- •Тема 1. Логіка як наука: історія і сучасність.
- •1. Виникнення і генезис поняття логіки.
- •2. Логіка як наука: її предмет, метод, а також практичне значення її знань.
- •3. Історичні етапи розвитку логічного знання: логіка Давньої Індії, логіка Давньої Греції
- •4. Особливості загальної або традиційної (арістотелівської) логіки.
- •5. Особливості символічної або математичної логіки.
- •6. Теоретична і практична логіка.
- •Тема 2: мислення і мова 1. Мислення (міркування): визначення і особливості.
- •2. Діяльність і мислення
- •3. Структура мислення
- •4. Правильні та неправильні міркування. Поняття про логічну помилку
- •5. Логічна форма міркування
- •6. Види і типи мислення.
- •7. Особливості мислення юриста
- •8. Значення логіки для юристів
- •Тема 3: Семіотика як наука про знаки. Мова як знакова система. 1. Семіотика як наука про знаки
- •2. Поняття про знак. Види позамовних знаків
- •3. Мова як знакова система. Мовні знаки.
- •4. Структура знакового процесу. Структура значення знака. Типові логічні помилки
- •1. Предметне значення;
- •2. Смислове значення.
- •5. Виміри і рівні знакового процесу
- •6. Мова права
- •1. Метод і методологія.
- •2. Логічні методи дослідження (пізнання).
- •3. Метод формалізації
- •2. Логічні методи дослідження (пізнання)
- •3. Метод формалізації
- •2. Види понять. Логічна характеристика понять
- •3. Типи відношень між поняттями
- •1. Відношення тотожності
- •2. Відношення підпорядкування
- •3. Відношення перетину
- •1. Відношення співпідпорядкування
- •4. Операції з поняттями 4.1. Обмеження й узагальнення понять
- •4.2. Операція поділу понять
- •4.3. Додавання, множення і віднімання понять (точніше — їх обсягів)
- •4.4 Операція визначення поняття
- •2. Істинність і хибність висловлювання.
- •3. Прості висловлювання, їх структура і види
- •4. Відношення між простими висловлюваннями.
- •5. Мова логіки висловлювань.
- •6. Складні висловлювання. Логічні сполучники і їхнє табличне визначення
- •7. Висловлювання про відношення (реляційні висловлювання)
- •8. Логічний аналіз запитань і відповідей Визначення запитання. Структура запитання
- •§ 2. Прямі дедуктивні міркування Суто умовні міркування.
- •1. «Modus ponens», або «стверджу вальний модус*.
- •2. «Modus tollens», або «заперечувальний модус».
- •2. «Modus ponendo tollens», або «заперєчувально-стверджувальний модус».
- •2. Складні конструктивні дилеми.
- •3. Прості деструктивні дилеми.
- •4. Складні деструктивні дилеми.
- •§ 3. Непрямі дедуктивні міркування
- •§ 4. Дедуктивні міркування в правовій діяльності
- •§ 2. Індуктивні міркування Поняття про індуктивне міркування
- •§ 3. Міркування за аналогією
- •§ 2. Аргументація і суперечка
- •§ 3. Види аргументації Доказова і недоказова аргументація
- •§ 4. Поняття про критику. Спростування як окремий випадок критики
- •§ 5. Види критики
- •1. Критика тези
- •3. Критика демонстрації
- •§ 6. Правила, помилки, хитрощі в аргументації/критиці
- •1. Теза повинна бути сформульована чітко й ясно.
- •2. Теза повинна залишатись незмінною протягом усієї аргументації або критики.
- •1. Аргументи повинні бути сформульовані ясно й чітко.
- •2. Аргументи повинні бути висловлюваннями, які повністю або частково обгрунтовані.
- •3. Обгрунтування аргументів повинне проводитися незалежно від тези.
- •4. Аргументи повинні бути достатніми для обгрунтування тези.
- •II. Спростування в суперечці
§ 3. Види аргументації Доказова і недоказова аргументація
Доказова аргументація — це не що інше, як доведення. Доведення можна визначити як встановлення істинності тези з використанням логічних засобів за допомогою аргументів, істинність яких уже встановлена. Формою такої аргументації повинно бути дедуктивне міркування. Теза в цьому випадку — достовірне твердження.
Слід зазначити, що термін «доведення» у логіці й у праві має зовсім різні значення.
Якщо в логіці «доведення» — це процес встановлення істинності тези логічними засобами, то в процесуальному праві цей термін застосовується, принаймні, у двох основних значеннях:
♦ для позначення фактичних обставин, які фіксують суттєві характеристики кримінальної або цивільної справи (наприклад, погроза обвинуваченого на адресу потерпілого; сліди, які були залишені на місці вчинення злочину тощо);
♦ для позначення витоків інформації про фактичні обставини, що стосуються справи (наприклад, заяви свідків, письмові документи тощо).
Однак вимога обгрунтованості, доказовості висуваєтья також і до судочинства: судове рішення з кримінальної або цивільної справи вважатиметься правочинним, якщо воно отримало всебічне і об'єктивне обгрунтування в ході судового розгляду. Застосування з цією метою логічних доведень є в деяких випадках дуже ефективним засобом.
Іншим видом аргументації є недоказова аргументація.
Виділяють три види недоказової аргументації:
♦ Перший вид. істинність аргументів, зокрема, деяких з них, не встановлена, тобто всі аргументи або деякі з них не є достовірними твердженнями, форма аргументації — дедуктивне міркування; теза — правдоподібне твердження.
* Другий вид: аргументи є достовірними твердженнями, тобто їх істинність уже встановлена; форма аргументації —недедуктивне (правдоподібне) міркування; теза — правдоподібне твердження.
* Третій вид: аргументи не є достовірними твердженнями; форма аргументації — недедуктивне (правдоподібне)міркування; теза — правдоподібне твердження.
♦ З'ясуємо вид аргументації щодо перевиховування злочинців давньогрецького філософа Платона, який міркував приблизно так.
Накресліть. на піску коло. Воно не є досконалим і, звичайно, відрізняється від ідеального кола. Але ж так легко, дивлячись на нього, уявити собі ідеальне коло і побудувати щодо нього точну науку. Чому ж цей метод, який є досить простим, не застосувати також і до людського суспільства. Злочинцеві треба сказати, що він злочинець, і показати, що це дуже погано. Він одразу ж перестане бути злочинцем і на перший план вийде його ідеальна людська поведінка.
Це обгрунтування можна віднести до третього виду недоказової аргументації.
Його форма — недедуктивне (правдоподібне) міркування, а саме —аналогія предметів; аргументи не є достовірними твердженнями, а отже, і теза, що висувається, може мати також тільки правдоподібний характер.
Пряма і непряма аргументація
Пряма аргументація — це обгрунтування, спрямоване від аргументів до тези. Теза безпосередньо обгрунт-вується аргументами.
Непряма аргументація — це обгрунтування, в якому істинність тези обгрунтовується шляхом встановлення хибності антитези.
Непряма аргументація буває двох видів:
♦ апагопчна аргументація;
♦ розділова аргументація.
Апагогічна аргументація
Апагогічна аргументація — це обгрунтування тези шляхом встановлення хибності антитези на підставі виведення із антитези і наявних аргументів протиріччя.
Хід міркування у цьому випадку такий. Треба обгрунтувати деяку тезу (Т). Висувається твердження, яке є запереченням тези (не-Т). Воно називається антитезою. З аргументів та антитези виводять протиріччя, тобто два твердження, одне з яких є запереченням іншого. На підставі цього робиться висновок про хибність антитези й істинність тези.
Розділова аргументація
Розділова аргументація — це обгрунтування тези, яка є членом певної диз'юнкції висловлювань, шляхом встановлення хибності й виключення всіх інших конкурую-*% них з тезою положень — членів цієї диз'юнкції.
На відміну від апагогічної аргументації, де тезі (Т) суперечить антитеза (не-Т), у розділовій аргументації тезі (Т) протиставляють декілька положень, кожне з яких, по-перше, претендує на роль тези і, по-друге, повністю або частково виключає інші припущення.
Хід міркування у випадку розділової аргументації такий. У процесі обгрунтування доводять безпідставність усіх членів диз'юнкції, окрім одного. Тим самим опосередковано стверджують істинність тези, тобто висловлювання, що залишилось.
Слід зазначити, що у розділовій аргументації істинність тези буде гарантована лише тоді, коли диз'юнктивне висловлювання, яким є один з аргументів, буде повним, тобто якщо у ньому будуть враховані всі можливості. У випадку розгляду лише деяких варіантів рішення, метод розділової аргументації не може забезпечити достовірність тези. Вона буде мати лише правдоподібний характер і потребувати подальшої перевірки.