Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Правила та зразки оформлення науково-дослідної...doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
14.09.2019
Размер:
621.06 Кб
Скачать

1.2 Зразок оформлення основної частини роботи

1 Теоретичні основи трансфертного ціноутворення в банку

1.1 Трансфертні ціни: економічний зміст та основні функції

Группа 44 Группа 47

Банківська система є однією з найважливіших і невід’ємних складових ринкової економіки. Банки, проводячи грошові розрахунки і кредитуючи господарство, виступаючи посередниками у перерозподілі капіталів, істотно підвищують загальну ефективність економіки країни (зокрема виробничої сфери), сприяють зростанню продуктивності суспільної праці. Саме тому особливого значення набуває стабільність та ефективність функціонування банківської системи.

Группа 41

Проте практичне використання механізму трансфертного ціноутворення було остаточно підтверджено лише в 30-х роках XX ст. в американських промислових ТНК-гігантах «Дженерал Моторз» та «Дженерал Електрик». Поступове удосконаленням форм консолідації капіталу, розвиток корпоративного законодавства та телекомунікаційних технологій сприяли створенню транснаціональних корпорацій та, як наслідок, розвитку внутрішньогосподарського ціноутворення на продукцію, яка рухається між підрозділами підприємства. Цьому процесу сприяло також впровадження системи децентралізованого управління в певних компаніях [5, С. 45; 6, С. 56].

Т аким чином, на основі проведеного аналізу підходів щодо визначення понять «трансфертна ціна» та «трансфертне ціноутворення», спробуємо дещо уточнити ці дефініції:

а ) для позначення процесу ціноутворення в середині банківської установи більш доцільно вживати категорію «трансфертна ціна», у той час як її аналог «внутрішньофірмова ціна» повинен використовуватися для позначення ціноутворення у середині компаній нефінансового сектора економіки;

б) слід обмежити застосування категорії «трансфертна ціна» характеристикою ціноутворення в межах однієї юридичної особи. Тому трансфертне ціноутворення може стосуватися цін в банківській корпорації, яка набуває статусу окремої юридичної особи. Проте, банківська холдингова група та фінансова холдингова група є об’єднаннями материнської компанії та її дочірніх структур, які не втрачають статусу окремих юридичних осіб, і до них зазначене поняття не застосовується;

в) під трансфертним ціноутворенням слід розглядати не тільки процеси міжнародного характеру, але й процеси, що відбуваються в банківських установах на території певної держави, коли перетину кордону ресурсами не відбувається;

г) трансфертну ціну слід розглядати як умовну ціну на ресурси, які продаються також умовно.

Таким чином, у подальшому під трансфертною ціною будемо вважати ціну на ресурси, які передаються усередині банківської установи від одного центру відповідальності до іншого. У такому випадку трансфертне ціноутворення визначимо як процес формування структури трансфертних цін банку.

Л. МакАулей і К. Томкінс виділили чотири взаємопов’язані групи цілей трансфертного ціноутворення [7, С. 56-60]:

  • функціональна необхідність; {Перелік починається з малої літери і закінчується крапкою з комою (;)}

  • економічна необхідність;

  • організаційні причини;

  • стратегічні міркування.

ТГруппа 32 аким чином, на основі аналізу поглядів різних науковців можна виділити загальні та специфічні функції трансфертних цін (рис. 1.1).

Группа 1

РГруппа 32 исунок 1.1 – Функції трансфертних цін

Виконання трансфертними цінами загальних функцій є основною причиною їх застосування в банках.

Отже, в науці не склалося єдиного трактування поняття «трансфертна ціна». У даній дипломній роботі трансфертну ціну будемо розглядати як умовну ціну на ресурси, які передаються усередині банківської установи від одного центру відповідальності до іншого. Використання банком трансфертних цін є дієвим механізмом управління окремими банківськими ризиками (процентним, валютним, ризиком ліквідності), а також справедливої фінансової оцінки його підрозділів та відстеження ефективності всього спектра банківських продуктів. {На наступну сторінку переноситься не менше 2-х рядків тексту}

1.2 Система трансфертного ціноутворення в банку

Процес впровадження трансфертного ціноутворення вимагає проведення ряду перетворень в організаційній, фінансовій, управлінській та інших структурах банку. Інакше кажучи, виконання трансфертними цінами покладених на них функцій відбувається лише за умови розробки та впровадження дієвої системи трансфертного ціноутворення (СТЦ).

М ожливий варіант розподілу функцій між органами, службами та комітетами банку представлений у таблиці 1.1.

Таблиця 1.1 – Розподіл основних функцій серед підрозділів банку в процесі трансфертного ціноутворення

Підрозділ

Функції, що виконуються підрозділом

1

2

Правління

  • затвердження положення про трансфертне ціноутворення в банку;

  • надання параметрів для побудови оптимальної структури балансу банку в цілому і кредитного портфеля зокрема, що слугує орієнтиром для встановлення трансфертних цін.

КУАП

  • затвердження та перегляд на основі пропозицій казначейства трансфертних цін (інтервалів ставок), ураховуючи потреби управління ліквідністю і управління процентним, валютним та іншими ринковими ризиками комерційної діяльності;

Казначейство

  • розрахунок рівня трансфертних цін;

  • управління з використанням трансфертних цін ліквідністю, валютною позицією, процентним ризиком в рамках лімітів, встановлених КУАП.

Продовження таблиці 1.1

1

2

Фінансово-аналітична служба

  • аналіз та прогнозування надходжень/вибуття ресурсів окремих видів та розробка пропозицій казначейству щодо змін у політиці управління активами та пасивами за рахунок трансфертних цін;

  • аналіз ефективності підрозділів на основі визначення трансфертного результату їх діяльності.

Служба управлінського обліку

  • підготовка інформації для прийняття стратегічних, тактичних та оперативних рішень щодо трансфертного ціноутворення.

Підрозділ ризик-менеджменту

  • інформаційне забезпечення процесу трансфертного ціноутворення;

  • виявлення, кількісна та якісна оцінка, контроль та моніторинг ризиків.

Важливою складовою системи трансфертного ціноутворення в банку є підсистеми забезпечення, які складаються з:

  1. організаційного забезпечення – взаємопов’язаної сукупності внутрішніх структурних служб та підрозділів банку, які приймають участь у процесі трансфертного ціноутворення, забезпечують розробку і прийняття управлінських рішень щодо окремих напрямків діяльності банку і несуть відповідальність за результати цих рішень;

  2. інформаційного забезпечення – неперервного і цілеспрямованого відбору та обробки відповідних інформаційних показників з внутрішніх та зовнішніх джерел, які необхідні для здійснення аналізу, планування і підготовки ефективних управлінських рішень в процесі трансфертного ціноутворення;

  3. технічного забезпечення – сукупність технічних засобів автоматизації процесу трансфертного ціноутворення;

  4. нормативного забезпечення:

  1. зовнішнього – закони, постанови, накази, рекомендації стосовно трансфертного ціноутворення;

  2. внутрішнього – інструкції, методичні вказівки, нормативи, норми тощо, які розробляються банком і регулюють процес трансфертного ціноутворення;

  1. кадрового забезпечення – включає всі аспекти роботи з персоналом (у т. ч. пошук, відбір працівників, підвищення їх кваліфікаційного рівня тощо), який задіяний в процесі трансфертного ціноутворення.

Таким чином, система трансфертного ціноутворення запроваджується з метою використання для оптимізації функціонування центрів відповідальності та управління ризиками банку і представляє собою сукупність елементів організаційної, технічної, технологічної, кадрової та інформаційної структур банку у їх взаємозв’язку, що визначають порядок розрахунку, затвердження та регулювання трансфертних цін на банківські ресурси, а також напрямки їх використання.

1.3 Методи встановлення трансфертних цін в банку

1.3.1 Дослідження методик встановлення трансфертних цін на фінансові ресурси банку

Визначення трансферної ціни є найбільш складним моментом у всьому процесі внутрішньобанківського управління ресурсами. Дослідженню цього питання приділяли увагу як вітчизняні [2; 12; 13; 43], так і зарубіжні науковці [2; 14; 16; 24; 44-52].

При прийнятті управлінських рішень із питань матеріального стимулювання доцільно опиратися не тільки на показники маржі, розрахованої за допомогою економічно обґрунтованих трансферних цін, але й ураховувати показники, які розкривають положення банку на ринку відповідних продуктів, а також мети розвитку й специфіку банку [18, С. 70; 21, С. 45].

1 .3.2 Дослідження методик встановлення трансфертних цін на непоточні активи банку

Використання розглянутих вище методів характерно для встановлення трансфертних цін на внутрішні фінансові ресурси банку. Специфіка встановлення трансфертних цін на непоточні активи банку (основні засоби та нематеріальні активи) полягає в тому, що в даному випадку трансфертні ціни слугують інструментом врахування вартості зазначених активів при розрахунку фінансових результатів діяльності центрів відповідальності.

Отже, у світовій банківській практиці застосовуються декілька груп методів трансферного ціноутворення на ресурси: методи експертної оцінки, договірні ціни, ринкові методи й методи визначення витрат. Кожний з методів має свої переваги та недоліки.

Трансфертні ціни на нерухомі активи набувають характеру лізингових платежів і можуть виражатися лізинговою ставкою процента. Методики розрахунку лізингових платежів можна поділити на «методики складових» та методики, засновані на застосуванні концепції дисконтування.

Висновки до розділу 1

За результатами дослідження, проведеного у першому розділі, можна зробити висновок, що специфіка трансфертного ціноутворення в банківських установах полягає в тому, що використання трансфертних цін дозволяє вирішити низку важливих завдань: від справедливої фінансової оцінки його підрозділів та відстеження ефективності всього спектра банківських продуктів до передачі процентного, валютного ризиків та ризику ліквідності від центрів відповідальності до казначейства, яке здійснює діяльність з управління активами і пасивами. За умови комплексного впровадження, трансфертне ціноутворення може бути універсальним інструментом побудови ефективної системи внутрішнього фінансового менеджменту банківської установи.

Трансфертні ціни на нерухомі активи набувають характеру лізингових платежів і можуть виражатися лізинговою ставкою процента.