- •Тема 1. Логіка як наука: історія і сучасність.
- •1. Виникнення і генезис поняття логіки.
- •2. Логіка як наука: її предмет, метод, а також практичне значення її знань.
- •3. Історичні етапи розвитку логічного знання: логіка Давньої Індії, логіка Давньої Греції
- •4. Особливості загальної або традиційної (арістотелівської) логіки.
- •5. Особливості символічної або математичної логіки.
- •6. Теоретична і практична логіка.
- •Тема 2: мислення і мова 1. Мислення (міркування): визначення і особливості.
- •2. Діяльність і мислення
- •3. Структура мислення
- •4. Правильні та неправильні міркування. Поняття про логічну помилку
- •5. Логічна форма міркування
- •6. Види і типи мислення.
- •7. Особливості мислення юриста
- •8. Значення логіки для юристів
- •Тема 3: Семіотика як наука про знаки. Мова як знакова система. 1. Семіотика як наука про знаки
- •2. Поняття про знак. Види позамовних знаків
- •3. Мова як знакова система. Мовні знаки.
- •4. Структура знакового процесу. Структура значення знака. Типові логічні помилки
- •1. Предметне значення;
- •2. Смислове значення.
- •5. Виміри і рівні знакового процесу
- •6. Мова права
- •1. Метод і методологія.
- •2. Логічні методи дослідження (пізнання).
- •3. Метод формалізації
- •2. Логічні методи дослідження (пізнання)
- •3. Метод формалізації
- •2. Види понять. Логічна характеристика понять
- •3. Типи відношень між поняттями
- •1. Відношення тотожності
- •2. Відношення підпорядкування
- •3. Відношення перетину
- •1. Відношення співпідпорядкування
- •4. Операції з поняттями 4.1. Обмеження й узагальнення понять
- •4.2. Операція поділу понять
- •4.3. Додавання, множення і віднімання понять (точніше — їх обсягів)
- •4.4 Операція визначення поняття
- •2. Істинність і хибність висловлювання.
- •3. Прості висловлювання, їх структура і види
- •4. Відношення між простими висловлюваннями.
- •5. Мова логіки висловлювань.
- •6. Складні висловлювання. Логічні сполучники і їхнє табличне визначення
- •7. Висловлювання про відношення (реляційні висловлювання)
- •8. Логічний аналіз запитань і відповідей Визначення запитання. Структура запитання
- •§ 2. Прямі дедуктивні міркування Суто умовні міркування.
- •1. «Modus ponens», або «стверджу вальний модус*.
- •2. «Modus tollens», або «заперечувальний модус».
- •2. «Modus ponendo tollens», або «заперєчувально-стверджувальний модус».
- •2. Складні конструктивні дилеми.
- •3. Прості деструктивні дилеми.
- •4. Складні деструктивні дилеми.
- •§ 3. Непрямі дедуктивні міркування
- •§ 4. Дедуктивні міркування в правовій діяльності
- •§ 2. Індуктивні міркування Поняття про індуктивне міркування
- •§ 3. Міркування за аналогією
- •§ 2. Аргументація і суперечка
- •§ 3. Види аргументації Доказова і недоказова аргументація
- •§ 4. Поняття про критику. Спростування як окремий випадок критики
- •§ 5. Види критики
- •1. Критика тези
- •3. Критика демонстрації
- •§ 6. Правила, помилки, хитрощі в аргументації/критиці
- •1. Теза повинна бути сформульована чітко й ясно.
- •2. Теза повинна залишатись незмінною протягом усієї аргументації або критики.
- •1. Аргументи повинні бути сформульовані ясно й чітко.
- •2. Аргументи повинні бути висловлюваннями, які повністю або частково обгрунтовані.
- •3. Обгрунтування аргументів повинне проводитися незалежно від тези.
- •4. Аргументи повинні бути достатніми для обгрунтування тези.
- •II. Спростування в суперечці
2. Теза повинна залишатись незмінною протягом усієї аргументації або критики.
Це правило випливає з вимог закону тотожності. Порушення цього закону в процесі аргументації/критики призводить до помилки, яка отримала назву «підміна тези».
Підміна тези — це логічна помилка, яка має місце тоді, коли якесь положення висувається як теза, а аргументується або критикується зовсім інше положення, яке лише схоже на перше.
♦ Розглянемо такий приклад: «Хтось узявся довести, що 3 рази по 2 буде не 6, а 4. Для цього він узяв звичайний сірник і запросив присутніх уважно слідкувати за його міркуванням. «Переламавши сірник навпіл, — сказав він, — будемо мати один раз2. Зробивши те саме з однією з половинок, будемо мати другий раз 2. Нарешті, зробивши те саме з іншою половинкою, будемо мати третій раз 2. Отже, узявши три рази по два, ми отримали чотири, а не шість, як зазвичай думають».
У міркуванні дивного математика була допущена помилка — «підміна тези». Замість того, щоб доводити твердження «3x2= 4», він доводив, що «якщо ціле поділити навпіл, а потім кожну половинку в свою чергу поділити навпіл, то в результаті отримаємо чотири частини».
Різновидами помилки «підміна тези» є також:
♦ «Підміна тези сильнішим твердженням». Твердження А є сильнішим, ніж твердження В тоді, коли твердження В випливає з твердження А, а не навпаки.
Щодо доведення ця помилка називається «хто багато доводить, той нічого не доводить».
♦ «Підміна тези слабшим твердженням». Твердження А є слабшим, ніж твердження В тоді, коли твердження А випливає з твердження В, а не навпаки.
Щодо спростування ця помилка називається «хто багато спростовує, той нічого не спростовує».
♦ «Підміна тези посиланням на особисті якості людини». У цьому випадку замість того, щоб обґрунтовувати або критикувати тезу, починають характеризувати людину, яка висунула цю тезу, або людину, про яку йдеться в тезі.
Так, дуже часто у суді адвокати замість того, щоб доводити невинність підсудного, обґрунтовують, що він є турботливим батьком, добрим чоловіком тощо.
♦ «Втрата тези». Ця помилка має місце тоді, коли в процесі суперечки навмисно «забувають початкову тезу», а іноді навіть тему розмови, і переходять до обговорення зовсім іншої тези.
З другим правилом щодо тези пов'язані такі хитрощі:
♦ «Послаблення тези аргументації». У цьому випадку су противник висуває положення, яке важко або неможливе довести. Потім він замінює його-на інше твердження, яке є слабкішим, ніж попереднє. Опонент, не розібравшись, намагається розкритикувати саме друге положення, але не може цього зробити. Тоді пропонент наводить заздалегідь розроблене його обгрунтування і бере гору, роблячи вигляд, що він довів перше положення.
♦ «Посилення тези критики». У цьому випадку пропонент висуває тезу, а опонент замінює її на сильніше твердження. Потім він показує, що друге положення обгрунтувати неможливо, більше того, він навіть може його розкритикувати. В результаті опонент стверджує, що спростував тезу пропонента.
♦ «Логічна диверсія». У цьому випадку пропонент/опонент навмисно переводить розмову або суперечку на іншу тему, з якою він добре обізнаний.
Правила, помилки і хитрощі щодо аргументів