрямки її діяльності, проаналізуйте – чи є страхова компанія фінансовим посередником.

Страхова компанія належить до договірних фінансових небанківських установ, які залучають кошти на підставі договору з кредитором.

Страхова компанія – небанківська фінансово-кредитна установа, що спеціалізується на наданні страхових послуг. Їх діяльність полягає у формуванні на підставі договорів з юридичними і фізичними особами спеціальних грошових фондів, з яких здійснюються виплати страхувальникам грошових коштів в обумовлених розмірах у разі настання певних подій (страхових випадків). Попит на страхові послуги зумовлений тим, що в економічних суб’єктів постійно існує загроза настання якихось несприятливих подій, що призводять до значних фінансових втрат. Страхування є найбільш вигідним відшкодуванням таких втрат, оскільки його сума може бути більшою за страхові внески. Страховий бізнес в країнах з розвинутими ринковими економіками успішно розвивається, створюючи банкам потужну конкуренцію в боротьбі за заощадження населення.

Страхові компанії можна поділити на: компанії страхування життя і компанії страхування майна та від нещасних випадків. Метод роботи: продаючи страхові поліси, вони мобілізують певні суми коштів, які розміщують у дохідні активи.

Економічна криза різко скорочує попит на страхові послуги, а хронічна інфляція, слабкість банківської системи, нерозвиненість ринку цінних паперів створюють великі труднощі щодо збереження мобілізованих коштів і розміщення їх у дохідні активи.

До мережі фінансових посередників належать валютна і фондова біржі. Страхові компанії, як і решта небанківських установ не належать до фінансових посередників, бо не задовольняють схему відносин з посередниками:

ПОСЕРЕДНИК ПОСЕРЕДНИК ПОСЕРЕДНИК ПОСЕРЕДНИК

П окупець Продавець Покупець Продавець Посередник Посередник

Покупець Продавець

40. Кон'юнктурна теорія Туган-Барановського.

20 ст. Г перетворилися у форму капіталу. Теорія нейтральності грошей Юнга не витримала критики.

Багато уваги М. І. Туган-Барановський приділив кількісній теорії грошей. Спочатку він піддав критиці її класичний варіант, що був викладений у працях І. Фішера.

Туган-Барановський пояснював свою критику:

• ціни залежать не тільки від одного фактора — кількості грошей, а й від решти факторів, тих, що визначені в «рівнянні обміну», їх не можна ігнорувати;

• помилковим є висновок про пропорційну залежність цін від кількості грошей.

Подібна критика класичної кількісної теорії зовсім не означала відкидання цієї теорії як такої. Навпаки, вона підштовхнула Туган-Барановського до її вдосконалення, і він зробив істотний внесок у її розвиток. Його теорія започаткувала неоклас. Етап кількісної теорії.

Елементи кон’юкт. теорії:

1. на рівень цін впливає не один, а всі фактори, зазначені в «рівнянні обміну». Оскільки всі ці чинники високоплинні і змінюються в різних напрямах, то зміни цін і кількості грошей не можуть бути пропорційними.

2. вплив кількості грошей на ціни не є таким однозначним, прямолінійним, як це визнають прибічники класичної кількісної теорії. Цей вплив може здійснюватися за 3 напрямами:

1) через зміну суспільного попиту на товари;

2) через зміну дисконтного процента;

3) через зміну суспільного уявлення про вартість грошей (пізніше цей фактор дістав назву інфляційних очікувань).

3. Туган-Барановський довів, що вплив кількості грошей на ціни здійснюється диференційовано залежно від тривалості та обсягів збільшення кількості грошей. Так, короткочасні чи незначні зростання їх кількості можуть взагалі не мати по-мітного впливу на ціни і вартість грошей. А значне збільшення кількості грошей реалізує свій вплив на ціни протягом тривалого часу, і тому здійснюється він нерівномірно і не пропорційно щодо окремих товарів.

4. Туган-Барановський довів, що чинник швидкості може впливати на ціни у напрямі, зворотному відносно дії фактора кількості, нейт-ралізуючи його дію.

Сутність кон’юнктурної теорії грошей Т-Б полягає в тому, що загальний рівень цін, а отже і вартість грошей, він пов’язує не з кількістю грошей, а з загальними умовами товарно-грошового ринку, або загальною кон’юнктурою товарного ринку. У фазі економічного піднесення загальний рівень цін зростає і вартість грошей знижується. А в фазі економічного спаду ціни знижуються і вартість грошей зростає. Ці коливання цін і вартості грошей в ек. циклі здійснюються незалежно від кількості грошей, тобто під впливом негрошових чинників.

Свою «кон’юнктурну теорію» грошей М. І. Туган-Барановський вибудував на критиці класичної кількісної теорії як її альтернативу. І тут він повністю досяг поставленої цілі: після нього вже ніхто з економістів прямолінійно не захищав її класичного варіанта варіанта.

Механізм впливу грошей на реальну економіку на підставі «кон’юнктурної теорії» Туган-Барановського можна подати у такому вигляді:

де М — кількість грошей,

К — кон’юнктура ринку,

Р — ціни,

В — виробництво.