- •1. Предмет історії української культури.
- •2. Етногенез українців як чинник унікальності української культури.
- •3.Культурно-історична своєрідність реґіонів України.
- •4. Основні заняття і матеріальна культура українців.
- •5. Українські духовні традиції.
- •6. Календарні свята та обряди українців.
- •7. Українська сімейна обрядовість.
- •8. Матеріальна і духовна культура східних слов'ян.
- •9. Язичницькі вірування східних словян.
- •10. Причина та історія прийняття християнства на Русі.
- •11. Наслідки та значення християнизації Русі.
- •12. Писемність на Ріусі: зародження та розвиток.
- •13. Усна народна творчість, билини (9-13 ст.).
- •14. Перекладна та житійна література (9-13 ст.)
- •15. Літописання. „Повість времяних літ”(9-13 ст)
- •16. Філософсько-богословська публіцистика. „Слово про закон і благодать”(9-13 ст.).
- •17. ”Слово о полку Ігоревім”-видатна памятка давньоруської літератури.
- •18. Освіта та наукові знання (9-13 ст.).
- •19. Архітектура Давньої Русі.
- •20. Образотворче мистецтво Київської Русі.
- •21. Дикоротивно-ужиткове мистецтво (9-13 ст.).
- •22. Історичні умови розвитку Культури в умовах литовської державності (друга половина 13-15 ст.)
- •23. Наука і оствіта в умовах литовської державності (друга половина 13-15 ст.)
- •24. Розвиток книжкової справи в умовах литовської державності (друга половина 13-15 ст.)
- •25. Література Литовської доби.
- •26. Архітектура в умовах литовської державності (друга половина 13-15 ст.)
- •27. Образотворче мистецтво в умовах литовської державності (друга половина 13-15 ст.)
- •28. Передумови і труднощі культурного піднесення (16-18 ст.).
- •29. Особливості релігійної ситуації в Україні під владою Речі Посполитої та Росії (16-18 ст.)
- •30. Книгодрукування і література під владою Речі Посполитоїта Росії (16-18ст).
- •31. Братські школи.
- •32. Острозька академія.
- •Сьогодення Острозької академії
- •33. Киево-Могилянська академія.
- •34. Нові галузі під владою Речі Посполитої та Росії (16-18ст.).
- •35. Життевий та творчий шлях г.С. Сковороди.
- •36. Образотворче мистецтво під владою Речі Посполитої та Росії (16-18ст.).
- •37. Розвиток Архітектури під владою Речі Посполитої та Росії (16-18ст.)
- •38. Музичне мистецтво під владою Речі Посполитої та Росії (16-18 ст.).
- •39. Театр та вертеп під владою Речі Посполитої та Росії 16-18 ст.).
- •40. Історичні умови розвитку у 19 ст.
- •41. Освіта і наука у 20 ст.
- •42. Особливості українського літературного процесу у 19ст.
- •43. Розвиток образотворчого мистецтва та скульптури у 19ст.
- •44. Театральне мистецтво у 19ст.
- •45. Розвиток архітектури у 20ст.
- •46. Руська трійця.
- •47. Кирило мифодіївське товариство.
- •48. Громадівський рух.
- •49. Москвофіли та народовці.
- •50. Загальні особливості Української культури у 20 ст.
- •51. Культура України в 1900-1917рр.
- •52. Культурний розвиток доби національно-визвольних змагань 1917-1921рр
- •53)Культурний розвиток в Україні в період Українізації 20-і рр. 20 ст. „Розстріляне віродження”.
- •54. Міжвоєнний період на західноукраїнських землях.
- •55. Культурні процеси в період Великої Вітчизняної Війни.
- •56. Ідеологічний тиск 1945-1953рр.
- •57. Шестидесятники.
- •58. Протиріччя культурного процесу 60-80-х років.
- •59. Культура Української діаспори у 20 ст.
- •60. Формування нової соціальної дійсності та її риси.
- •61. Україна в світовому культурному просторі.
- •62. Книгодрукування та бібліотека в сучасній Україні.
- •63. Сучасна українська література.
- •64. Сучасне мистецтво.
- •65. Театральне мистецтво та кінематорграф в сучасній Україні. Б. Ступка
- •66. Освіта та наука в сучасній Україні.
52. Культурний розвиток доби національно-визвольних змагань 1917-1921рр
Українська революція 1917-1921 років (рідше Визвольні змагання 1917—1921 років) — черга подій, метою яких було політичне самовизначення українського народу у формі поновлення та захисту державності. Після кількох років тяжкої боротьби на декількох фронтах одноразово незалежна Україна зазнала поразки й у кінцевому рахунку українські землі залишилися поділеними між СРСР, Польщею, Румунією та Чехословаччиною.
Керівники та провідні учасники революції:
Грушевський Михайло Сергійович (29.09.1866-25.11.1934), історик, громадський і державний діяч; голова Центральної Ради (1917-1918), академік ВУАН та АН СРСР. З повернення в УРСР (1924) до смерті перебував під наглядом ҐПУ.
Петлюра Симон Васильович(10(23).5.1879 - 25.5.1926, громадсько-політичний і державний діяч, публіцист; Голова Директорії УНР і Головний отаман (1918 - 1920). Застрілений у Парижі агентом ҐПУ.
Голубович Всеволод Олександрович (1885-16.05.1939), громадський і політичний діяч, голова Ради народних міністрів УНР (1918). Заарештований у серпні 1920 р. Особливим відділом надзвичайної комісії реввійськради 14-ї армії Південно-Західного фронту та в травні 1921 р. за "Справою ЦК УПСР" засуджений Надзвичайним трибуналом УРСР до 5 років примусової праці у таборах. З кінцем того ж року звільнений за амністією ВУЦВК. У березні 1931 р. заарештований у справі "Українського національного центру". 16 травня 1939 р. помер у Ярославській тюрмі.
Міхновський Микола Іванович (1873 - 03.03,за ін. відомостями - 03.05.1924), громадський і політичний діяч, публіцист, один із основоположників новітнього українського самостійництва. Заарештований більшовиками у 1920 року, згодом виїхав на Кубань. 1924 року повернувся до Києва, де й загинув за не зовсім з'ясованих обставин.
Тютюнник Юрко (20.05.1891 - 1929), генерал-хорунжий Армії УНР, керівник Зимового походу 1921 р. 1922 р. повернувся в УСРР; навесні 1929 року заарештований і висланий до Москви, де розстріляний без суду наказом голови ОҐПУ В. Менжинського.
Коновалець Євген Олексійович (14.06.1891 - 23.05.1938), військовий, політичний та державний діяч, командир Українських Січових стрільців, організатор і перший керівник ОУН.
Остапенко Сергій Степанович, вчений-економіст, політичний та державний діяч, Голова Ради міністрів УНР у 1919 р. Заарештований і розстріляний 1937 р.
Чехівський Володимир Мусійович (19.07.1876 - 03.11.1937), громадсько-політичний діяч, вчений, Голова Ради народних міністрів УНР (1918-1919). 29 липня 1929 р. заарештований у справі "Союзу визволення України". 19 квітня 1930 р. засуджений на смерть, згодом вирок відмінено на 10 років ув'язнення на Соловках. У 1936 р. термін ув'язнення подовжили ще на 20 років і заслали у табори без права листування. 3 листопада 1937 р. розстріляний за вироком трійки УНКВС Ленінградської області.
Єфремов Сергій Олександрович (1876-1939), публіцист, літературознавець, критик, громадсько-політичний діяч. Академік (з 1919) і віце-президент ВУАН (з 1922). Незаконно репресований 1930 року в результаті сфабрикованого процесу над так званим "Союзом визволення України". Реабілітований 1989 року.