1) Пасивні методи:
установлення засобів і систем виявлення лазерного випромінювання (підсвітлення скла на вікнах);
установлення стаціонарних детекторів диктофонів;
розшук закладних пристроїв за допомогою індикаторів поля, інтерсепторів, частотомірів, сканувальних приймачів та програмно-апаратних комплексів контролю;
організація радіоконтролю (постійно або на час проведення конфіденційних заходів) побічних електромагнітних випромінювань ТЗПІ;
2) Активні методи:
спеціальна перевірка виділених приміщень із використанням нелінійних локаторів;
спеціальна перевірка виділених приміщень, ТЗПІ та ДТЗІ з використанням рентгенівських комплексів.
Для захисту інформації, оброблюваної ТЗПІ, використовують пасивні й активні методи.
Пасивні методи захисту спрямовані на:
ослаблення інформаційних сигналів ТЗПІ на межі КЗ до рівнів, які унеможливлюють їх виділення засобами розвідки на шумовому фоні;
ослаблення наведень побічних електромагнітних випромінювань ТЗПІ на сторонні провідники та з'єднувальні лінії ДТЗС, що виходять за межі КЗ, до відповідних рівнів;
виключення або ослаблення до відповідних рівнів просочування інформаційних сигналів ТЗПІ до мереж живлення, що виходять за КЗ.
Активні методи захисту спрямовані на створення:
просторових маскувальних електромагнітних завад для зменшення відношення С/3 на межі КЗ до відповідних рівнів;
маскувальних електромагнітних завад у сторонніх провідниках та з'єднувальних лініях ДТЗС для зменшення відношення С/3 на межі КЗ до відповідних рівнів.
Побічні електромагнітні випромінювання ТЗПІ та їх наведення у сторонні провідники ослаблюють екрануванням і заземленням ТЗПІ та їх ліній заземлення. Просочування інформаційних сигналів ТЗПІ до мереж електроживлення також можна зменшити, фільтруючи інформаційні сигнали.
Методи захисту комп’ютерної техніки від витоку інформації технічними каналами.
Вузли та елементи електронної апаратури з великими напругами за малої сили струму створюють у ближній зоні електромагнітні поля з перевагою електричної складової. І навпаки, вузли та елементи електронної апаратури з малими напругами за великої сили струму створюють у ближній зоні електромагнітні поля з перевагою магнітної складової. Змінні електричні та магнітні поля виникають також у з'єднувальних лініях ТЗГП.
Рівень ПЕМВ можна знизити за рахунок їх екранування. Розрізняють електростатичне, магнітостатичне та електромагнітне екранування. Електростатичне екранування, по суті, зводиться до замкнення електростатичного поля на поверхню металевого екрана з обов'язковим відводом електричних зарядів на «землю» (корпус приладу). Використовуючи діелектричні екрани, щільно притиснені до екранувальних елементів, можна ослабити поля в ε разів, де ε -відносна діелектрична проникність матеріалу екрана.
Ефективність електростатичного екранування залежить, в основному, від відношення ємностей зв'язку між рецептором і джерелом наведення до і після встановлення заземленого екрана. Таким чином, для збільшення ефективності екранування потрібно мінімізувати ємнісні зв'язки. Особливо важливо не з'єднувати дротами частини екрана і корпус, оскільки в діапазонах метрових і коротших хвиль дроти довжиною в кілька сантиметрів можуть різко зменшити ефективність екранування. На дециметрових і коротших хвилях використовувати з'єднувальні дроти та шини взагалі неприпустимо.
Вузькі щілини й отвори в металевому екрані, розміри яких менші за довжину хвилі, практично не зменшують ефективність екранування.
Загалом зі зростанням частоти ефективність екранування зменшується.
Під час установлення та монтажу електростатичних екранів слід ураховувати, що:
конструкція екрана має бути такою, щоб силові лінії електричного поля були замкнені на стінки екрана і не виходили за його межі;
в області низьких частот (якщо глибина проникнення поля δ більша за товщину екрана d) ефективність електростатичного екранування практично визначатиметься якістю електричного контакту екрана з корпусом і мало залежатиме від матеріалу та товщини екрана;
в області високих частот (якщо δ < d) ефективність роботи екрана залежить від товщини, провідності чи магнітної проникності.
Магнітостатичне екранування використовують на низьких частотах (0...10 кГц). Його ефективність підвищується з використанням багатошарових екранів. Основні вимоги до магнітостатичних екранів можна звести до таких:
магнітна проникність µ матеріалу екрана має бути якнайбільшою (треба використовувати магнітом'які матеріали, наприклад, пермалой);
збільшення товщини стінок екрана збільшує ефективність екранування;
перерізи, шви та з'єднувальні стики в екрані мають бути розміщені паралельно лініям індукції магнітного поля, а їх кількість має бути мінімальною;
заземлення такого екрана не має ніякого значення.
Електромагнітне екранування використовують на високих частотах. Теорія та практичний досвід доводять, що найефективнішими електромагнітними екранами є екрани з листової сталі. Однак використання сіткових екранів спрощує умови вентиляції та освітлення.
Для сигнальних і живильних дротів та ліній передачі інформативних сигналів високу ефективність можна забезпечити за рахунок використання витої пари, захищеної екранувальною оболонкою. На низьких частотах доводиться використовувати складніші конструкції - коаксіали з подвійним обплетенням (триаксіали).
На високих частотах, коли товщина екрана значно перевищує глибину проникнення поля, необхідність у подвійному екрануванні зникає. У цьому випадку зовнішня поверхня відіграє роль електричного екрана, а по внутрішній протікають зворотні струми, компенсуючи струми наведень.
Довжина екранованого монтажного дроту має бути менша за чверть довжини найкоротших хвиль зі спектра сигналів, що протікають по дроту. Одно- та багатошарові екрани кабелів виготовляють зі свинцю, міді, сталі, алюмінію та їх комбінацій (алюміній-свинець, алюміній-сталь, мідь-сталь-мідь та ін.). В області високих та надвисоких частот коаксіали мають узгоджуватися за хвильовим опором і мати ВЧ чи НВЧ рознімання. У ролі поглинаючих екранів для НВЧ сигналів використовують композитні сполуки, для НЧ - феромагнітні матеріали з великою відносною магнітною проникністю.
Для захисту ліній зв'язку від наведень потрібно мінімінізувати площину контуру, створену прямим та зворотним дротами лінії. Якщо лінія створена одним дротом, а зворотний струм тече по якійсь заземлювальній поверхні, потрібно максимально наблизити дріт до поверхні. Якщо лінія створена двома дротами, їх слід скрутити, створивши біфіляр (виту пару).
Найкращий захист як від електричного, так і від магнітного полів забезпечують лінії зв'язку типу екранованого біфіляру, трифіляру (трьох звитих разом дротів, з яких один використовується як електричний екран), триаксіалу (ізольованого коаксіалу, вміщеного в електричний екран), екранованого площинного кабелю, де один бік має покриття з мідної фольги.
Екранують не тільки блоки, пристрої чи лінії зв'язку, а й приміщення в цілому, наприклад, приміщення обчислювальних (серверних) центрів.
У звичайних (неекранованих) приміщеннях екранувальний ефект забезпечують залізобетонні стіни та перекриття. Для підвищення екранувального ефекту стін будівель використовують допоміжні засоби:
струмопровідні лакофарбові покриття;
штори з металізованої тканини;
металізоване скло в металевих рамах.
Необхідно пам'ятати, що екранування ТЗПІ та з'єднувальних ліній ефективне тільки за умови правильного заземлення.
Використовують декілька схем заземлення: одноточкові (послідовні та паралельні), багатоточкові та комбіновані (гібридні) схеми. Деякі схеми заземлення зображено на рис.
1. Одноточкова послідовна схема проста, але має недоліки. Тут зворотні струми протікають від різних електричних кіл по спільному дроту заземлення.
Рис. 1. Деякі схеми заземлення: а - одноточкова послідовна; б - одноточкова паралельна; в - багатоточкова.
Одноточкова паралельна схема цього недоліку не має, але вона потребує великої кількості довгих заземлювальних провідників. Це призводить до зростання електричного опору системи заземлення. Крім того, тут можуть з'являтися небажані взаємні зв'язки, створені декількома колами заземлення для кожного пристрою. Унаслідок цього можуть виникнути вирівнювальні струми і різниці потенціалів між пристроями.
Багатоточкова схема позбавлена цих недоліків. Але тут треба вживати запобіжних заходів, щоб уникнути замкнених електричних контурів.
Основні вимоги до систем заземлення такі:
система має містити загальний заземлювач, кабель заземлення, шини та дроти, які з'єднують заземлювач з об'єктом;
опір системи заземлення має бути мінімальним;
кожний заземлюваний елемент має бути підключений до заземлювача або до заземлювальної магістралі за допомогою окремого відгалужувача (послідовне підключення декількох заземлювальних елементів до одного провідника забороняється);
система має бути вільною від замкнених контурів;
не слід використовувати спільний провідник для систем екранувальних заземлень, захисних заземлень та сигнальних кіл.
контакти мають бути захищені від корозії та утворення оксидних плівок і гальванопар;
не можна використовувати для заземлення нульові фази електромереж, металеві конструкції будівель, екрани і захисні оболонки підземних кабелів, металеві труби систем опалення, водопостачання тощо.
Магістралі заземлення слід прокладати на глибині не менше 1,5 м.
Якщо заземлювачем е кругла металева пластина, розташована близько до поверхні землі, то опір заземлювача обчислюють за формулою:
де ρ - питомий опір матеріалу пластини, Ом/см3; rП - радіус пластини, см.
Якщо заземлювачем слугує вертикальна забита труба, то його опір розраховують за
формулою:
де 1 - довжина труби, см; rT - радіус труби, см.
Фільтрування є одним із методів локалізації небезпечних сигналів, що циркулюють у технічних засобах і системах обробки інформації. Для фільтрування сигналів у мережах живлення ТЗПІ використовують розподільні трансформатори і завадоподавляючі фільтри.
Розподільні трансформатори забезпечують розв'язку первинного та вторинного кіл за сигналами наведень. До завдань таких трансформаторів відносять:
розділення за колами живлення джерел і рецепторів наведень;
усунення асиметричних наведень;
ослаблення симетричних наведень у колах вторинних контурів, що виникають за рахунок асиметричних наведень у колах первинних контурів.
Завадоподавляючі фільтри поділяють на НЧ і ВЧ, смугові та загороджувальні тощо. Головне їх призначення -пропускати без ослаблення сигнали з робочого діапазону частот, ослаблюючи всі складові за межами цього діапазону Значення ослаблення під час фільтрації визначають у децибелах за формулою:
U1(P1 ) - напруга (потужність) небезпечного сигналу на вході фільтра; U2(P2) напруга (потужність) небезпечного сигналу на виході фільтра.
Для забезпечення розв'язки більш як на 60 дБ слід використовувати екрановані фільтри зі спеціальними рознімними приєднувачами (табл. 6). Найефективнішим є метод приєднання розніму до корпусу фільтра шляхом приварювання електрозваркою суцільним швом.
Щоб уникнути перехоплення побічних електромагнітних випромінювань по електромагнітних каналах, використовують просторове зашумлення, а для виключення знімання наведень інформаційних сигналів зі сторонніх провідників і з'єднувальних ліній - лінійне зашумлення.
Вимоги до системи просторового зашумлення можна сформулювати так:
система має створювати електромагнітні завади в діапазоні частот імовірних ПЕМВ ТЗПІ;
створені завади мають бути нерегулярними;
рівень створюваних завад (як за електричною, так і за магнітною складовими поля) має забезпечити відношення С/3 на межі КЗ менше від значення,що нормується для категорованих об'єктів у всьому діапазоні частот мож ливих ПЕМВ ТЗПІ;
система має створювати завади по горизонтальній і вертикальній складових поляризації, від чого залежатиме вибір антени;
на межі КЗ рівень завади не має перевищувати норм за вимогами до електромагнітного сумісництва.
У системах просторового зашумлення використовують завади типу білого шуму або синфазні завади. Зазначимо, що останні використовують переважно для захисту комп'ютерів, де імітаційна завада за спектральним складом нагадує випромінювання комп'ютера.
Системи лінійного зашумлення використовують для маскування небезпечного випромінювання сторонніх струмопровідних дротів і з'єднувальних ліній ДТЗС, що виходять за межі КЗ (табл. 9), у тих випадках, коли вимоги не виконуються в межах Зони 1, але виконуються в межах Зони 2, тобто коли відстань від ТЗПІ до межі КЗ більша від Зони 2.