22 Тема 1. Наукові основи управління загальноосвітнім навчальним закладом

Продуктивність педагогічної праці значною мірою залежить і від оп-тимізації особистої праці вчителя: вміння гармонійно поєднувати педа­гогічну техніку і технічні засоби праці, вміння спілкуватися, працювати з книгою, фіксувати і опрацьовувати інформацію.

Принципи НОПП — це ті вихідні положення у науковій організації пе­дагогічної праці, яких потрібно дотримуватися.

Виділяють такі групи принципів НОПП: 1) принципи організації дій; 2) принципи організації вимірювання; 3) принципи загаль­ного призначення.

До групи принципів організації дій належать такі: 1) вміння пра­вильно і обґрунтовано формулювати мету і завдання своєї діяль­ності; 2) вибір форм, методів і прийомів праці; 3) вибір і раціо­нальне використання техніки; 4) планування.

Без принципу правильного формулювання мети і завдання своєї діяльності неможливо успішно реалізувати зміст, вибрати методи, за­соби діяльності. Мета — це передбачуваний результат праці педагога чи педагогічного колективу. Виділяють загальну і часткову мету, ближ­ню і дальню (розраховану на багато років, на місяці, тижні, дні, години; мета навчального предмета, теми уроку; мета виховання взагалі і конк­ретні педагогічні заходи). Наприклад, метою освіти в нашій країні є "все­бічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільст­ва, розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей, виховання ви­соких моральних якостей, формування громадян, здатних до свідомого суспільного вибору, збагачення на цій основі інтелектуального, творчо­го, культурного потенціалу народу, підвищення освітнього рівня народу, забезпечення народного господарства кваліфікованими фахівцями".¹

Це загальна мета діяльності педагогічних працівників. Виходячи із загальної мети, формулюють окремі часткові цілі діяльності.

Правильне визначення мети — це лише перший крок в організації пе­дагогічної діяльності. За ним іде точне визначення завдань наступної роботи, які повинні розкривати і конкретизувати мету педагогічної дія­льності. Проте не потрібно плутати завдання роботи зі шляхами її здій­снення.

Вибір форм, методів і прийомів праці. Педагог повинен володіти достатнім арсеналом форм, методів і прийомів навчально-виховної ро-

¹ Закон України "Про внесення змін і доповнень до Закону Української РСР "Про освіту" // Голос України.— 1996.— 25 квітня.

Тема 1. Наукові основи управління загальноосвітнім навчальним закладом 23

боти, знати їх класифікацію, особливості використання, результати, до яких призводить цей чи інший метод, прийом діяльності. Виходячи із конкретних цілей і завдань навчально-виховного процесу, він повинен вибрати найбільш раціональні форми, методи і прийоми навчально-вихов­ної роботи.

Вибір і правильне використання техніки. У поняття техніки вхо­дить як безпосередня педагогічна техніка (вміння вчителя спілкуватися з учнями, тон і стиль роботи, вміння організовувати і управляти своєю увагою і увагою учнів, уміння спостерігати, експериментувати, творчо розв'язувати педагогічні завдання, уміння володіти мовою, мімікою, же­стами, поставою і ін.), так і технічні засоби навчання і виховання. Ефек­тивність педагогічної праці значною мірою залежить від уміння педаго­га використати в єдиній системі педагогічну техніку і технічні засоби.

Планування. Щоб скласти науково обґрунтований план навчально-виховної діяльності, педагог повинен добре знати закономірності педа­гогічного процесу.

План — це конкретна, точно розрахована система роботи педагога з чітко визначеною метою, завданнями, формами, методами, прийома­ми роботи, з використанням педагогічної техніки і ТЗН.

Педагог використовує у своїй роботі поурочні плани, тематичне і кален­дарне планування. Наявність таких планів дає змогу вчителеві раціо­нально використовувати час. Проте створення таких науково обґрунто­ваних планів не виключає корекції і творчого використання їх з боку пе­дагога з врахуванням його практичного досвіду, досягнень науки, кон­кретних умов праці та інших факторів.

У групу принципів організації вимірювань входять нормування, облік, контроль, оптимальність.

Під нормуванням розуміють визначення необхідних затрат робочого часу педагога для виконання тієї чи іншої роботи. Основна частина пра­ці педагога унормована. Ці норми визначені у навчальних програмах (об­сяг і зміст навчального матеріалу, кількість годин, що відводиться на його вивчення). Учителеві потрібно вміти корегувати їх з урахуванням конкретних умов, визначити характер та обсяг домашніх завдань, зміст виховної роботи з класом, окремим учнем, роботу з батьками.

Норми для учнів повинні бути посильними, тому що залегкі норми розхолоджують їх, знижують інтерес до роботи, а надто високі призво­дять до перевтоми, до втрати віри у свої можливості.

24 Тема І. Наукові основи управління загальноосвітнім навчальним закладом

Облік — це одержання даних (кількісних і якісних) про результати праці, їх опрацювання, аналіз і систематизація. Для того, щоб правильно виконати облік роботи, потрібно, щоб вона була спланована, унормова­на, розділена між її учасниками.

Облік педагогічної праці поділяють на облік праці педагога і самооб-лік учня. Облік педагогічної праці дає можливість знати про розвиток інтересів учнів у процесі виконання певної роботи, про набуті знання, вміння і навички, про збагачення їх досвіду та ін.

Здійснюючи облік педагогічної праці, ми одночасно і контролюємо її. Педагогічний контроль передбачає, перш за все, одержання інформації про якісний стан роботи, про відповідність педагогічної праці прийнятим правилам, нормам і т.д.

Контроль повинен бути побудований таким чином, щоб одержати зво­ротний зв'язок — інформацію про хід і результати навчально-виховної роботи з учнями. Знання фактичного стану справ дозволяє педагогу свідомо управляти навчально-виховним процесом. Контролювати потріб­но систематично, глибоко, детально, охоплюючи всі ланки роботи.

Принцип оптимальності передбачає досягнення високих результа­тів праці при мінімальних затратах часу, зусиль і засобів. Педагог у да­них конкретних умовах повинен вибрати оптимальні способи подачі інфор­мації, контролю за її сприйманням і засвоєнням, темп роботи і т.д.

До принципів загального призначення ми відносимо перспек­тивність, стимулювання, комплексність, науковість.

Перспективність — це загальна спрямованість педагогічної діяль­ності педагога і навчально-пізнавальна діяльність учнів. Навчально-ви­ховна робота вчителя, вихователя орієнтована на формування світогля­ду, озброєння учнів знаннями, вміннями і навичками, які їм будуть пот­рібні завтра.

Педагог повинен вміти визначати і забезпечувати реалізацію перспек­тив у вихованні і навчанні учнів. Загальні перспективи визначені в поста­новах уряду про школу, в навчальних програмах, а конкретні визначає сам педагог. Розвиток навчально-виховного процесу здійснюється у ре­зультаті переходу від близьких до далеких перспектив.

Успіх у досягненні перспектив залежить від стимулювання праці пе­дагога, учнів. Суть принципу стимулювання полягає у формуванні в учнів інтересу до роботи. Виділяють систему як моральних, так і ма-