8. Принципи та порядок організації безготівкових розрахунків. Схема розрахунків за допомогою чека. Переваги та недоліки чекової форми розрахунків
Безготівковий грошовий обіг являє собою таку організацію розрахунків між учасниками суспільного виробництва, яка здійснюється без використання готівки шляхом перерахування коштів з одного розрахункового рахунку на інший.
Основні принципи організації безготівкових розрахунків такі:
Усі кошти підприємств будь-яких форм власності повинні зберігатися в банку на відповідних рахунках. У касі підприємства дозволяється мати суворо лімітований банком залишок готівки (для господарських і виробничих потреб).
Списання коштів з рахунка клієнта може здійснюватися лише за згодою власника рахунка, крім випадків, передбачених чинним законодавством.
Підприємства мають право на вибір форми безготівкового розрахунку і способу платежу в межах вибору, забезпеченого віповідним законодавством.
Розрахункові документи приймаються банком до виконання тільки в межах тих коштів, що є на рахунку суб’єкта господарювання.
Суб’єкт господарювання має право вибору банку, в якому буде відкрито його рахунок. Для цього він повинен подати в банк відповідні документи.
Після відкриття рахунку між банком і клієнтом складається угода з розрахунково-касового обслуговування підприємства, в якій домовляються про всі види послуг, їх вартість, права та обов’язки сторін, а також санкції стосовно того, хто порушить ті або інші положення угоди.
Організація безготівкових розрахунків передбачає певний документообіг. При цьому, як правило, для руху платіжних документів установлюються певні терміни. Вони визначені ВРУ в постанові від 25.06.1993р. і становлять 3 дні для документів, що обертаються всередині однієї області, й 6 днів - у межах України. У разі порушення даних термінів платник може стягнути з обслуговуючого банку пеню в розмірі 2% від суми затриманих документів за кожний день затримки. Пеня стягується в безакцептному варіанті, а якщо затримка здійснена не з вини банку, то банк повинен установити винуватця і стягнути з нього суму пені в безакцептному порядку.
Важливою й досить поширеною формою організації розрахунків є розрахунки з допомогою чеків. Чек - це письмовий наказ банку про сплату зазначеної в ньому суми пред’явнику чека або особі, на яку він виписаний. Для обігу чека встановлено термін 10 днів (не враховуючи дня його виписки), після якого він уже не приймається банком.
Документообіг при розрахунку чеками подано на схемі:
Порядок здійснення платежу за допомогою чеків включає такі операції:
Замовлення в банку чекової книжки.
Видача покупцю чекової книжки з депонуванням зазначеної суми.
Постачання товару (виконання робіт, надання послуг) постачальником.
Передача чека покупцем постачальнику в оплату товару або послуг.
Передача банку чека для його оплати банком платника.
Передача документів банку покупця.
Зарахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника.
Виписка з рахунку депонованих сум.
Виписка про зарахування відповідної суми на рахунок постачальника.
Розрахунки за чеками мають певні переваги. Вони полягають у тому, що досягається досить висока швидкість розрахунків, а це означає прискорення обігу й скорочення дебіторської заборгованості. Чек дає переваги не тільки постачальнику, але й замовнику, бо він гарантує надходження товару, виконання робіт, надання послуг і т. ін., оскільки чек виписується після їх здійснення.
Проте чекова форма розрахунків має і певні недоліки:
не завжди повна гарантія оплати чека, якщо у чекодавця на рахунку не буде грошей на момент пред’явлення чека;
неможливість розрахунків чеками на великі суми;
можливість підробки чека.