ТЕМА ТЕХНОЛОГІЇ СОЦІАЛЬНОЇ АДАПТАЦІЇ

План семінарського заняття №1:

1. Сутність і зміст соціальної адаптації.

2. Структура соціальної адаптації, її форми та види.

3. Стадії адаптації.

4. Конкретні соціально-педагогічні технології адаптаційних процесів. Завдання для самостійної роботи:

а) розробіть технологі адаптації, котрі можна застосувати в центрах соціальних служб.

б) придумати кросворд з даної теми (до складу не менше 10 понять).

в) виписати у словничок тлумачення понять. Практичні завдання

1. Проаналізувати технологію соціальної адаптації дітей шкільного віку.

2. Уважно прочитайте цитату з твору Я.Чепіги «Проблеми виховання й навчання»:

«Жодне внушання через переймання не проходить марне для дитячого організму; воно викликає або гарні, або погані почуття, і все це збирається в одно ціле, утворює ґрунт психічного життя й робить вплив на склад дитячої вдачі. Од смутку, од бідності, од життєвих та інших поганих умов молоде життя зневірюється, нудиться й доходить до одчаю. Але багатство й розкіш не можуть бути гарними умовами для нормального розвитку дитини: вільна у своїх рухах і бажаннях, не зустрічаючи ніяких перешкод у виконанню їх, вона зрештою здобуває нахил до егоїзму й жорстокості. Все це утворюється поза волею дитини шляхом переймання».

Про які методи виховання та впливу на дитину йдеться у цитаті?

Як ви оцінюєте їх ефективність у сучасних умовах?

Які фактори соціального формування особистості виділяє автор?

Яке їх місце у системі соціально актуальних чинників формування особистості

Основні терміни та поняття, соціальна адаптація, переадаптація, стратегія, індивід, середовище, адаптаційний потенціал, норма, технології адаптації, адаптивна підготовка, стрес, адаптаційний синдром.

Питання для самоконтролю:

1. Проаналізуйте стратегії соціальної адаптації.

2. Назвіть види соціальної адаптації?

3. У яких формах виявляються адаптаційні процеси?

4. Охарактеризуйте процес переадаптації особистості.

5. Назвіть основні процедури технології адаптації.

Опрацювати тему, відповівши на тестові завдання

1. Процес активного пристосування людини до нових для неї 2. Процес переходу від стійкої адаптації у звичайних умовах

соціальних умов життєдіяльності шляхом активного їх застосування; вид взаємодії особистості чи соціальної групи з соціальним середовищем:

соціалізація;

соціальне виховання;

соціальна адаптація;

соціальна мобільність.

3. Спрямовуючий, організуючий спосіб ведення дій, поведінки, розрахованих на досягнення не випадкових, щоденних, а значущих, визначальних цілей:

1) ціль;

2) мрія;

3) мета діяльності;

4) стратегія.

5. Стадія соціальної адаптації, коли й індивід, і соціальне середовище визнають рівноцінність еталонів поведінки у ставленні один до одного:

1) стадія терпимості;

2) початкова стадія;

3) стадія повної адаптації (асиміляції);

4) стадія пристосування (акомодації).

7. Форма адаптації особистості в соціумі, яка полягає у конструюванні ідеальних моделей діяльності без реалізації їх втілення:

1) стихійна;

2) свідома;

3) стихійно-свідома;

4) несвідома.

9. Стратегія адаптації, яка найбільш характерна для людей. Що знаходяться в стані соціального чи емоційного шоку, і виявляють в прагнені людини захистити себе насамперед як біологічну одиницю, залишити незмінним минулий спосіб життя, використати налагоджені й ті, що були раніше ефективними, стереотипи взаємодії з оточенням і самим собою:

1) активна;

2) пасивна;

3) свідома;

4) стихійна.

у стан відносно стійкої адаптації у нових незвичних умовах існування або результат цього процесу, що є успішним для особистості:

1) адаптаційний потенціал;

2) стійка адаптація;

3) переадаптація;

4) адаптивна підготовка.

4. Стадія соціальної адаптації, пов'язана з взаємними поступками: індивід визнає і приймає систему цінностей середовища, але й представники його середовища визнають деякі його цінності:

1) стадія терпимості;

2) початкова стадія;

3) стадія повної адаптації (асиміляції);

4) стадія пристосування (акомодації).

6. Заглиблення людини в свої переживання, спрямування всієї її енергії на генерацію власних негативних станів, самокопання, самозвинувачення і т.д.:

1) поведінка агресивного типу;

2) втеча від ситуації;

3) психічна напруженість;

4) асоціальна активність.

8. Накопичення людиною досвіду діяльності з пристосуванням до соціальних умов:

1) адаптаційний потенціал;

2) соціалізація;

3) адаптивна підготовка;

4) соціальне виховання.

10. Стратегія адаптації, яка формує певний тип особистості, для якого властиві: соціальна спрямованість дій і рішень; соціальна впевненість і впевненість в собі; висока особиста відповідальність, самостійність, комунікабельність; високий рівень домагань і висока самооцінка; емоційна стійкість:

1) активна;

2) пасивна;

3) свідома;

4) стихійна.

Оцініть правильність тверджень (так, ні)

Соціальна адаптація є одним з механізмів соціалізації.

Лазурський А. виділяє три рівні взаємин «індивід - середовище», перший з них полягає у тому, що особистість повністю залежна від середовища.

Стадія стартової психічної напруги - це стадія, на котрій особистість починає відчувати на собі вплив психогенних факторів змінених умов існування.

У 1936 р. канадський фізіолог Г. Сельє ввів поняття "стрес" і "адаптаційний синдром".

Психологічна адаптація - це пристосування до системи освіти, навчання, виховання ,які формують систему ціннісних орієнтацій індивіда.

Операціями організації адаптаційного процесу є самоорганізація і управління; діяагностика процесу; аналіз ефективності процесу адаптації; корекція.

Адаптаційні технології характеризуються узгодженням бажаного суб'єктом з його можливостями і реальністю соціального середовища, тенденціями їх розвитку.

Стрес - це сукупність реакцій організму людини у відповідь на несприятливий вплив.

Система методів соціальної адаптації включає в себе такі методи, що застосувуються при реалізації інших функціональних процедур технологій соціально-педагогічної діяльності.

Стратегія соціальної адаптації являє собою індивідуальний спосіб адаптації особистості до суспільства і його вимог.

Питання для обговорення

1. Соціальна адаптація - стану індивіда, що відображає його можливості виконувати певні

функції

2. На думку Ж. Піаже, умовою успішної адаптації можна вважати оптимальне поєднання двох аспектів соціальної адаптації: як засвоєння правил середовища і як перетворення середовища.

3. У результаті адаптації формуються ....

4. стратегія адаптації - стратегія, що центрована на і соціальних

перебудовах особистості, на зміні попереднього способу жиия і т.д.

5. Адаптаційний - ступінь приховнаних можливостей суб'єкта оптимально включатися в нові чи змінені умови

оточуючого соціального середовища:

Підготуйте доповідь або реферат. Теми рефератів:

1. Процедури технології адаптації.

2. Стратегії соціальної адаптації

3. Конкретні соціально-педагогічні технології адаптаційних процесів.

1. Сутність і зміст соціальної адаптації

Соціальна адаптація являє собою не тільки стан людини, але й процес, протягом якого соціальний організм набуває рівновагу і стійкість до впливу і впливу соціального середовища.

Соціальна адаптація набуває виняткову актуальність в переломні періоди як життєдіяльності людини, так і в періоди радикальних економічних і соціальних реформ.

В даний час посилена увага до розробки цієї проблеми детерміноване потребами вирішення практичних завдань, пов'язаних з прискоренням процесу адаптації людини до нових умов в різних сферах життєдіяльності: професійної, побутової, політико-правової та ін Вплив на хід включення особистості в нову соціальну середу з метою оптимізації цього суперечливого процесу, можливе лише в тому випадку, якщо пізнана його сутність, структура та механізми, а також специфіка його протікання в різних областях соціального життя.

У сучасній науковій літературі проблеми адаптації розглядаються в декількох напрямках: біологічному, медичному, педагогічному, психологічному, соціологічному, кібернетичному. Філософсько-методологічні аспекти соціальної адаптації груп представлені в роботах В.Ю. Верещагіна, І.Д. Калайкова, П.І. Царегородцева та інших вчених. Соціально-психологічні аспекти адаптації стали предметом дослідження таких психологів, як А.А. Бодальов, Г.А. Балл, Л.П. Гримак, А.Н. Леонтьєв, С.Л. Рубінштейн та ін Педагогічні аспекти адаптації розглянуті в працях М.М. Березовіна, О.Л. Берак, В.В. Давидова, Н.Ф. Тализіна та багатьох інших дослідників. З урахуванням зазначених та багатьох інших напрямків у вивченні адаптаційних процесів існує безліч визначень, що характеризують різні аспекти даного явища.

У сукупності праці цих вчених мають важливе теоретичне і методологічне значення, вказують перспективи розвитку індивідів у соціальній практиці. Разом з тим необхідно відзначити, що залишається недостатньо дослідженою проблема соціальної адаптації в системі соціального захисту населення, яка об'єктивно вимагає більш глибокого вивчення, особливо в контексті технологізації соціальної роботи.

Адаптація займає істотне місце в змісті соціальної робо­ти. Вона характеризує, з однієї сторони, процес взаємодії об'єкта соціальної роботи з соціальним середовищем, а з іншої - є відоб­раженням певного результату соціальної роботи, який може виступати критерієм її ефективності.

Під соціальною адаптацією розуміється процес активного пристосування людини до нових для неї соціальних умов жит­тєдіяльності шляхом активного їх засвоєння; вид взаємодії осо­бистості чи соціальної групи з соціальним середовищем.

Соцільна адаптація - це інтегративний показник стану інди­віда, що відображає його можливості виконувати певні біосоціальні функції, а саме: адекватне сприйняття оточуючої дійсності і власного організму; адекватна система ставлення і спілкуван­ня з оточуючими; змінність (адаптивність) поведінки відповід­но до рольових очікувань інших.

Соціальна адаптація є одним із основних механізмів соціа­лізації, одним із шляхів більш повної соціалізації.

Під соціальною адаптацією розуміється процес активного пристосування людини до нових для нього соціальних умов життєдіяльності. В процесі адаптації людина виступає об'єктом впливу соціального середовища і активним суб'єктом, який розуміє вплив цього середовища. Процес адаптації - це широка поліфонія засвоєння соціальних цінностей через механізми соціалізації. Людина як активний суб'єкт освоює і використовує у своїй життєдіяльності продукти людської цивілізації, до яких відносяться управлінські, економічні, психологічні, педагогічні технології та методи освоєння соціального простору.

Змістом соціальної адаптації є зближення цілей і ціннісних орієнтацій групи і індивіда, який входить в неї, засвоєння ним норм, традицій, групової культури, входження в рольову струк­туру групи.

У ході соціальної адаптації здійснюється не тільки присто­сування індивіда до нових соціальних умов, а й реалізація його потреб, інтересів і прагнень; особистість входить у нове соціаль­не оточення, стає його повноправним членом, самостверджується і розвиває свою індивідуальність. У результаті адаптації фор­муються соціальні якості спілкування, поведінки і діяльності, що прийняті в суспільстві, завдяки яким особистість реалізовує свої прагнення, потреби, інтереси і може самовизначитися.